Левине серце

Сторінка 104 з 104

Загребельний Павло

Го-го, коза!

Го-го, сіра!

76

Нарешті ця безневинна розповідь щасливо закінчується. А що попереду? Невічність — ні, не станемо тривожити цю невловиму категорію, яка примудряється вислизати з наших рук, водночас мовби й існуючи й не існуючи. Нас приваблює тільки суще, зриме, те, що можемо зробити власними руками. Поки не постарів душею, навчися любити і казати правду — пригодиться на все життя. Як кажуть у Веселоярську: ліпше любов без чоловіка, ніж чоловік без любові.

Усім головам вислухающим Многая літа до конца віка!

В степах та в мандрах — 1975-1976 рр.