Валерій.
18/1-1978
P.S. Докладаю різдвяний образок з привітаннями.
Люба матусю!*
Ти — мій безцінний скарб, світло, що розсіює гнітючу темноту, МАТЕРІЯ добра, яку викликаю в уяві завжди, коли мені сумно чи боляче. Відчувати твої страждання (а я відчуваю їх, навіть якби ти надсилала чистий папір) і бути неспроможним нічим зарадити — синівський тягар не з найлегших. Але я вірю в нашу тріумфальну зустріч. Тому в День народження бажаю витримки, здоров'я і незгасності Твого оптимізму!
Син.
7/ІІ-1978
Добридень, мамо!** Почав ось слухати радіо, зустрів живих людей — повертаюсь до свого статус кво. Прегарно співає Анна Герман. Я в вагоні почув, як * Вітальна поштівка.
** Після майже семимісячного перебування в слідчому ізоляторі КДБ УРСР "на перевихованні" Валерія, не перевиховавши, етапували до зони (учр. ВС 389/36), с. Кучино, Пермської обл.
дівчина виконувала ту пісню " Только раз сады цветут", і подумав був, то якась зеківська балада, а воно он що. Кілька разів уже слухав і все подобається. А полька ще добила мене, проспівавши "Черемухи цвет". Страшенно приємно виконує. Можливе таке особливе сприйняття через весну та зливу вражень.
Проте, здається, смак мене не підводить — пісні нарівні. А ще щодня читалися по радіо глави з "Війни і миру" Толстого. Майстерно ліплені характери, вишукана мова, розмах зображуваного. Я слухав, аналізуючи його художні засоби. Класика — справжній літературний взірець. Стали дуже в пригоді твої коржики. Бандеролю тоді затримала, а воно, бачиш, і на користь. Я в Києві трохи приберіг цукру, теж придалося. Сів оце за листа ще в дорозі, щоб по приїзді одразу надіслати. Ти, мабуть, уже нахвилювалась ? Вловлюю шматочки життя з радіо, газет, вдивляюсь у нього крізь шпарини або на хвильку спущене вікно — все йде своїм шляхом. І я йду від "щастя", що було "так близко и так возможно". Навздогін друкуються покаяння. Вичитав он у "Рад.Україні" наприкінці березня Гелія Снегірьова. Вічно цінуватиметься в людині послідовність. Але це — справа суто індивідуальна. Ганьба також індивідуальна, проте про неї всі знають. Пишу хаотично, бо ніяк не зосереджусь. І часу купа, а все одно щось заважає: то сусіда, то радіо. Передали пісню у виконанні угорця Яноша Кооша про те: як батько подзвонив додому, а дочка, не знаючи з ким розмовляє, відповідає йому, мов чужому, "бачі". І от чоловік розпитує і дівчинка охоче розповідає, як вона живе з мамою, як бавиться і всі свої дитячі думки. Дуже зворушлива пісенька.
А тепер ось дописую вже із зони. Ще виявляється не край. Щойно сповістили їхати мені на інше місце. Куди й чого ради, не пояснено. Тож поспішаю використати квітневий ліміт і розтікаюся мислію. Рівно місяць попоїздив. Ох, ці мені етапи. Ну, нічого, я їм теж — як казав герой Гашека аберфельдкурат Кац. На Уралі сніг, але мені було жарко від двох фуфайок. Так летить ото прекрасний і неповторний час. Наслухався арго. Дуже є цікаві приповідки, колись розповім. Такі зеки бувають дотепні і — пропаща сила. Спробував був сам "по фене ботать" для інтересу. В мене це стало виходить настільки природно, аж ся напудив. А зовні я мов хіппі. Черевики із брудно-білими шнурками чого варті! Все одно, дарма, пусте. Згадую, як стежив за кольором краватки до строю. Потятко, трохи згодом напишу більшого листа. Тоді, може, почитаю вашу кореспонденцію та зберуся з думками. Шкода, що преси та періодики ніяк не дочекаюсь. Треба зараз уже до нового місця затримуватися. В Харкові я почув, що в продаж надійшов черговий том тлумачного словника. Не забувай його викупати.
Твій син.
Христос воскрес, мої любі!
Прибув на остаточне місце призначення й одразу відписую. Після всіх поневірянь тут, здасться, мов удома. Все звичне, всі знайомі. Той самий випадок, коли тюрма — рідний дім. Нема лише кількох найближчих, та й то враження таке, ніби вони просто на часинку десь вийшли. А як приємно з друзями погомоніти. На Уралі зараз холодненько, випав сніг. Кажуть, втретє зима приходить. Мамо, газети та журнали можеш переадресувати сюди. Єдино, чого не потрібно — "Вопросов истории КПСС". Не знаю, хто переплутав: ти чи на пошті, але я прохав передплатити журнал "Вопросы истории". Той мені й потрібен, а в цьому нічого корисного знайти не годен, то вже залиш задля хатнього вжитку. Надішли також 50 крб. Сповісти, чи тобі повернули гроші з ізолятора, скільки ? 3 36-ї зони я надсилав додому листа, чи одержала ? Зморився я за дорогу страшенно, а зовні — ні в казці сказати, ні пером описати. Добре що тут мене трохи підтримали. Великдень зустрічали якось по-родинному. У того останній і в другого, але кожен з надзвичайним теплом говорить про друзів, радісні дні в цьому безпросвітньому невільництві. Де воно береться людське довготерпіння або ж витривалість! Оголосили ось нові правила, за якими в ларку з 'являться молочні та м'ясопродукти. Ніби завезуть овочі, фрукти, також ширшим має бути вміст пакунків. Побачимо, як воно там настане з І травня. Можливо, як у пісні "разговоры, разговоры стихнут скоро". Я виїхав з Києва 27 березня. Щойно лише відправив тобі листа (чи надійшов ?), одержав два твоїх та тітчин; побалакав на прощання з вихователем і в путь. На 36-й сказали, що лікар, якому ти давала ліки, вже там не працює. Здається, пішов на пенсію. Отже, є потреба в ліках: 5-НОК, левоміцитин, горобина чорноплідна. Довідаюсь і в наступному листі напишу, чи дозволяється в бандеролі шипшина. Тут Алочці зичать всього кращого найгарнішими словами. Мабуть, в жодної киянки її становища нема стількох чоловіків-співпереживальників, симпатиків. Кажуть, що з Миколою їй поталанило, а для обох — чудова партія. Мамо, чи від липня місяця повернувся з обох зон хоч один лист ? Тітка в Києві писала, що їй один завернули. Ти ж неначе назад не отримувала жодного ? Мені зібрали на 36-й всю пресу та періодику за 6 місяців минулого року. Цікаво почитати деякі передбачення, обіцянки, розумування, коли про них можеш судити з часової відстані. Доїхав по етапу без пригод з побутовиками, навіть навпаки. Вражень, звісно, в мене сила, проте неописувані. Тому, щоб лист швидше дійшов, хай буде цього разу лаконічним.