* Домовлялися надіслати харчовий пакунок в'язню цієї зони
збігся. Так само марки і поштівки. Дякую дуже за лікарські консультації. Тепер знаю, які ліки вимагати і що приймати при загостреннях. Щодо моєї злості, то вона не навіки. Зникне за певних обставин та певного часу. Я ж у тебе, мамочко, хлопець сумирний. Нікому ще морди не набив. Цілую нашого татка. Нехай підтримує тебе і не дозволяє хвилюватись. "Несчастью верная сестра надежда... " Будемо чекати і сподіватись. Все буде добре. Так кажуть. Валерій
14/УШ-74
Доба космічна — пермські табори.
Мамочко, мамочко! Як же мені тебе заспокоїти? Ти там як постійно діючий вулкан Етна. Я читаю листи й відчуваю, як хвилюєшся. Слово честі, все здатен витримати, крім твоїх переживань. Гадав, що найболючішим для мене може стати твоє і всіх вас фізичне цькування (проработки на зборах, вигнання з роботи і т.п.), але й моральні муки — не менші тортури. Виходить, строк нам дали на сім'ю. Кажуть, що справжній народолюб здатний для загального добра пожертвувати не лише собою, а й найдорожчим. Це подібне до жертовності Христа. Але тоді що таке фанатизм? І як можна важити, хай не життям, добробутом рідних тобі людей задля блага інших? Ще одна проблема буття. Трохи про себе. Почуваюся зараз нормально. Звісно, я не вилікувався остаточно, але загальний стан покращився. Вийшов на завод, де мене оформили електриком-учнем. Ось уже два тижні, як я привчаю себе до думки, що треба працювати із струмом, підходити до електроприладів. Я за заробітком не женусь. І через це мені, о горе! не висіти на стендові передовиків. А позаяк я вчився вже на токаря, городника та білошвейку, нове призначення дало підстави Іванові * схарактеризувати моє життєве кредо—semper idem (завждиучень). Навчання триває три місяці і за цей час до мене пред 'являється мінімально претензій. А там, як казав у анекдоті Ходжа Насреддін, або хан помре або осел. Сонечко, хвилюватись аж занадто не потрібно. Я сам чудово знаю, куди звертатись і від кого що вимагати (це щодо ліків). Знову ж таки твоє втручання може бути або передчасне або запізніле. Залиш все на мене. Навіть при невдачі, якщо ліки повернуть, гадаю, все таки зможу добитися їхнього одержання. В крайньому разі, сповіщу тобі. Ти пам'ятаєш, як я збирався діяти.
* Іван Світличний
Ріднесенька, я також вірю у щасливе закінчення цього кошмару. І будь певна, так воно й станеться. А поки що захищайтеся гумором. Принаймні для мене це — рятівне коло в хвилях житейського моря. Дивилися тут фільм "Залізна маска" за участю Жана Маре. Якщо пам'ятаєш, там про двох близнюків, з яких — один король, а другого заслано на віддалений острів, щоб братові не заважав. Ну от, до ув'язненого прокрадається красуня, дочка начальника охорони. Проходячи повз вартового вона говорить, що несе в'язню шоколад. Тої ж миті ми в залі одноголосно заволали: "Шоколад не положено!". Так що не нервуй. Цілую тебе багато разів. Більше по лікарнях не бігай. Того, що наконсультували, цілком досить. Серце вже не коле. Заспокоїлося. Так що заспокойся й ти. Семену, Бровку, Ліні персональні вітання. Нехай Катінька мені поки що не пише, а виконає прохання. Твій син.
