При показаниях необходимым лечением и диетическим питанием обеспечивается.
С 15 января 1975 года проходит контрольное обследование в условиях центральной больницы.
Начальник отдела (подпись) В.Л.Костин
Исходящий № С-4 от 15.5.1975 г.
252111, гор.Киев, пр.Щербакова,
72/2, кв.130 СМУЖАНИЦЕ Н.М.
Ваше письмо от 22 апреля 1975 года получено. Настоящим ставлю Вас в известность, что бандероль с медикаментами возвращена в Ваш адрес, т.к. пересылка и передача медикаментов для осужденных не разрешается.
Начальник учреждения ВС-389/35 (подпись) Пименов
1974 рік. Майже місячний етап на місце відбуття покарання — на Урал, в Пермські табори. Майже місяць по пересильних тюрмах, у темних вагонах із спущеними козирками над вікнами, щоб у шпаринки міг бачити лише колії доріг. Бруд, смердява, повне безправ'я перед конвоєм, якому від безділля часто хочеться просто покуражитися. Мій син у вихорі сміття. За 60 років Радянська влада неспроможна ніяк позбутися етапів, тюрем, таборів... Що вже довелося наслухатися і набачитися моєму сину. Та раду давав. Знаходив засоби боронити себе. Утверджуючи з перших днів за собою статус політв'язня, домагався, коли потрібно, ізоляції від покидьків, рецидивістів: заявами боронився від знахабнілих, поза правами і обов'язками, конвоїрів. Призвичаюватися у новому становищі допомагали Валерію розум і досвід стосунків між хлопцями в умовах Києва. Моральні затрати були при цьому не дуже відчутні, а от як витримали хворі нирки —одному Богові відомо, бо на те була Його воля.
Безжурність і дотепи в листах не могли замаскувати від мене стану речей в "учреждении строгого режима". Видали "х/б робу", білизну "не положено", пакунку з дому — "не положено" аж до відбуття половини строку (до літа 1976), лікування лише при критичному стані, ліки не беруть, ларком на 5 крб. можна скористатися раз
4. 5-1 8 97
на місяць тільки на зароблені при виконанні норми гроші. Харчування з розрахунку 17 крб. на особу в місяць, щоденний раціон продуктів з надзвичайно низькою калорійністю.
Валерій прибув у зону № 35 в період загострення конфлікту з адміністрацією. В'язні вимагали узаконення своїх прав як політичних, у зв'язку з чим потребували змін у ставленні до себе, поліпшення умов праці, відпочинку, поліпшення харчування, вимагали припинити беззаконні дії — надмірні обшуки без санкцій, покарання нормами виробітку, ларьком, бандеролями, листами, побаченнями.
У таборі все більшої активності набирають підпільні дії в'язнів. За деякий час Валерій був підключений до спільної роботи. Вперше в історії радянських таборів готувався і розповсюджувався щоденник буднів зони, де реєстрували всі беззаконні вчинки "вихователів". Захищаючи людське право і закон, апеляції надсилалися до прокурорів, до органів радянської влади, політичних установ, преси. Життя зони набирало гласності завдяки інформаціям, що попадали за кордон. У зв'язку з цим вдавалося (після безкінечних моїх і Валерія заяв) лягти йому на деякий час до лікарні, одержати надіслані мною ліки, уникнути штрафного ізолятора.
На початку липня ми з сестрою Алою поїхали на побачення. Нижнєтагільська залізниця. А дротів, а таборів!.. У Кірові (Вятка) бачили, як переганяли з ешелонів зеків — у спеку кожний несе все своє: і валянки, і тілогрійки, і торби. А конвоїрів... Молоді хлопці з собаками, із значками ВЛКСМ, з автоматами, насторожені, під командні окрики... І всі свої, радянські... Серед ночі прибули ми на Всесвятську, а там удосвіта будь-чим до табору. Яке очікуване бажане те побачення. Довга попередня бесіда з адміністрацією (майор і полковник), котра уже невдоволена поведінкою Валерія — примкнув не до них. Розмова спрямована на те, щоб умовити сина не підтримувати земляків, натяк на співробітництво з начальством. Під вечір побачення дали лише мені. Ой. той перший обшук! Ретельність особливу виявляють при цьому не лише до в'язня, маму обшукують не з меншим завзяттям... Сестра чекала в хатині для приїжджих. Дві доби з сином: виснажений, змучений, всю ніч нервово сіпається уві сні. Однак погляд очей незвично сміливий, проникливий. Я так боялася зацькованості у погляді, а коли сказала про настанови адміністрації зони, Валерій засміявся і відповів, що тоді я його саме з такими очима і бачила б. Він розповів про голодні етапні будні, як зустріли його в таборі, як постійно підтримують, ділячись останнім, адже за час перебування в зоні він одержав лише одну надіслану мною кілограмову бандеролю з цукерками. Син називав людей високоморальних, освічених, ерудованих. спілкування з якими для нього велике щастя. Так я дізналася про початок нового життя у мого сина, про нове світосприймання, гартування волі, характеру, удосконалення майстерності перекладача і журналіста. Я сказала, що треба за будь-яку ціну вириватися з цієї каторги. На що Валерка відповів:
— Більш за все хочу звідси вирватися... Але вимір ціни змінив...
