Примітки
Той пломінь, що в печінці палахтить — За давніми уявленнями, окремі органи людського тіла е носіями духовної діяльності людини. Так, наприклад, печінці ніби підпорядковані людські пристрасті.
Голуб'ята Венери — Два голуби везли колісницю Венери, римської богині кохання. Вважалися символом любострастя.
Більмом на золотім щиті лишиться — Анахронізм у тексті. Мається на увазі середньовічний звичай замальовувати червоним кольором девіз на шиті лицаря, який порушив кодекс лицарської честі.
Бо в смерті є життя, а смерть — в житті! — Стилістичний засіб, типовий для ренесансної поезії: поєднання протилежностей, які разом дають нове уявлення. Образ побудовано на філософській концепції круговороту вічного відновлення, яка була надзвичайно популярною в добу Відродження.
А трошки зла для блага, далебі, Не вадить праву і меті великій — Таке судження є типовим для шекспірівських героїв-макіавеллістів.
Адже й Плутон скоривсь Орфея співу — Плутон (ант. міф.) — володар підземного світу і царства померлих, брат Зевса. Орфей — легендарний фракійський музика, син Феба й Калліопи. Спів Орфея і його гра зачаровували не тільки людей, а й диких звірів, птахів, дерева і каміння. Співець, щоб повернути до життя свою кохану дружину Еврідіку, спустився в царство померлих. Його спів розчулив навіть Плутона та його дружину Персефону.
Весталки — у давньому Римі жриці богині Вести, що підтримували в храмі священний вогонь. Вони зрікалися шлюбу й повинні були зберігати цнотливість.
І швидше Долю колесом вертіть — Давньоримську богиню долі Фортуну найчастіше зображували на колесі — символ змінності людського щастя — та з пов'язкою на очах.
Нехай у школах спірка не вгава, Таке базікання — рідня облуді — Мотив критики середньовічної науки (схоластики), як нісенітної та некорисної, є провідним у літературі доби Відродження. Висміювали схоластику Томас Мор, Еразм Роттердамський, Франсуа Рабле та ін.
Терей — За давньогрецьким міфом, Терей згвалтував Філомелу, сестру своєї дружини Прокни, а щоб затаїти свій злочин, вирізав Філомелі язика. Зевс обернув Терея на одуда, Філомелу на ластівку, а Прокну перетворив у солов'я. Варіант: Філомела перетворилась на солов'я, а Прокна — на ластівку. Цей сюжет використаний у "Метаморфозах" Овідія.
Іліон — тобто Троя.
А ген Аякс з Уліссом — Аякс — син саламінського царя Теламона та сестри Пріама Гесіони. Відзначався надзвичайною силою. Улісс (Одіссей) — міфічний володар Ітаки, син Лаерта та Антіклеї. Уславлений своєю хитромудрістю.
Нема Ахілла — Ахілл — син царя мірмідонців Пелея та морської богині Фетіди. Відомий своєю хоробрістю та шляхетністю.
Сам Гектор — Гектор — син царя Пріама і Гекуби. Під час Троянської війни очолив війська троянців.
Гекуба — дружина володаря Трої Пріама, мати численних синів та дочок, що майже всі загинули під час Троянської війни. Пірр — син Ахілла та Деїдамії. Більш відомий як Неоптолем. Пріам — останній троянський цар, молодший син Лаомедонта.
Брут — Юній Брут — перший з роду Юніїв. Щоб врятувати своє життя від гніву царя Тарквінія, удавав божевільного. Саме за це він і отримав своє прізвисько — Брут, яке означає "тварина". З ім'ям Юнія Брута пов'язують вигнання з Риму останнього етруського царя Тарквінія Пишного (509 р. до н. е.).
Олена Алексеєнко