Граф привів Меліну в велику залу, що належала до старого замка і була з'єднана галереєю з новим. Тут дуже зручно можна було влаштувати невеличку сцену. Тут же передбачливий господар показав, як усе повітано бути розташоване.
Тепер до роботи приступили з великим поквапом, зробили театральний поміст і прикрасили його. Все, що з декорацій у багажі було годящого, пішло в діло, а решту виготовили графські майстри. Вільгельм сам брав участь у роботі, визначав перспективу, відміряв контури і всіляко намагався, щоб усе було якнайкраще. Граф, часто сюди навідуючись, був дуже задоволений, показував, як і що зробити, виявляючи при цьому незвичайні знання у всіх видах мистецтв.
Тепер почалися серйозні репетиції, і для них досить було б і місця, і часу, якби не заважали гості, що завжди тут стовбичили. Бо кожен день приїжджали все нові, і всім хотілось подивитися на артистів.
Розділ п'ятий
Барон кілька днів манив Вільгельма надією, що він буде представлений графині осібпо.
— Я стільки наговорив,— казав він,— цій чудовій дамі про ваші дотепні і повпі чутливості п'єси, що бона дочекатись не може, щоб скоріше з вами порозмовляти і почути що-небудь у вашому читанні. Будьте ж напоготові у кожну хвилину прийти до неї, бо як-но видасться спокійний ранок, то вас покличуть.
Потім він сказав йому, яку п'єсу читати найперше, щоб якнайкраще себе зарекомендувати.
Пильно взявся Вільгельм за п'єсу, з котрою вперше мав ступити у великий світ. "Ти досі,— говорив він собі,— працював у затишку, сам для себе, маючи визнання тільки від небагатьох друзів, одного часу ти навіть геть зневірився у своєму таланті, тепер же маєш нагоду перевірити, чи справді ти па слушній стежці стоїш, чи в тобі стільки ж хисту, як і тяжіння до театру. Перед такими досвідченими знавцями, в салоні, де нема місця для жодних ілюзій, спроба куди небезпечніша, ніж деінде, але я не бажав би зректися приєднати і цю втіху до моїх попередніх радощів і збільшити свої надії на прийдешнє".
Потім він перебрав кілька п'єс, якнайуважніше прочитав їх, трохи дещо виправив, голосно продекламував сам собі, щоб набути доброї вимови і виразу, і, коли одного ранку його покликали до графині, він, ідучи, сховав у кишеню ту п'єсу, котру найкраще вивчив і котрою сподівався осягти найбільшого визнання.
Барон запевнив його, що графиня буде лише з близькою доброю подругою. Коли він увійшов, до нього з великою привітністю підійшла баронеса фон К ***, висловила вадоволення, що має змогу познайомитися з ним і відрекомендувала його графині, якій саме робили зачіску. Вона зустріла його привітними словами і поглядом, але, на жаль, коло її стільця стояла навколішках Філіна і пустувала напропале.
— Ця мила дитина,— промовила баронеса,— тішила нас різними пісеньками. Доспівай нам пісеньку, котру ти почала нам співати, щоб мп нічого з неї не пропустили.
Вільгельм терпляче слухав пісеньку, бажаючи лише, щоб перукар пішов, поки він почне читати. Йому при* несли філіжанку шоколаду, а сухарі подала сама баронеса. Проте не смакував йому сніданок, бо він сильне бажав прочитати урочій графині щось таке, що могло б її зацікавити і через що він міг би їй сподобатись. На заваді стояла також і Філіна, що як слухачка була йому небажана. Він сприкрено дивився перукареві на руки, бажаючи, щоб той якнайшвидше закінчив свою будову.
Тим часом увійшов граф і розповів про гостей, яких сьогодні сподіваються, про розподіл дня і про різні домашні справи. Коли він вийшов, заповістились офіцери до графині, які хотіли скласти їй пошану, бо ще до обід мусили виїхати. Тим часом перукар закінчив фризуру, і вона звеліла прийняти офіцерів.
Баронеса ж взяла на себе клопіт бавити розмовою нашого друга, всіляко виявляючи до нього свою увагу, яку він сприймав з пошаною, хоч і трохи неуважно. Він щоразу хмацав рукопис у кишені, все чекаючи на слушний момент, і вже думав, що терпець йому увірветься, бо тут знову в кімнату впустили маркітанта, який без милосердя почав розкривати різні шабатурки, скриньки, пуделка, вихваляючи свій товар з властивою цій породі настирливістю.
Товариство збільшувалось. Баронеса нишком розмовляла з графинею, дивлячись на Вільгельма. Він це помітив, хоч і не втямив їхнього наміру, який допіру став йому ясний аж удома, куди він і подався після години прикрого і марного чекання. В кишені він знайшов чудовий англійський гаманець. Баронеса потаємно всунула його в кишеню; потім увійшов маленький графинин арап, приніс йому витворно гаптовану камізельку, не сказавши як слід, від кого вона.
Розділ шостий
Змішане почуття досади і вдячності зіпсувало йому решту дня, поки він надвечір знову не знайшов собі діла, а саме: Меліна сповірився йому, що граф висловив бажання поставити пролог на честь принца в день його приїзду. Він хотів би, щоб пролог відобразив у персонах гідності цього великого героя і філантропа. Ці чесноти повинні виступати одна по одній, скласти йому хвалу і, нарешті, прикрасити його погруддя квітами і лавровими вінками, причому на транспаранті повинно заблиснути його ім'я з князівською короною. Граф доручив йому потурбуватись про вірші для п'єси та про інші аксесуари, і він. сподівається, що Вільгельм залюбки йому допоможе, бо це ж для нього легка справа.
— Як! — заволав з досадою Вільгельм.— То хіба в нас нема нічого іншого, крім портретів, транспарантів та алегоричних фігур, щоб звеличати князя, який, на мою думку, заслуговує зовсім іншої прослави? Та й чи сподобається розумній людині бачити ьиставленим свій портрет, а своє ім'я просвіченим на прозорім папері! Я дуже боюся, щоб ця алегорія при нашім гардеробі не наразила нас на двозначні жарти і кпини. Якщо ви хочете самі писати п'єсу або доручити кому іншому, я нічого не маю проти, тільки, будь ласка, звільніть мене від цього.
Меліна попросив пробачення, сказавши, що це, мов, приблизні графові вказівки, на котрі він, правда, цілком покладається в аранжировці п'єси.
— Від щирого серця,— сказав Вільгельм,— ладен я щось зробити, аби тільки потішити цих чудових господарів, і моя муза ще не мала приємнішої нагоди, як прославити князя, скільки буде моєї снаги, бо він заслуговує великої шаноби. Я обміркую сюжет, можливо, мені й пощастить так поставити нашу маленьку трупу, що ми досягнемо хоч невеликого успіху.