Він так, а я буду писати, молити, не може ж ніде не бути милосердя.
Мати
4
1
І"
А
/її
8
дам*
і'"''>цй.!41-*'1 'с*
V ВЕРХОВНОГО СОВЕТА АИНСКОЙ ССР
. ОПРОСАМ ПОМИЛОВАНИЯ
19. ул. ^рова .№ 5
тання про помилування Вашого еного за антирадянську агітацію і про.. Верховної Ради УРСР розглянуто і залишено ' *-у*' оскільки він, відбуваючи покарання, допускає "ліенн режиму, норм виробітку не виконує і свого виправлення не довів.
Просимо вплинути на сина.
" . . ВГОЛИК
Зав.відділом
Добридень, мамо! Пишу з лікарні, як її називаю "спогад про Кисловодськ". Приймаю всілякі вітаміни, невіграмон. Твої спроби прокласти дорогу життя настільки ж природні, наскільки й важкоздійсіїенні. Не знаю, як вирішиться доля пакуночка з ліками. У них с формальне право відмовити, бо "не положено". Але, якщо так буде, не засмучуйся. Я вже писав, незбагненно звідки тут беруться сили дожиття. Боротьба за існування в неприкритому вигляді, а живлення буквально з повітря. Мені зробили аналіз крові на рест-азот. Як сказав лікар, все в нормі. Він непоправний оптиміст, але я не схильний брати його слів під тяжкий сумнів. Пробудилася в мене чомусь велика довіра до людей. Гадау си, чей НЄ цілий час ошукуют ? Мо, й щиро повіст де-коли ? Але сподіваюсь вилежати. Хворобам, здається, теж відома формула "лежачого не б'ють", бо після місячного лежання вони, трекляті, щезають. Ну, а в лікарні як у лікарні. Якщо не пройматись песимізмом, все нагадуватиме Швейкові пригоди в шпиталі. Маю під руками підручник чеської мови, де є цей уривок, даю його у своєму перекладі: "По прибутті медкомісії двоє впали в прострацію і сталії нагадувати мумії єгипетських фараонів, що їх тисячоліття точить шашіль. Колишній студент, який щойно запекло різався в очко, з допомогою логарифмічної лінійки, апарату для вимірювання тиску та сірникової коробочки з калом, спеціально притриманою до сеї нагоди під ліжком, заходився доводити, що в нього з хвилини на хвилину має початися блювотний напад. При цьому він настирливо підсовував до облич членів комісії аналіз тижневої давності, вважаючи його, вочевидь, найпереконливішим аргументом. "Актор" стоячи перед люстром у ванній кімнаті розучував па з танку Святого Вітта. Йому допомагав у цьому чоловік з милицями. Поклавши поперед себе на столі підручник із невропатології, він намагався щонайточніше відтворити, як усе має діятись насправді. Герой війни, за його словами, він бачив хворого на цю хворобу, і це надавало йому право повчати салагу, як слід робити". Поки все. А як буде охота, ще напишу. Чи переадресували ви на мене "Иностранную литературу"?Якщо все зроблено чин чином, наступного разу до конверту покладіть ще й квитанцію. В минулому листі до вас я написав дві листівки, в яких вітав нашого татка з іменинами, а Мар'яну з днем народження. Чи одержали ? Тітка молодець, що надіслала об'ємну картку цінним листом. Кобєта — люкс. В такий спосіб, гадаю, вони надходитимуть без втрат. Але окрім тих трьох, що Алочка згадує, більше діставати не варто. Вже їх мені тут досить і взагалі годі з ними •■"""читись. Не варта шкурка вичинки. Зараз в мене вистачає і конвертів, і марок, і листівок, і стрижнів. Цього всього поки також не надсилайте. А про ті дві об 'ємні я напишу, коли знадобляться.