Про Фелікса де Ванденеса ми дізнаємось із інших творів "Людської комедії". Про вплив на героя леді Дадлі (Дадлей) мова йде в "Шлюбній угоді". Шлюб Фелікса де Ванденеса і Марі Анжеліки де Гранвіль є темою "Дочки Єви". В романі "Втрачені ілюзії" згадується про Фелікса як про одного з королівських секретарів. Зустрічається його ім'я і в інших творах Бальзака.
На відміну від Фелікса де Ванденеса, пані де Морсоф є героїнею лише "Лілеї долини". В загальному контексті "Людської комедії" ім'я її майже не зустрічається. Образ Анрієтти де Морсоф незвичний для Бальзака, а проте надзвичайно цікавий. Закладений у письменникові особливий хист до психологізму призвів до того, що первісні грані образу, що мав бути втіленням католицького ідеалу доброчесності, незмірно розширилися. Релігійна символіка справді має питому вагу в творі. Навіть порівняння героїні з цнотливою лілеєю, білою квіткою Діви Марії, підкреслює саме цей аспект образу. Не слід, однак, нехтувати і таку деталь: оповідачем у романі виступає юнак, нещодавно ще учень колежу ораторіанців, для якого мислення релігійними символами є звичним.
Щира релігійність притаманна і Анрієтті де Морсоф. Саме у вірі господиня Клошгурда через брак щастя знаходила супокій. Розповідаючи про кохання пані де Морсоф до Фелікса де Ванденеса, Бальзак змальовує надзвичайно вірогідну психологічну ситуацію. Передісторія героїні не багата на події: сумне дитинство в домі Ленонкурів, шлюб з паном де Морсофом, що не приніс їй щастя. Всю свою нерозтрачену ніжність пані де Морсоф віддає кволим дітям, піклування про яких стало сенсом її життя. Юні літа Фелікса, його безпорадність і наївність пробуджують у душі Анрієтти співчуття до хлопця, на якого вона поширює свої материнські почуття. Героїня беззахисна перед коханням саме тому, що не вірить у можливість переродження ніжності в пристрасть. Покохавши Фелікса, пані де Морсоф мужньо опирається коханню, намагається зректися своїх почуттів заради дітей та безпорадного чоловіка, відповідальність за долі яких вона відчуває. Лише передсмертний монолог героїні виявляє весь трагізм і напруженість боротьби, що точилася в її душі.
Пов'язаність "Лілеї долини" з масивом "Людської комедії" Бальзак закріплює за допомогою певних сюжетів та "героїв, що повертаються". Історія пана де Морсофа, наприклад, стає приводом до зображення дворянської еміграції. Перебування Фелікса у Парижі дає нагоду торкнутися теми "паризького життя". Крім Фелікса, "героями, що повертаються" стають у романі духівник пані де Морсоф абат Біротто, головний герой "Турського священика", леді Дадлі та ін.
1. Клариса Гарлоу потребувала докладного листування.— Роман англійського письменника Семюела Річардсона (1689-1761) "Клариса Гарлоу, або Історія молодої леді" побудовано у формі листування. Головна героїня твору Клариса стала жертвою спокусника-аристократа Ловласа.
2. Жіль Блаз зажадав "Я".— Роман французького письменника А. Р. Лесажа (1668-1747) "Історія Жіля Блаза з Сантільяни" написано за традицією шахрайського роману у формі сповіді головного героя, який інколи виступає виразником авторських поглядів.
3. Коли якийсь поет і замахнеться на таке подвійне життя...— В автобіографічному творі французького просвітителя Жана Жака Руссо (1712-1778) "Сповідь" створено яскравий психологічний портрет письменника. Об'єктом самоаналізу є і суперечність психологічного складу автора-героя, яку Руссо пояснює винятковістю своєї натури, своєю надзвичайною емоційністю.
4. ...викрасти з в'язниці Тампль королеву Марію Антуанетту.— Марія Антуанетта (1755-1793) — французька королева, дружина Людовіка XVI. Після повалення монархії заарештована, перебувала у в'язниці Тампль. Страчена під час якобінської диктатури.
5. Марат Жан Поль (1743-1793) — діяч Великої французької революції, один з вождів якобінців.
6. ...Тальма у "Британику" — Тальма Франсуа Жозеф (1763-1828) — видатний французький актор класицистичного театру. Роль Нерона в трагедії Расіна "Британик" — одна з найвідоміших в його творчому доробку.
7. ...казково-прекрасний світ Пале-Рояля.— Пале-Рояль — палац у Парижі, розташований біля Лувра. Оточений садом, в якому за тих часів було багато ресторанів та крамниць.
8. Людовік ХV (1710-1774) — король Франції з династії Бурбонів.
9. ...Б'янка Капелло в день своєї втечі.— Йдеться про дочку венеційського патриція (XVI ст.), яка втекла з дому зі своїм коханцем. Потім дружина герцога Франсіско Медічі.
10. ...огрядний, як Людовік XVIII...— Король Франції Людовік XVIII (1755-1824) відзначався черевоугодництвом та огрядною статурою.
11. ...стара Франція захоплено вітала повернення законної династії Бурбонів.— 30 березня 1814р. війська союзників вступили до Парижа. Наполеон І підписав акт зречення. На французький трон повернулися Бурбони. Королем став Людовік XVIII, брат страченого Людовіка XVI.
12. Людовік XI (1423-1483) — король Франції з 1461 р.
13. Бальї — до Французької революції королівський урядовець у провінції, який виконував адміністративні та суддівські функції.
14. Комітет громадського порятунку — орган Конвенту в роки Великої французької революції. Восени 1793 р. був головним органом якобінської диктатури.
15. Фідій (2-3 чверть V ст. до н. е) — скульптор Давньої Греції. Його статую Зевса було зараховано до семи чудес світу.
16. Морган — Пострах морів.— Морган Генрі Джон (1635-1688) — англійський флібустьєр. Грабував іспанські колонії у Вест-Індії, пізніше губернатор Ямайки.
17. "Котідьєн" — ультрароялістська газета, заснована 1792 р.
18. Буль Шарль Андре (1642-1732) — французький ебеніст, виготовляв художні дерев'яні вироби з інкрустацією.
19. Генріх IV (1553-1610) — король Наварри з 1562 р., Франції з 1589 р. Перший король Франції з династії Бурбонів.
20. Реставрація — період повторного панування династії Бурбонів у Франції (1814-1830).
21. ...військо принца Конде...— Йдеться про армію французьких емігрантів, сформовану в Кобленці принцом Конде. Конде Луї Жозеф (1736-1818) — родич (з молодшої парості Бурбонів) страченого короля Людовіка XVI та графа д'Артуа, майбутнього короля Карла X.