ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Там само.
Входять Армадо і Метелик.
Армадо Заспівай, хлопчику. Потіш мій слух.
Метелик
(співає)
Конколінель...
Армадо Чудовий наспів! Квітуча істото, візьми цей ключ,
звільни селюка і негайно приведи його сюди. Я передам через ньо-
го листа до моєї коханої.
Метелик Хазяїне, чи не хочете ви полонити свою кохану
французьким джерготанням?
Армадо На що ти натякаєш? Джерготати з нею по-фран-
цузьки?
Метелик Ні, вельмишановний хазяїне. Вам треба лише
насвистувати джигу язиком, витівати ногами канарійські колінця
і при цьому закочувати очі, зітхати й натякати і взагалі хрипіти
горлом, наче ви захлинаєтесь від любовного співу, або втягувати
повітря носом, наче вбираєте в себе любовні пахощі; капелюх на-
сунути на очі, наче дашок над вікнами крамниці; руки схрестити
на вашому обвислому камзолі, мов кролик лапки на рожні, чи за-
сунути в кишені, як це малювали на старовинних портретах. І не
затримуватись довго на одному й тому ж: зробив — і за інше. Цим
способом, цими хитрощами ловлять милих жінок, які й без цього
чекають, щоб їх упіймали. Таким ось чином чоловіки — ви оцініть
мої слова! — і набивають собі ціну.
Армадо Як ти придбав такий досвід?
Метелик За власні три гроші спостережливості.
Армадо "А напрямець?"
Метелик "Забутий коник-скакунець!"
Армадо Ти називаєш мою любов коником?
Метелик Ні, хазяїне, коник — це тільки жеребчик, а ваша
кохана — кобилка, і, мабуть, вона вже ходила в запрязі. Хіба ви
забули свою любов?
Армадо Майже.
Метелик Який недбалий учень! Вам слід серцем її запа-
м'ятати.
Армадо Вона біля серця, вона і в серці.
Метелик І поза серцем, хазяїне. Я доведу вам і це, й дру-
ге, й третє.
Армадо Що ж ти доведеш?
Метелик Доведу вам суть людську швидко і по всіх трьох
пунктах: вона кохана вашого серця тому, що ви можете на неї
тільки дивитися; вона у серці тому, що ви її любите серцем, і во-
на поза серцем тому, що ви серцем уболіваєте, бо не можете воло-
діти нею.
Армадо Всі три пункти потверджуються на мені.
Метелик Хай буде їх утричі більше, все одно нічого не
вийде.
Армадо Приведи селюка, хай віднесе мого листа.
Метелик Чудове доручення: лошак буде послом від осла.
Армадо Ха-ха! Що ти сказав?
Метелик А те, сеньйоре, що вам треба посадити цього
осла на лошака, бо він ходить занадто повільно. Але я вже йду.
Армадо Дорога не далека. Іди скоріше!
Метелик Так швидко, як свинець, сеньйоре.
Армадо Що це значить, мій любий вигаднику?
Свинець-метал тупий, повільний і важкий.
Метелик Minime *, пане мій, здається — навпаки.
Армадо Свинець — повільний.
* Менш за все (лат.).
Метелик Ні, швидкі у вас думки.
Чи бариться свинець, який лехить з гармати?
Армадо Солодкий дим риторики!
Це ж я — гармата, ти — ядро, і запущу
Тебе я в селюка.
Метелик Стріляйте! Я лечу.
(Виходить)
Армадо Дотепний цей юнак, хоч і різкий порою!
Зітхаю і в біді, о небо, я не встою,-
Відважність у мені змінилася журбою.
Та ось мій посланець.
Повертається Метелик з Довбешкою.
Метелик О пане мій, зламав оцей Довбешка ногу.
Армадо 3 посилки ти почни, відкинь загадку вбогу.
Довбешка Не треба посилки, не треба й гадити маззю.
Ох, сеньйоре, тут би допоміг подорожник, звичайний подорожник,
а не якась посилка.
Армадо Тй-богу, ти мене насмішив! Твої дурні вислов-
лювання розігнали мою тугу. І я легенько сміюся від напруження
моїх легень. О, вибачте, мої зорі! Невже цей неук сприймає мазь
за посилку, а посилку — за поштове відправлення?
Метелик А хіба вчені розуміють інакше? Чи в посилці
не може бути мазі?
Армадо Ні, паж! Це епілог чи висновок прикметний,
Що ясність надає всій мові попередній.
Ось приклад наведу:
Лисиця, мавпа, джміль — гуртом
Не бути парним їм числом.
Це — притча. Тепер — посилка.
Метелик Я додам посилку. Повторіть притчу.
Армадо Лисиця, мавпа, джміль — гуртом
Не бути парним їм числом.
Метелик Гусей четвірко підійшло,-
Та знов непарне їх число.
Терер я почну з п р и т ч і, а ви додайте посилку.
Лисиця, мавпа, джміль — гуртом
Не бути парним їм числом.
Армадо Гусей четвірко підійшло,-
Та знов непарне їх число.
Метелик Добра посилка з гускою! Чого ж вага ще ба-
жати?
Довбешка А гуску вміло збув йому хлопчак хороший...
Як сита, пане мій, то й варта ваших грошей!
Це діло нелегке-обшахрувать когось,
Посилку жиряу вам дістати довелось.
Армадо Стривай! А спірка в нас із чого почалась?
