У центрі іншого сну також був Груман. Лі здалося, що він бачить, як шаман трясе облямовану пір'ям тріскачку і наказує якійсь істоті підкоритися йому. Потім Лі відчувнудоту — він побачив, що цією істотою була одна з бачених ними сьогодні примар. Вона була високою та майже невидимою і викликала в Лі таку відразу, що йому аж скрутило нутрощі, і він ледь не прокинувся в холодному поті. Але Груман без страху давав їй указівки, і вона дійсно не завдала шаману жодної шкоди — уважно вислухавши його,вона, як мильна бульбашка, піднялася вгору та пройшла крізь брезент намету.
Тоді ця знесилююча ніч увійшла в нову стадію — він був у кабіні цепеліна та спостерігав за пілотом. Насправді він навіть сидів у кріслі другого пілота, і вони дрейфували над лісом, уважно спостерігаючи за сплетінням гілок і листям унизу. А потім у кабіні з'явилася та примара.
Як це часто буває уві сні, Лі не міг ані крикнути, ані ворухнутися, але добре відчував увесь жах, котрий охопив пілота, коли той побачив, що з ним відбувається.
Примара нахилилася над чоловіком та притиснула до нього те, що було її обличчям. Його деймон-зяблик затріпотів, пронизливо заверещав та спробував вирватися, але лише упав, напівживий, на панель приладу Пілот повернув обличчя до Лі та простяг йому руку, проте Лі не мав сили ворухнутися. Страждання в очах чоловіка вивертало його єство: примара висмоктувала з чоловіка щось справжнє й живе, і його деймон ледве стрепенувся та видав високий крик — але було видно, що це лише агонія.
За мить зяблик зник, однак пілот був ще живий. Його очі стали туманними та тьмяними, а рука, котру він тягнув до Лі, із глухим стуком упала на важелі керування цепеліном. Він був живим, але водночас і неживим: його охопила байдужість до всього.
І Лі залишалося тільки сидіти та безпомічно спостерігати, як цепелін летить назустріч скелястому обриву перед ними. Пілот напевно це бачив, однак його ніщо не цікавило. Охоплений жахом, Лі втиснувся у крісло, але нічого не відбулося, і в мить удару він вигукнув: "Тестер!" — та прокинувся.
Він був у наметі, йому нічого не загрожувало, а деймон м'яко покусував його за підборіддя. Шаман сидів, схрестивши ноги, але Лі із трепетом відзначив, що його деймона-яструба не було в наметі. Безперечно, цей ліс був лихим місцем, повним нав'язливих мар.
Потім він усвідомив, що хоча багаття вже давно згасло, а в лісі панувала непроглядна темрява, побачити шамана йому дозволяє якесь світло. Від стовбурів дерев та нижньої поверхні листя відбивалося далеке мерехтіння, і Лі відразу зрозумів, що це було: його сон був не зовсім сном, бо цепелін дійсно врізався в гору.
— Чорт забирай, Лі, ти тремтиш, мов осиковий листок. Що з тобою? — пробурчав Тестер, прядучи довгими вухами.
— Хіба ти не бачив той сон, Тестере? — спитав аеронавт.
— Це був не сон — ти бачив справжні події. Якби я знав, що ти ясновидець, то вже давно б вилікував тебе від цієї недуги. Забудь про це, добре?
Лі почухав потилицю, а Тестер поворушив вухами.
А потім, без найменшого проміжку, Лі Скоресбі побачив, що летить у повітрі поруч із деймоном шамана, яструбом на ім'я Саяна Кетора. Він перебував поруч із деймоном іншої людини, далеко від свого власного, і усвідомлення цього пронизало його дивовижною сумішшю вини та задоволення. Вони ширяли в бурхливих потоках повітря над лісом — наче він сам був птахом, — і Лі озирнувся та побачив, що темне повітря тепер трохи наповнене мертвотно-блідим світлом повного місяця, який час від часу визирав крізь дірку в завісі хмар і заливав верхівки дерев сріблом.
Деймон-яструб гортанно закричав, і знизу залунали у відповідь тисячі голосів інших птахів: гукання сов, стриножене цвірінькання горобців, мелодійний спів солов'я. Саяна Кетора кликала їх усіх, і вони не забарилися з'явитися — усі до єдиного птахи лісу: і ті, хто був на нічному полюванні, і ті, хто мирно спав. Умить тисячі птахів наводнили повітря, і в ньому наче стало тісно.
Лі відчув, що пташина частина його природи — виявляється, вона в нього була — радо реагує на заклик яструба-королеви, а людська його частина охоплена найдивовижнішим із задоволень: активно запропонувати свої послуги потужній та справедливій силі. Він разом із рештою величезної зграї — сотнею видів, зібраних воєдино гіпнотичною волею яструба, — описав коло та побачив на тлі сріблястої хмари ненависні правильні Обриси цепеліна.
Усі вони достеменно знали, що мусять зробити: величезна зграя потекла до цепеліна. Найшвидші досягли його першими, але ніхто не випередив Саяну Кетору. Крихітні кропив'янки та зяблики, сови з безшумними крилами, швидкі стрижі — за хвилину весь корпус дирижабля був усипаний ними, а їхні пазурі шкрябали та протикали промасленийшовк.
Птахи намагалися триматися подалі від мотора, хоча деяких із них затягло туди повітрям, і їхні тільця почикрижили великі пропелери. Більшість із крилатих створіньпросто всілися на цепелін, а ті, хто прибули пізніше, зачепилися за перших, тож невдовзі птахи покрили не лише весь корпус повітряного корабля, а й вікна кабіни, і розпірки та кабелі — на кожному квадратному дюймі сидів птах, а то й два-три. За мить водень почав виходити з корпусу цепеліна крізь тисячі дрібненьких дірок, створених пташиними пазурами.
Пілот нічого не міг вдіяти. Під вагою птахів дирижабль почав знижуватися, а крилаті нападники дедалі прибували й прибували з темряви, невидимі для людей у цепеліні, котрим залишалося тільки розгублено смикати рушниця ми та стріляти в білий світ, як у копійку.
Цієї миті Саяна Кетора крикнула, і грім ударів крил по повітрю заглушив навіть шум двигуна — усі птахи разом злетіли в повітря. Солдатам у кабіні залишилося тількичотири-п'ять жахливих секунд, щоб зрозуміти: зараз цепелін вріжеться в гору та спалахне.
Вогонь, жар, язики полум'я… Лі знову прокинувся, і цього разу його тіло було таким сухим, ніби він декілька годин пролежав під сонцем пустелі.
По брезенту намету, як і раніше, нескінченно бара банили краплі, що зривалися з мокрого листя, але буря скінчилася. Небо було вже блідо-сірим, Лі підскочив та побачив, що Гестер блимає очима поруч із ним, а шаман, загорнутий у ковдру, спить так міцно, що Лі подумав би, ніби він мертвий — якби на гілці, що лежала на землі поруч із наметом, не сиділа спляча Саяна Кетора.