Чи наважиться він надіслати цю штуку поштою самому собі?
Чи наважиться він просто покластися на систему і поручити Вогонам доставити її йому, в той час, як вони будуть перебирати всю будівлі по цеглинці, щоб знайти її?
Так.
Він гарячково почав упокавувати її. Загорнув. Підписав. На секунду замислився чи правильно він робить, а потім кинув пакунок у отвір пневмопошти.
— Коліне, — звернувся він до маленького літаючого м'ячика. — Я збираюся залишити тебе на призволяще.
— Я такий радий! — закричав Колін.
— Насолоджуйся, — сказав Форд. — Бо я хочу, щоб ти простежив, щоб ця посилка благополучно покинула межі цієї будівлі. Швидше всього тебе спалять, коли виявлять, і я нічим не зможу допомогти. Це буде дуже, дуже боляче, і я страшенно перепрошую. Ти зрозумів?
— Я весь переповнений радістю, — заявив Колін.
— Давай! — скомандував Форд.
Колін слухняно пірнув у пневмотрубу слідом за посилкою. Тепер Форду залишилося потурбуватися лише про себе, але це також істотна річ, про яку варто турбуватися. Важке тупотіння вже чулося за дверима, які він передбачливо заблокував пересунувши під них важку шафу.
Його непокоїло те, що все йде так гладко. Все якось підозріло. Із самого початку він діяв на рідкість нерозважливо — і поки все сходило йому з рук. Ну крім хіба черевика. За ним він дуже сумував. Нічого, за це вони ще заплатять.
З оглушливим громом двері зірвалися з петель. Крізь клуби диму і пилу проступили обриси величезних, схожих на слимаків істот, які проривалися крізь отвір.
Значить, до сих пір все йшло як по маслу? Значить, удача на його боці? Ну що ж, ось і перевіримо!
У пориві наукового інтересу він знову викинувся з вікна.
Розділ 15
Перший місяць, коли вони тільки почали знайомитися, був трохи важкуватим. Другий місяць, коли вони намагалися визначити, що ж вони зрозуміли одне про одного протягом першого місяця, був набагато легшим.
Третій місяць, коли прибула посилка, був справді дуже складним.
Спочатку проблемою було навіть пояснити, що таке місяць. Тут, на Ламюеллі, це було простою і приємною штукою. День тривав двадцять п'ять годин, що загалом означало ще одну дадкову годину сну, а також, звісно, необхідність щодня переводити годинник, чим Артур займався навіть із задоволенням.
Домашній затишок також створювала кількість сонць і місяців, яких Ламюелла мала по одному на противагу деяким іншим планетам, які він інколи відвідував, що мали їх якусь нездорову кількість.
Планета описувала повне коло навколо сонця за триста днів, а це означало, що рік не буде тягнутися надто довго. Супутник Ламюелли робив навколо неї дев'ять обертів на рік, а отже місяць мав трохи більше, ніж тридцять днів, що було ідельним тому, що давало трохи більше часу, щоб виконати всі заплановані справи. Ця планета не просто нагадувала Землю, а насправді була її кращою копією.
Рендом навпаки думала, що потрапила у нескінченно повторюваний кошмар. Вона билася в істериці від того, що місяць навмисне вилазить на небо їй на зло. Щоночі він був там, а коли зникав, то на його місці з'являлося сонце, яке постійно за нею слідкувало. І так знову і знову.
Трілліан завбачливо попередила Артура, що Рендом може мати деякі труднощі з новим більш регулярним способом життя, який відрізнявся від того, до якого вона вже звикла, проте Артур не був готовий вислуховувати виття на місяць.
Звісно, він взагалі не був готовий ні до чого подібного.
У нього є донька?
Його донька?
Вони ж з Трілліан ніколи навіть не... чи може все-таки це було? Але він був абсолютно впевнений, що таке запам'ятав би. А як щодо Зафода?
— Ми з різних видів, Артуре, — відповіла на це Трілліан. — Коли я вирішила, що хочу мати дитину, то пройшла через різні генетичні тести і виявилося, що для мене є лише один кандидат. І тільки пізніше до мене дійшло. Я двічі все перевірила. Вони зазвичай тримають такі відомості в таємниці, але я наполягла.
— Хочеш сказати, що ходила у ДНК банк? — запитав Артур, вирячивши очі.
— Так. Але з'явилася вона на світ зовсім не так випадково, як можна
подумати по її імені. Хоча частка випадковості все ж є, ти був єдиним донором Homo sapiens, а крім цього дуже частко подорожував.
Артур не зводив здивованого погляду із понурої дівчинки, яка понуро притулилася біля дверей.
— Але коли... як довго...?
— Хочеш дізнатися її вік?
— Так.
— Неправильний.
— Що ти маєш на увазі?
— Те, що не маю і найменшого уявлення.
— Що?
— Ну, скажімо за моїми розрахунками їй десь бизько десяти, але очевидно, що вона набагато старша. Розумієш, я тепер стрибаю туди-сюди у часі. Така робота. Я намагалася брати її із собою, коли могла, але так не завжди виходило. Потім я намагалася залишати її у садочки у паралельних часових зонах, але не зажди могла зорієнтуватися в часі, щоб її забрати. Залишаєш її вранці, а ввечері навіть гадки не маєш скільки їй років буде. Починаєш скаржитися і скандалити, але все марно. Одного разу я залишила її в такому місці на кілька годин, а коли повернулася, вона вже була дівчиною на виданні. Я робила все, що могла, Артуре, тепер справа за тобою. Мені пора на війну, вести репортаж.
Десять секунд після того, як Трілліан покинула їх наодинці були найдовшими в житті Артура Дента. Час, як ми знажмо, штука відносна. Можна подорожувати космічними просторами туди й назад, але якщо робити це на швидкості світла, то коли ви повернетесь додому, виявиться, що ви постаріли лише на кілька секунд, а ваш брат чи сетра близнюк уже прожили двадцять, тридцять, сорок чи скільки завгодно років в залежності від того, як далеко ви подорожували.
Це шокує вас до глибини душі, особливо, якщо ви не знали, що маєте брата чи сестру близнюка. Ті секунди, протягом яких вас не було вдома, не зможуть підготувати вас до проблем нового і, на диво, відстороненого ставлення сім'ї.
Десяти секунд тиші було зовсім недостятньо для Артура, щоб докорінно переглянути свої погляди на життя і на себе самого в світлі раптової появи абсолютно незнайомої йому дочки, про існування якої він ще вранці зовсім не підозрював. Глибокі емоційні родинні зв'язки неможливо утворити за десять секунд, а от полетіти дуже далеко і надовго можна, але Артур почувався безпомічним, збентеженим та заціпенілим, дивлячись на дівчинку на порозі його хатини, яка втупилася в підлогу.