Метелик Та про Довбещину сказав я вам гомілку,
А ви нам — про посилку.
Довбешка Я ж подорожника тоді просив у вас:
Вам хлопець гуску дав — посилка ж удалась,
І цим скінчився торг.
Армадо Але скажи, як Довбешка пошкодив ногу?
Метелик Я розповім вам із почуттям.
Довбешка Ти ж не відчув цього, Метелику. Я сам передам
це в посиланні.
Це ж був я під замком, та кинувся спрожогу,
Спіткнувся об поріг і так пошкодив ногу.
Армадо Ну, годі розмовляти про цю матерію.
Довбешка Поки не витече матерія з моєї ноги.
Армадо Довбешко, я звільняю тебе від посту.
Довбешка О, приневольте мене зовсім не постити з якою-
небудь француженкою. Я носом чую якесь посилання, якусь гуску,
значить.
Армадо Клянусь моєю ніжною душею,, я мав намір ска-
зати, що даю тобі свободу, звільняю твою особу; ти був під ареш-
том, в ув'язненні, в тюрмі, під запором.
Довбешка Саме так, а тепер ви будете для мене проносним
від запору і випустите мене на волю.
Армадо Я дарую тобі свободу, випускаю тебе на волю
і замість того покладаю на тебе таке: віднеси цей знак уваги сіль-
ській дівчині Жакнеті.
(Дає йому листа)
А ось тобі компенсація,
(дає йому гроші)
адже найкраща нагорода для моєї честі — це те, що я завжди
нагороджую своїх підлеглих. Метелику, йди за мною.
(Виходить)
Метелик За вами я — мов хвіст. Прощай, Довбешко-панеї
Довбешка Солодкий він шматок! Лукавство незрівнянне!
Метелик виходить.
А тепер гляну на його компенсацію! Компенсація! О, так називаю-
ться по-латині три мідяки. Три мідяки — це компенсація. "Скільки
коштує ця стрічка?" — "Один мідяк".— "Ні, я дам за неї лише
компенсацію". І річ продають. Компенсація! Ця назва звучить кра-
ще, ніж французька крона. Я ніколи не буду ні продавати, ані ку-
пувати без цього слова.
Входить Б і р о н.
Бірон О, мій найлюбіший Довбешко! Ну й до речі я з
тобою зустрівся!
Довбешка Будь ласка, сеньйоре, скільки стрічок тілесного
кольору я можу купити за компенсацію?
Бірон А яка та компенсація?
Довбешка Звісна річ, сеньйоре, три мідяки.
Бірон Значить, і купити можна на три мідяки.
Довбешка Я дякую вашій честі. Бувайте здорові!
Бірон Стій, рабе! Ти мені потрібний.
Якщо здобуть мою прихильність хочеш,
Зроби для мене те, що я прошу.
Довбешка Коли накажете ту річ зробити, сеньйоре?
Бірон Сьогодні після полудня.
Довбешка Гаразд, я все зроблю. До побачення.
Бірон Але ж ти не знаєш, у чому річ.
Довбешка Дізнаюсь, коли зроблю.
Бірон Ти мусиш спершу дізнатися, дурисвіте.
Довбешка Тоді я завтра рано-вранці зайду до вашої м"-
лості.
Бірон Ні, це треба зробити сьогодні ж після полудня.
Слухай, служко, діло таке:
Сюди принцеса їде полювати,
А в неї в почті є шляхетна панна:
Ім'я ж їй — Розаліна, ніжне й миле.
Знайди її, віддай у білі руки
Цю таїну в конверті під печаттю.
Ось гонорарій твій — візьми та йди!
(Дає йому гроші)
Довбешка Гонорарій? Дуже приємний гонорарій. Кращий,
ніж компенсація. На цілих одинадцять сантимів з мідяком кращий.
О, який приємний гонорарій! Все зроблю, сеньйоре, точно, як ви
сказали. Гонорарій! Компенсація!
(Виходить)
Бірон Це я люблю? Я ж був бичем кохання,
Усмішок хтивих, млосного зітхання,
їх критиком суворим і дозорцем,
Учителем хлопчиська Купідона,
Суворішим від будь-кого зі смертних!
Сліпий, плаксивий та примхливий хлопчик,
Дитина й дід, і велетень, і карлик,
Правитель рим, владар тендітних ручок,
Помазанець сумних зітхань і зойків, ....
Державець знуджених гульвіс і трутнів,
Суворий князь спідниць і панталонів,
Суддівських виконавців імператор,
Що тут і там снують... Слабий я серцем!
1 мушу я йому капралом бути,
Носить пов'язку, як обруч блазенський!
Що? Закохався я і залицяюсь
До жінки, схожої на той німецький .
Годинник, що всякчас несправно ходить,
Хоч як би ти його не доглядав,-
І завжди лагодить його потрібно.
Найгірше те, що клятву я зламав
І з трьох таки найгіршу покохав:
Пустунку з оксамитними бровами,
Із кулями смоли замість очей.
Клянусь, не вберегти її від блуду,
Хоч Аргус буде євнухом при ній!
А я тужу за нею, жду її,
Благаю! Таж вона — це люта кара!
Той Купідон, якого я зневажив,
Мені ж і мстить — малий та всемогутній.
Що ж, виручать листи, мольба й хвала:
Ми любим ту, що доля прирекла.
(Виходить)