Переглядав нещодавно "Новини кіноекрану". Там на обкладинці актриса Ірина Шевчук. Така розкішна. Ми гуртом заходилися аналізувати подробиці її туалета. Хлопці враз пожвавились. Кожен з пристрастю висловився щодо того, яке б їй пасувало пальто, сукня, дійшло зрештою до купальника і тут я згадав про дикий пляж, який несприйнятливий для нас, людей з пуританським без сумніву вихованням (закреслено). Я сказав, що на ньому по-справжньому виявляється хижацьке нутро капіталізму,
93 бо жінки ходять зовсім без нічого. Аж встид! І от якби я, як людина, що давно покінчила із своїм злочинним минулим, побачив Ірину Шевчук на такому пляжі, я би, звісно, засудив це. Я б відвернувся і, стоячи до неї спиною, сказав гнівні слова осуду. Я сказав би їй, як кажуть носії передової моралі: Геть з-перед моїх очей, спокусо! Такі, як ти, ганьблять увесь жіночий рід і зводять нестійких чоловіків. Щезни, бісовице, не вихиляйся принадно/
А потім я би взяв її за руку і повів до найближчої бібліотеки, щоб почитати "Що робити ?", і піти далі з нею на суботник, копати землю. Отак я говорив, а хлопці стояли і слухали. І я помітив в очах цих запеклих злочинців (а по суті дітей природи) сльози. — О-о, ні, — подумав я (закреслено) на них ще діє добре слово. Вони не закостенілії в порокові, їх можна виправити. Я потроїв зусилля. Я став викладати все, що знав про Париж та його чрево. Я сказав, що продажні жінки там з брутальною настирністю вішаються на шию перехожих чоловіків. Хлопці, мов один, цмокнули язиками. Хтось знеможено застогнав.
— Ви не знаєте, так, ви не знаєте, — повторив я, — на що може штовхнутії гарну жінку буржуазна дійсність. От, к приміру, стриптиз, тобто повільне роздягання під музику. Адже він як робиться?
—— Ну, ну, як? — зацікавився з протилежного кінця секції чоловік, який доти розважався тим, що, стрижучи нігті, намагався з двометрової відстані поцілити відтинком у обличчя сплячого сусіди. Тепер він відклав на бік ножиці й присунувся ближче до мене. Далі буде.
Не пишу багато. Хочу подивитись, чи пропустять ?Дякую за вітання Ліні. Вельми зворушений увагою й таким щедрим побажанням. Аж розчуйствувався. Бо-м естет і люблю красу. Одержав лист з двома листівками від дівчат. Ну, як у пісні "хлебом кормили челдонки меня". Взагалі, життя цікаве. Цікаве і змінами, й усталеністю — навіть в ув'язненні. Здасться, яку динаміку можна побачити у тюрмі. Але, прочитавши Сільвано Чеккеріні "Помилуваний смертю", був схвильований. Сила! Я читав цю книжечку на третьому курсі університету й тоді сприйняв її добре, але позажиттєво. Тобто справжню оцінку творові я зміг дати лише тепер, будучи в шкурі зека і скуштувавши з того самого ковша лиха, який доля піднесла йому, авторові. Який психолог, яке тонке відтворення почуттів та переживань людини в ув'язненні! Прочитай цей роман. Тобі стане більш зрозумілим, що я відчуваю тут. Зараз я підстригся. І, як то буває завжди, перестав собі подобатися. Не можу дивитися в люстерко, як мачуха Білосніжки. Це ж треба?
Згадав, ти писала, що носиш уже окуляри. Мамочко моя, життя наше спливає. Якось і не помітив — ти давно могла б бути бабусею. Няньчити онуків ?Але пригадую собі, що ж змусило мене ?Знаєш, визнано, що людина має продовжуватись у ділах та дітях. Для мене — якщо лише останнє — було б нестерпною мукою. Я все таки homo sapiens і залишитись на рівні статей Ігоря Кравченка ніколи б не зміг. Тому й проридала скрипка.
Прочитав цілий лист, і склалося враження — він не зовсім довершений. Але уривчатість не з моєї провини. Все боюся зайве сказати. А як же його не сказати. Щодо Мар'янки з вами цілком згоден. Я просто виклав міркування про можливий з варіантів її долі. Але батькам на місці таки видніше, тож вирішуйте самі.
Алочці іще раз дякую за марки. Мав змогу зробити новорічний презент одному товаришеві (та марка, де в національному костюмі).
Валерій, особливо небезпечний державний злочинець.
29/XII-74
Учреждение ВС-389/35 Гр.СМУЖАНИЦЕ Н.М.
З декабря* 1975 г.Киев, ул.Щербакова,
№С-13 72/2, кв.130 Всесвятская
Гр-ке СМУЖАНИЦЕ Н.М.
гор.Киев, ул.Щербакова, д.72/2, кв.130
На Ваше письмо от 17/Х11-74 года сообщаю, что Ваш сын, осужденный Марченко В.В., находится под постоянным наблюдением медицинских работников, периодически производятся контрольные анализы мочи и крови. В настоящее время его состояние здоровья удовлетворительное. Необходимым лечением, как амбулаторным, так и стационарным обеспечивается по показаниям. В настоящее время по состоянию здоровья представлению в суд на досрочное освобождение по болезни не подлежит.
Начальник учреждения
ВС-389/35 (подпись) Пименов
Треба "января"
Начальнику ИТК 389/35 Смужаницы Н.М. прожив, в г.Киеве, ул.Щербакова, 72/2, кв.130
ЗАЯВЛЕНИЕ
Мой сын, Марченко Валерий Вениаминович, содержащийся в Вашем учреждении, очень тяжело болен. У него хроническое воспаление почек —смешанная форма пиэлогло-мерулонефрита, кроме того хроническая форма простатита и холецистоангиохолита. В находящемся у Вас деле сына имеются справки, подтверждающие его болезнь.
Его болезнь препятствует дальнейшему отбыванию им наказания, назначенного судом по приговору. В порядке ст. 100 ИТК РСФСР и ст.ст. 362 и 368 УПК РСФСР убедительно прошу Вас о направлении моего сына на врачебную комиссию для получения соответствующего заключения с последующим представлением в суд дела об освобождении его от дальнейшего отбывания наказания. Н.М.Смужаница
17 декабря 1974 г.
СССР Гр.СМУЖАНИЦЕ Н.М.
Министерство внутренних дел гор.Киев
Управление медицинской службы
10/1-1975 г.
№ 11/248 г.Москва
Ваше заявление, адресованное в МВД СССР получено и проверяется.
Результаты проверки Вам будут сообщены дополнительно из УВД Пермского облисполкома.
Зам.начальника мед. управления МВД СССР
(подпись) Попов
МВД СССР Гр.СМУЖАНИЦЕ Н.М.
Управление Внутренних дел г.Киев, ул.Щербакова,
исполнительного комитета 72/2, кв.130
Пермского областного совета
депутатов трудящихся
Медотдел
5.02.1975 г.
№ 27/С-7
г.Пермь
Медицинский отдел УВД Пермского облисполкома сообщает, что
состояние здоровья Вашего сына Марченко В.В. удовлетворительное.