З тої хвилі Вільгельм жваво почав обмірковувати своє завдання. Ще до того, як лягти спати, він уже все упорядкував, і раненько план уже був готовий, сцени намічені, ба навіть декотрі найголовніші місця і співи оброблені віршом і записані на папері.
Вранці Вільгельм негайно подався в цій справі до барона і виклав йому свої плани. Баронові все дуже сподобалось, але він виявив здивування, бо вчора говорив з графом про зовсім іншу п'єсу, яку треба було перекласти в вірші за його вказівками.
— Мені не віриться,— мовив на те Вільгельм,— щоб пан граф мав намір поставити п'єсу так, як це передавав Меліна; коли я не помиляюсь, то він хотів лише вказати правильний шлях. Аматор і знавець тільки показує художникові, чого він бажає, залишаючи йому всі турботи про те, як твір повинен бути виконаний.
— Аж ніян,— промовив барон,— пан граф сподівається, що п'єса буде поставлена саме так, як він бажає, а не інакше. Ваш план, звичайно, має якусь далеку схожість з його ідеєю, але якщо ви хочете його впровадити, відхилившись від першого задуму, то мусите це зробити через дам. Особливий майстер на такі справи — це баронеса. Питання лише, чи сподобається їй ваш план настільки, щоб вона взялася за діло, а тоді все буде гаразд.
— Нам і без того потрібна буде допомога дам,— сказав Вільгельм,— бо для вистави не вистачить нашого персоналу і нашого гардероба. Я розраховую на отих милих діток, що бігають по дому і належать камердинеру і маршалкові.
Потім він попрохав барона ознайомити дам з його планом. Той скоро вернувся назад і повідомив його, що дами бажають говорити з ним самим. Сьогодні ввечері, коли чоловіки засядуть за гру, яка, до речі, буде серйозніша, ніж звичайно, бо приїхав один генерал, дами, посилаючись на хворість, підуть до своїх покоїв, його введуть потаємними сходами, і він тоді зможе якнайкраще викласти свій план. Така таємничість надасть справі подвійного повабу. Баронеса, як дитина, радіє цьому рандеву, особливо тому, що це буде зроблене потаємно, всупереч графовій волі.
Надвечір в призначений час Вільгельма покликали і нишком повели наверх. Баронеса так привітно зустріла його в своєму маленькому кабінеті, що це нагадало йому на мить щасливі минулі часи. Вона ввела його в кімнату до графині, і тоді почались питання та розпитування. Він як міг жвавіше, з запалом виклав свій план, і дами цілком погодилися з ним. Тож і наші читальники хай дозволять нам стисло познайомити їх з ним.
На лоні природи діти відкривають сцену таночком-грою, де один ходить у колі, намагаючись зайняти місде когось іншого. Потім ця гра зміняється іншими жартами і, нарешті, танцюючи коло, всі починають співати веселу пісню. Потім приходять арфіст і Міньйона, щоб викликати цікавість і привабити селян. Старий проспіває розмаїтих пісень у прославу миру, згоди і радості, а Міньйона виконав свій танок серед крашанок.
Ці невинні забави раптом уриваються звуками бойової музики, і в мирне коло вривається загін жовнірів. Чоловіки обороняються, але солдати перемагають. Дівчата втікають, їх наздоганяють. Здається, все гине в загальній сутичці. Раптом з'являється особа, призначення якої ще не ясне для самого поета, і втихомирює всіх звісткою, що недалеко сам воєвода. Тут в найкращих рисах малюється характер героя, що під брязкіт зброї заповідає спокій, кладе край бешкетам і насильству. Починається загальне свято на честь великодушного воєначальника.
Дами були велико задоволені з цього плану, лише зауважили, що в п'єсу неодмінно треба вставити щось алегоричне, щоб і графові зробити приємність. Барон запропонував показати жолдацького ватажка, як злого генія чвар і насильства, але наскінчу мусить з'явитися Мінерва, закувати його в кайдани, принести звістку про прибуття героя і скласти йому хвалу. Баронеса взялася переконати графа, що його план буде виконаний лише з невеличкими змінами, причому вона рішуче забажала, щоб на кінці п'єси було показане погруддя, вензель і князівська корона, бо інакше всі переговори підуть намарне.
Вільгельм, думкою вже уявляючи, як його герої будуть чудесно прославлені устами Мінерви, згодився на цей пункт лише після довгого опору, але ця принука була йому дуже приємна. Прекрасні графинині очі та її миле поводження вельми легко могли б схилити його до відмови од найкращих і найулюбленіших своїх задумів, від так упрагненої єдності композиції, від усіх влучних деталей і діяти проти своєї поетичної совісті. Та й бюргерська його совість мала витримати важку боротьбу, бо при розподілі ролей дами рішуче зажадали, щоб він сам також взяв участь у п'єсі.
Лаертові припала роль несамовитого бога війни, Вільгельм мав грати роль ватажка селян і прочитати кілька гарних, зворушливих віршів. Хоч він деякий час і не погоджувався, але нарешті піддався; особливо ж почувся він неспроможний до відмови, коли баронеса нагадала йому, що театр в цьому палаці треба розглядати лише як аматорський, що й вона залюбки грала б, якби тільки до цього трапилася відповідна нагода.
Після цього дами привітно попрощалися з нашим другом. Баронеса запевнила його, що він незрівнянна людина, потім відпровадила аж до маленьких сходів, де, потиснувши руку, дала на добраніч.
Розділ сьомий
Запалений щирою участю дам у цій справі, Вільгельм тепер ясно уявив свій план, бо всі сцени після розповіді стали перед його очима, наче живі. Більшу частину ночі і вранці другого дня він якнайпильніше складав пісні і вірші для діалога.
Все було майже готове, коли його покликали до нового замка, де він почув, що господарі, які саме снідали, хочуть з ним поговорити. Він увійшов до зали. Баронеса знову перша вийшла йому назустріч і, ніби здоровкаючись, шепнула до нього:
— Не говоріть про вашу п'єсу нічого, відповідайте лише на те, що вас запитають.
— Я чув,— звернувся граф до нього,— що ви дуже ретельно працюєте над моїм прологом, який я хочу дати на честь князя. Мені подобається, що ви там хочете ввести Мінерву, і я вже заздалегідь подумав, як би зодягнути її, щоб не схибити в костюмі. Тому я звелів принести з моєї бібліотеки всі книги, де лише є постать цієї богині.
Ту ж мить увійшли в залу служники з великими кошиками, повними книг різних форматів.