Ці полки, як видно з плану, прикривають перший форт з тилу і з флангів. Вони мають бути готові за першим сигналом кинутися на захист форту.
Наступ налічує в своїх лавах немало сміливих і випробуваних бійців, але й захисники готові битися за свою честь до останньої краплі крові. Зіткнення цих сил обіцяє бути грізним.
А зараз, хоча попереду близький бій, мужні полки весело крокують по лісу в такт маршу.
Позаду йдуть госпітальні підводи, ті самі, що служили для перевезення піску та каміння при будівництві фортеці. Тепер на них везуть аптечку й відра з водою для обмивання поранених. Нечисленним загоном фельдшерів і санітарів командує кульгавий Вайнраух, лікарі — Сосновський і горбатий Криштал, а прапор Червоного Хреста, що забезпечує госпіталю недоторканність, несе Сікора.
Метушня серед захисників фортеці вже вщухла. Загони спокійно і швидко займають свої позиції. Прапор першого форту ледь майорить на вітрі.
Парламентер вручає генералові Корцажу папір з коротким повідомленням: "Починаємо атаку".
На довгі листи немає часу. Відповідь звучить так: "Чекаємо".
Наступаючі розділилися на невеликі загони — трійки. Дві трійки ринуть на фланги першого форту, щоб розпорошити сили оборони й відвернути їхню увагу від пагорба з прапором, а тим часом решта, три найдужчі трійки, кинуться в центр окопу, щоб одним потужним натиском збити захисників фортеці з ніг і, приголомшивши їх, зразу ж, у першій атаці, вирвати перемогу.
Хвилинне збентеження, випадкова необачність — і перевага виявиться на боці тих, хто атакує. Захоплення першого форту — це ще не взяття фортеці, проте вже крок до перемоги.
Триразовий сигнал сурми — і з табору виступає перша трійка. Бійці галопом пробігають відстань, що відділяє їх від форту, і зупиняються перед ровом, немов їх зненацька зрадила мужність. Ясна річ, це лише воєнна хитрість — необхідно приспати пильність противника.
Десятки випростаних рук, які готові були зіштовхнути сміливців у рів, опускаються. Але декотрі легковажні захисники центру покидають свої позиції й поспішають на допомогу товаришам, а вони ж, центр, що обороняє прапор, на жодну хвилину не повинні розпорошувати свої сили.
Перша трійка неквапливим підтюпцем вертається до свого окопу, і навздогін їй лунають регіт і глузування.
Знову звуки сурми: тепер уже дві трійки імітують атаку на обидва фланги — і вертаються з тим же наслідком.
—— Бояться,— переможно вирішує "оборона".
Ця впевненість у собі, цей миттєвий тріумф мало не послужив причиною катастрофи: коли почалася справжня атака і дві бічні трійки стали видиратися на вал, центр виявився майже оголеним.
Але тут на валу з'явився Герш Корцаж. Він один витримує шалений натиск ворога, поки загони, що оговталися, не підоспівають на допомогу.
Вороги вже на валу. То один, то інший промайне біля прапора. Досить відбити атаку з одного боку, як прапор намагаються захопити з другого. Той, кого зіпхнули в рів, знову лізе нагору. Хто впав, піднімається, щоб знову взяти участь у битві. їх скидають, але вони з невтомною впертістю залазять на форт.
Закони війни забороняють бити переможених; можна тільки скидати вниз нападників або стягати з валу оборонців фортеці. Завдання санітарів — допомагати піднятися тим, хто впав.
Поранених немає. Пораненим вважається той, хто заплакав, але ніхто не плаче.
Сурма грає відступ. Потомлені трійки вертаються в табір. Перша атака відбита. Проте це ще не перемир'я. За першою атакою піде друга і третя. Це тільки початок, перша проба сил, великі маневри, які дозволяють оцінити боєздатність обох армій.
Нападники проводять коротку нараду.
Знову сурмить сурма, знову битва. Здається, ще трохи— і прапор буде захоплено, але один короткий вигук: "До прапора!" — збирає розрізнених солдатів і створює навколо флангів непереборну живу стіну.
Нападники, зустрінуті переважаючими силами противника, не можуть розраховувати на взяття форту. Тільки несподіваний натиск міг принести їм перемогу, а коли атака не вдалася, не слід марно витрачати сили: треба виснажити ворога в невпинних сутичках і чекати, поки поступово не обсиплеться і не стане нижчим високий вал форту.
Проте атакуючі втрачають терпіння, і ось спритним маневром розсіявши "оборону", вони захоплюють ворожий стяг.
— Покиньте перший форт! — закликає відозва.— Ваш прапор у нас в руках!
Завчасний тріумф!..
Встановлюється польовий телефон, і з гарячкової розмови головнокомандувачів з'ясовується, що наступаючі стали жертвою обману: взято прапор четвертого форту. Форт буде знесено з незначними збитками для оборонців фортеці. Ця звістка викликала хвилювання в таборі нападників.
До того ж нагромадилось і багато інших невідкладних справ: обмін полоненими, питання про прапороносця, вчинки солдатів Кулиги й Мільтмана, яких звинувачували в знущаннях над полоненими. Вирішено підписати перемир'я на один день.
З тріумфом вертається додому "оборона", з вірою в майбутнє крокує "наступ", щоб, скориставшись тимчасовим миром, підкріпити свої сили вечерею і сном.
На другий день було дуже жарко, тому армії лише під вечір зайняли свої позиції.
І тут виявилося, що взяття четвертого форту все ж мало деяке значення. А може, наступаючі за час перемир'я розробили чіткіший план дій? Неважко здогадатися, що єдиною темою розмов того дня була війна. Можливо також, що Корцажеві важче було умовитися зі своєю численною армією, а може, вчорашній успіх ослабив пильність "оборони". Так чи інакше, але за першою, пробною атакою, була друга, настільки несподівана й рішуча, що не лише прапор опинився в руках наступаючих, а й частина захисників фортеці була витіснена з позицій.
Впав гордий і неприступний перший форт, зруйнований у боях ще до того, як за умовами війни його віддали саперам.
Солдат Рашер просто на полі битви одержує звання полковника; груди Шайкіндера і Прагера вже прикрашають ордени; генерал Замчиковський позбавлений звання за непорядки в дивізії; солдати Грубман, Ірблюм і Шрай-баум звільнені у відпустку по хворобі; Маргулес, Корн, Тамрес і Плоцький зазнали всю гіркоту полону.
Розпалені боєм, збагачені новим досвідом, обидві армії готуються до подальшої боротьби.