Майкл, як статист, не мусив робити нічого, тільки сидіти на стільці. Але спершу його треба було посадити, і Дейвіс, наказавши йому сісти на стілець, підкріпив свого наказа ударом по голові. Майкл погрозливо загарчав.
— Ти ба! — глузливо кинув Дейвіс. — Пан новенький захотіли прочуханки. Ну що ж, дістанеш хоч і зараз такої, що можна буде звати тебе Плохеньким. Любцю, наглянь за рештою, а я цього новенького трохи повчу.
Про те, як били Майкла, краще не розповідати. Він, хоч і безнадійно, огризався, і за те його змолочено жахливо. Весь у саднах, закривавлений, сидів він на стільці, не беручи ніякої участі у виставі й запавши у ще глибшу похмурість. Мовчати, поки піднімуть завісу, йому було неважко. Та коли завіса попливла вгору, він не захотів приєднати свій голос до несамовитого гавкоту решти собак.
Собаки на Дейвісову команду по одній, по дві, по три й цілими групами сплигували зі стільців і виконували звичайні собачі штуки: ходили на задніх лапах, підстрибували, кульгали, вальсували й перекидалися через голову. Дейвіс був чоловік запальний і руку мав важку, і протягом усієї репетиції ледачіші та дурніші пси скавчали з болю під його ударами.
Загалом перед виставою відбулося три довгі репетиції — дві того дня й одна другого зранку. Майкл поки що мав спокій. За наказом він мовчки вилазив на стілець і мовчки сидів там.
— От бач, любонько, чого можна добитися дрючком, — хвалився Дейвіс перед дружиною. Та їм обом і не снилось, якого сорому наробить їм Майкл на першій-таки виставі.
За завісою все було готовісіньке. Собаки сиділи на стільцях і покірливо мовчали, а Дейвіс із дружиною ще грізно зацитькували їх. Тим часом перед завісою Дік і Дейзі Бели тішили глядачів денної вистави співом і танцем. Усе йшло якнайліпше, і ніхто в залі й гадки не мав би, що за завісою повна сцена собак, якби Дік і Дейзі не заспівали в супроводі оркестру "Я хочу до Ріо".
Майкл не міг стриматись. Як колись давно Квек підкоряв його своєю дримбою, чи стюард любов’ю, чи дель Мар губною гармонією, так тепер його владно підкорили звуки оркестру й чоловічий та жіночий голоси, що виводили давно знайомий мотив, якого навчив Майкла стюард. Проти його волі, всупереч його похмурому настроєві якась сила примусила його щелепи розціпитись, а голосники в горлі — забриніти в лад із пісенькою.
З-перед завіси почувся дитячий та жіночий сміх, що хутко переріс у справжнє ревище й заглушив голоси Діка та Дейзі. Віл-тон Дейвіс, вилаявшись, кинувся через сцену до Майкла. А той усе вив, і публіка реготала. Він ще вив, коли на спину йому впав короткий кийок. З несподіваного болю Майкл урвав пісню й мимоволі заскавчав.
— Розбий йому довбешку, любчику, — порадила місіс Дейвіс.
І почалася велика битва. Дейвіс спритно завдавав ударів, що
їх чути було аж у залі, як і Майклове люте гарчання. Розвеселена публіка забула про Діка та Дейзі Белів, їхній виступ було зіпсовано. І Дейвісів номер, як сказав сам Вілтон, "гавкнув". Він справді трохи не розбив голови Майклові. А публіка по той бік завіси веселилася на всю губу.
Дік і Дейзі не могли співати далі. Глядачі хотіли бачити не те, що перед завісою, а те, що за нею. Налупцьованого Майкла забрав зі сцени один підсобний робітник, а тоді завіса піднеслась, відкривши цілу собачу трупу — і один порожній стілець. Хлопчаки в залі відразу здогадалися, чого той стілець порожній, і зняли крик, вимагаючи, щоб привели відсутнього собаку. Той крик підхопила вся зала, собаки загавкали ще несамовитіше,
і загальні веселощі відтягли початок номера ще на п’ять хвилин, а коли він нарешті почався, собаки раз у раз збивались та помилялись, і Дейвіс потай лютував.
— Дарма, золотко, — пошепки заспокоювала його незворушна дружина. — Ми його просто викинемо й візьмемо другого. Зате підвезли візка отій Дейзі Бел. Якби ти знав, що вона казала про мене одній моїй знайомій із тиждень тому!
За кілька хвилин, ще на сцені, командуючи собаками, чоловік знайшов нагоду шепнути їй:
— Це все той пес. Ну, я його навчу. Я йому всиплю.
— Авжеж, любчику, — погодилась вона.
Коли спустили завісу, публіка ще довго реготала. Собак підвели до приміщення над сценою, Дейвіс спустився назад розшукати Майкла. Той не забився в куток від страху, а стояв між ногами в робітника, який забрав його зі сцени, і ще весь трусився після побиття, але був готовий боронитися до останку, коли зачеплять. Дорогою Дейвіс спіткав подружжя співаків. Жінка розлючено плакала, чоловік тільки зціплював зуби.
— Артист, нема що казати, — кинув він войовниче. — Ну, стривайте, ви своє дістанете.
— Не лізь, бо й тобі всиплю, — огризнувся Дейвіс, вимахуючи коротким залізним прутом. — Правда, ти можеш і почекати, коли хочеш, тобі я потім бубни дам. Найперше ж я мушу всипати цьому псові. Ходи подивись, коли хочеш. Проклятущий! Звідки ж я мав знати? Він у мене недавно. На репетиціях і не писнув ні разу. Звідки я мав знати, що він завиє, коли ви співаєте?
— Ну, накоїли, — такими словами зустрів директор театру Дейвіса, коли той, ведучи за собою Діка Бела, рушив до Майкла, що стояв наїжачений між ногами в робітника.
— Стривайте, я ще й не такого накою, — відрубав Дейвіс, перехопивши міцніше й підносячи залізний прут. — Я його зараз уб’ю. Я з нього дух виб’ю. Ось побачите.
Майкл загарчав, розпізнавши погрозу, і пригнувся, щоб стрибнути на ворога, а сам не спускав очей із залізного кийка.
— А я так гадаю, що нічого ви йому не зробите, — сказав Дей-вісові робітник.
— Це мій пес, — самовпевпено відказав дресирувальник.
— А мені начхати, ваш чи не ваш, — відрубав робітник. — Я маю свій розум. Торкніть його, то побачите, що буде. Я людина, він собака, а ви що таке? Чортзна-що. І собаки ви не битимете. Він уперше зроду потрапив на сцену, два дні сидівши без їжі й без води. О, я знаю, пане директоре.
— Як ви вб’єте собаку, вам доведеться заплатити долар прибиральникові, щоб виніс трупа, — підхопив директор.
— Заплачу з превеликого радістю, — відказав Дейвіс, підносячи прута знову. — Але з ним я поквитаюсь.
— Мені вже з душі верне від вас, гицелів, — провадив робітник. — І глядіть, щоб мені терпець не урвався. Тільки торкніть його отією вашою штрикалкою, то я вас так торкну, що й сам зі служби вилечу, а ви прямим ходом у лікарні опинитесь.