— Прекрасне дно, капітане, — пробурмотів Маккой і озирнувся.
— Так, справді прекрасне дно, я вам дуже вдячний, — почулася відповідь.
І три шлюпки рушили до білого коралового берега, де шумів прибій. А за ним, скраєчку кокосового гаю, виднілися півдюжини хатин з листя та гілок і з десяток чи більше аборигенів. Широко розкривши від захвату очі, дивилися вони на велику пожежу, що запливла до них у лагуну.
Шлюпки увіткнулися в дно, і члени команди вийшли на білий піщаний берег.
— А тепер, — сказав Маккой, — мені слід потурбуватися про повернення на Піткерн.