Дорогий таточку! Прочитав вашого дуже теплого листа. Радий, що хоч ви зберігаєте присутність духа серед слізних водоспадів. Мамі важко утриматись від хвилювань. Але ж плачем лихові не зарадиш, як не зарадиш щоденними роздумами. Не можу дати вам якихось заспокійливих рецептів. (Закреслено два рядки). Зрозуміло, єдине, що принесе мир та спокій нашій родині — зустріч удома. Я не сподівався, що мій конфлікт із державою відіб'ється на вас в такій мірі. О боже, я був настільки наївний. І знаєте, оминаючи роль (закреслено два слова) у формуванні мого світогляду, школа прислужилася цьому найбільше. Я лише зараз побачив дійсний розмір провини педагогів у тому, що я вийшов із школи зовсім непідготовлений до життя. Нас вчили: людина одвічно добра, ми живемо в світі, де панують гуманізм і справедливість, святий обов'язок кожного говорити правду і не бути віроломним. Це — прегарний моральний кодекс. Та як готує він дитину до реального життя ?Адже в такий спосіб наша молодь цілком обеззброюється і саме школою. Ми залишаємось інфантильними до 25 років, а часто і все життя. Пізнання дійсності здобувається дорогою ціною. І розумієте, відповідальність в однаковій мірі лягає на вчителя, якщо він знав і не відвернув, не підказав. Мар'яна дорослішає. Я знаю її інтелектуальний багаж, плюс до того абсолютну житейську непідготовленість. Через це я намагався застерегти нашу дівочку. Але на віддалі все, немов апостольське казання — може й мудро, та непереконливо. Мені здається, вам треба продемонструвати їй також людину у
вивороті, в повному обсязі: сварки в метро, ханжество сусідів, і, навіть,
77 аналізуючи негативні персонажі в кіно. Мар'яна росте, їй доведеться зустрічатись із чимдалі більшою кількістю людей. Зрозуміло, ви з мамою та й я повинні зробити максимально, аби вона витримала житейську плавбу з найменшими втратами. Людям властиво помилятись. Та, наскільки я розумію, головне призначення батьків —підготувати дитину до життя. В цьому ж і сутність педагогічної діяльності. Не малювати їй казкове Ельдорадо, заселене ситими добрячками, а показати Каїна та Авеля, Содом і Гоморру, Юду — правдиву картину буття людського, що фундоване на боротьбі за існування. Ілюструвати треба прикладами з оточення самої Мар'яни. Так, скажімо, по закінченню університету ми з однокашником Косенком поступали до аспірантури. Крім іспитів туди треба було надсилати реферат. Косенко знав, що тема реферату мас обов'язково бути відмінною від дипломної роботи. Напередодні подачі документів ми торкнулися цього питання і він сказав, що писав реферат на іншу тему. Коли я, здивований, запитав чому, він якось дивно поглянув на мене і сказав, що просто так. Тобто нічого не пояснив, свідомо поставивши в невигідне становище. Про це положення прийому я дізнався випадково наступного дня, і, безперечно, вся наша розмова напередодні одразу пригадалася мені. Після того я з ним нічого не з'ясовував. Але й таких конче потрібних для себе висновків не зробив. Хоча ще під час навчання я помічав у його поведінці відразливі риси, з яких було видно, що цей пихатий егоїст задля власної вигоди може піти на все. Зрештою, так і сталося. Мені здається, що при вихованні Мар'яни слід орієнтуватися саме на метод наочного переконання. Підступність в оточенні людському примушуватиме її бути послідовною у ставленні не лише до подруг, а й до нових знайомих. (Закреслено). А це — немаловажливо. Коли не прощати зло, воно випливає назовні і з ним легше боротись, легше уникати. Як і в усьому, тут потрібно мати чуття міри. Не можна весь час говорити, що ми живемо в світі прекрасного, в світі, де подолано зло. Бо ті, хто так твердять, вводять в оману молоде покоління, перетворюючи його на заколисаних сновид. А як зручно панувати над такими подобами людськими ?! Ну, годі з педагогікою. Про тутешнє моє життя особливо не розпишешся із причин зрозумілих. Листи від вас усі поки що отримую, але позначати, скільки написали, не забувайте. Погода змінилася на гірше. Стала нагадувати нашу в жовтні. Але настрій бадьорий і не лише в мене. Всім закарпатцям палке вітання. Вибачайте за неохайність у листі. Цілую вас і Мар'янку. Валерій.