— Ти не хвилюйся, мама нас зустріне... Тут і їхати не довго,— заспокоює діда Славко.— Ми ж не маленькі!
Біжать назустріч автобусові поля, дерева, села. Скоро й місто.
— Ти не забудеш приїхати в село?
— Не забуду. А ти не забудеш?
— Не забуду.
...Мчить маленький автобус і мчить.
Мовби хоче наздогнати літо.
Літо, повне зірок і всяких-всяких скарбів землі.