— Ффу! І живий, і нероздягнений, і годинника назад одібрав! Фффу! Поталанило!
Підходить доктор Веселенко до столу, засвічує електрику і… падає в крісло…
На столі лежить його найкоштовніша річ — золотий годинник з масивним ланцюжком, подарунок його вдячних пацієнтів…
А… а в кишені?
А з кишені він витяг паршивенького, подзьобаного, чорненького годинника з мідним заяложеним цепком… І залився актор веселим сміхом…
А на другий день у місцевій газеті, дорогі мої товариші, з'явилася об'ява такого змісту:
"Доктор Веселенко дуже просить товариша, що такоїто ночі на такійто вулиці він у нього одібрав годинника, зайти до нього забрати того годинника…"
Грабують… Буває…