— Неодмінно попрошу.
Але тут виникло спірне питання: чи йти самому до Сі Лі й таким чином перетворитись на "білого", тобто, порушити чарівність індійського життя, чи спробувати затягти майстра сюди, хоч йому й доведеться тоді працювати без належних пристосувань. Було вирішено запросити Сі Лі до табору.
— Бо тато може подумати, що ми повернулись!
Кінець кінцем хлоп’ята роздобули все необхідне, а Сі Лі, спійманий з засідки "розвідником-індійцем", погодився відкрити в них вечірню школу набивання чучел.
Він прийшов у табір і приніс з собою жмут паклі з розплетеної мотузки, цілу купу бавовняного клоччя, міцні сурові нитки, дві довгі швацькі голки, напіврідке миш’якове мило, кукурудзяну муку, товстий і тонкий дріт з м’якого заліза, терпужок, плоскогубці, різак для дроту, гострий ніж, пару міцних ножиць, свердло, дві готові дерев’яні підставки і, нарешті, хорошу лампу. Самих індійців задовольняло світло від багаття.
Таким чином, у лісовій тіпі Ян узяв перший урок з того мистецтва, яке пізніше принесло йому багато радості, хоча немало й невдач.
Гай дивився з цікавістю, але водночас намагався показати свою зневагу. Сем просто захопився новим заняттям. Зате Ян почував себе на сьомому небі, а Сі Лі виглядав справжнім героєм, його пухкі рожеві щічки і всю кругленьку істоту аж розпирала гордість за себе. Цією гордістю світилась навіть його лисина, ця гордість примушувала швидше рухатись його товсті, куценькі пальці.
Перш за все Сі позатикав совам бавовняним клоччям горлянки та рани. Потім взяв одну з них і зробив розтин від грудної кістки майже до хвоста (лінія АБ на мал. І, стор. 340). Ян, точно копіюючи всі його рухи, зробив те ж саме на другій сові.
Користуючись переважно нігтями власних рук, Сі зідрав шкуру з тіла сови, поки не добрався до суглобів голінки, які він перерізав ножем (Кн. мал. 1, стор. 340.). Потім він зняв м’ясо до плесен (Кн, Гл. мал. 1), залишивши цілими лапи з шкуркою ("Лг. мал. 2). Після цього Сі перейшов до хвоста й відрізав від тулуба "архієрейський ніс", який тепер становив, разом з хвостовими перами, ніби складову частину всієї оболонки. Сі Лі пояснив, що це місце як правило найважче обійти, а Сем тут же пожартував, що вони щасливо "обійшли мис Горн". Оголене м’ясо Сі Лі густо посилав кукурудзяною мукою, щоб не бруднилося пір'я.
Оскільки "мис Горн" лишився позаду, плисти далі було зовсім легко. Сі Лі миттю здер шкурку до крил, а самі крила обрізав у суглобах біля верхньої частини грудної кістки (див. Д. Д. мал. 1, або Вд. мал. 2). Першу кісточку кожного крила він очистив від м’яса, а зняту виворотом аж до самої голови шкурку теж посипав мукою.
Після цього Сі Лі пояснив, що в більшості птахів шкурка легко знімається через голову, але в сов, дятлів, качок та деяких інших порід іноді доводиться робити допоміжний розріз на потилиці (Сн, мал. 2).
— Сову важко набивати, — повчав Сі Лі,— а водяну курочку ще важче. Для початку найкраще взяти коноплянку або чорного дрозда, — будь-якого птаха такої величини, тільки не дятла.
Вуха у сов стягнулися з черепа без розрізування. А коли навколо очей була обрізана шкурка, тіло з вивернутою оболонкою набрало такого вигляду, як на мал. 2. Тулуб разом з шиєю Сі Лі відрізав і викинув (Ст, мал. 2), На цьому перша частина операції закінчилась.
Ян теж непогано справлявся з роботою, і хоч в кількох місцях порізав та порвав шкурку, проте досить швидко навчився з нею поводитись.
Тепер треба було добре почистити всю оболонку.
Очі вони обережно вирізали, а мозок вишкребли і м’ясо старанно зчистили з черепа.
М’ясо на кістках крил було зрізане вже раніше до ліктьових суглобів, де починаються махові пера, а для того, щоб очистити решту крила, довелося зробити розрізи з внутрішнього боку до слідуючого суглоба. З "архієрейського носа" і взагалі з усієї оболонки вони зшкребли ножем м’ясо та жир, і натерли її мукою.
Тепер залишалось протруїти заготовку. Для цього всі кістки та м’ясисті частини були змазані миш’яковим милом, після чого знов було поставлено на місце череп і вивернуто на лице всю шкурку.
Коли вони кінчили цю роботу, було вже пізно. Гай заснув, Сем також куняв, а Ян мав дуже стомлений вигляд.
— Ну, час і мені додому, — сказав Сі.— Шкурки можна сховати, тільки не давайте їм сохнути.
Вони загорнули оболонки в мокру торбину і поклали у відро до наступного вечора. Сі обіцяв прийти, щоб закінчити "курс навчання".
Поки вони це робили, Сем розрізав совині шлунки, щоб вивчити їх вміст. Незабаром він повідомив, що одна сова розтерзала недавно куріпку, а друга повечеряла молодим кроликом.
Сі Лі прийшов, як і обіцяв, наступного вечора, але приніс погану новину. В його скрипці не знайшлося скляних очей для сов, на які він так розраховував. Але Сі не розгубився. Замість очей він прихопив з собою чорну та жовту олійні фарби і пояснив:
— Ми поки що зробимо дерев’яні очі, а пізніше, коли ви купите в місті скляні, ми їх замінимо.
Сем вистругав чотири дерев’яних ока діаметром у три чверті дюйма кожне. Коли він ретельно обробив та зачистив кожне око, Сі пофарбував їх у блискучий жовтий колір з чорною цяткою посередині й поклав сохнути (мал. 9, а і б).
Після цього СІ Лі та Ян витягли з відра обидві оболонки. Вони обмили закривавлене пір’я на грудях теплою водою, витерли насухо бавовняним клоччям і посипали кукурудзяною мукою, щоб ввібралися рештки вологи. Кістки ніг та крил вони обгорнули клоччям у тих місцях, де раніше було м'ясо, а западини очей до половини заповнили ватою. Потім скачали валок з м’якого клоччя і всунули в шию сови аж до самого черепа.
Кістки крил були прив’язані за кінці міцним мотузочком на відстані двох дюймів одна від одної (X, мал. 2 і мал. 7). Залишалося зробити тулуб.
Сі Лі скачав ще один жмут клоччя, перев’язав його міцними нитками, а потім, стискуючи його в певних місцях та зшиваючи, надав йому форми совиного тулуба. Потім відрізав на око два з половиною фута товстого дроту, гостро заточив обидва кінці, загнув один з них на чотири дюйми у вигляді гачка (мал. 5) і проткнув другим кінцем клоччя від хвоста до того місця, де починається шия (мал. З і 4). Це було зроблено так спритно, що гачок заховався в клоччі і його зовсім не було помітно. Сі Лі протягнув незагнутий кінець дроту через готовий валок з клоччя, що заміняв шию, увів його в череп аж до маківки, а потім вклав увесь тулуб в оболонку разом з мотузочком, що зв’язував на спині кістки крил (X, мал. 7).