— Обіцяю тобі, святий Філіппе, і тобі, Господи, хоч би мені довелося зробити з Нідерландів суцільну могилу і закопати туди всіх нідерландців, вони повернуться до тебе, мій блаженний патроне, і до тебе також, пречиста Діво Маріє, і до вас, святі угодники!
І він здійснював свої задуми, намагаючись перевершити в католицтві самого папу римського, стати правовірнішим, ніж вселенські собори.
І Уленшпігель, і Ламме, і весь нідерландський народ з жахом уявляли, як десь далеко, в похмурому Ескоріалі[127], сидить цей коронований павук з довжелезними лапами, роззявленою пащею і тче свою павутину, щоб піймати їх у неї і виссати найчистішу їхню кров.
Хоча папська інквізиція за імператора Карла спалила на вогнищах, закопала живцем у землю і повісила сто тисяч християн, хоча все майно засуджених полилося, наче дощова вода з ринви, в скрині імператора і короля, цього видалося не досить для короля Філіппа. Він створив у Нідерландах нові єпархії і запровадив тут іспанську інквізицію[128].
І міські оповісники, скликаючи народ звуком сурм і литавр, читали королівські укази, що погрожували всім єретикам смертю на вогнищі, коли вони не зречуться своїх нечестивих помислів, і на шибениці, коли зречуться. А жінки й дівчата будуть закопані живцем у землю, і кати танцюватимуть на їхніх грудях.
І полум'я гніву народного спалахнуло по всій країні.
6
П'ятого квітня, перед Великоднем, панове граф Людвіг Нассауський[129], Кюлембург[130], Бредероде, цей Геркулес-гульвіса, і ще три сотні інших дворян з'явилися до палацу правительки герцогині Пармської в Брюсселі. По четверо в ряд ішли вони вгору широкими сходами палацу.
Увійшовши в залу, вони передали герцогині петицію, в якій просили її, щоб вона домоглася від Філіппа скасування указів про віровизнання, а також про іспанську інквізицію, бо інакше, заявили вони, такі укази викличуть у нашій країні незадоволення, з чого повстануть заколоти, які призводять тільки до руїни і загального зубожіння.
Ця петиція була названа "Компромісом"[131]. Берлеймон[132], який згодом став зрадником і катом рідної землі, був коло правительки і, глузуючи з бідності деяких дворян, шепнув їй:
— Не бійтесь, ваша світлість, — це ж гези.
Цим він хотів сказати, що вони збідніли чи то на королівській службі, чи то намагаючись зрівнятися з іспанськими грандами.
Щоб виявити свою зневагу до слів Берлеймона, дворяни заявили, що вони вважають за честь собі зватися гезами, бо вони збідніли на службі в короля, дбаючи про благо країни.
Вони почали носити на шиї золоту медаль, на одному боці якої був викарбуваний король, а на другому — дві руки у потиску над торбою, з написом: "Вірні королю до жебрацької торби". А на шапках і капелюхах вони носили золоті прикраси у вигляді миски й жебрацького ковпака.
А тим часом Ламме, тягаючи своє черево по місту, марно шукав свою дружину.
7
Одного ранку Уленшпігель сказав йому:
— Ходи зі мною, засвідчимо свою пошану одній високородній, вельможній, могутній, грізній персоні.
— А ця ж персона скаже мені, де моя дружина? — запитав Ламме.
— Як знає, то скаже, — відповів Уленшпігель.
І вони пішли до Бредероде, Геркулеса-гульвіси.
Він був на подвір'ї свого замку.
— Чого тобі від мене треба? — запитав він Уленпшігеля.
— Поговорити з вами, вельможний пане, — відповів Уленшпігель.
— Говори, — сказав Бредероде.
— Ви прекрасний, хоробрий і могутній рицар, — почав Уленшпігель, — ви задушили колись одного француза в панцирі, — наче слимака в шкаралупі. Але ви не тільки сильні й хоробрі, не бракує вам і розуму. То скажіть, будьте ласкаві, нащо ви носите оцю медаль з написом: "Вірні королю до жебрацької торби"?
— Еге ж, — запитав Ламме, — навіщо, вельможний пане?
Бредероде не відповів, а лише дивився на Уленшпігеля. А той вів далі:
— Чому ви, благородні сеньйори, хочете бути вірними королю аж до жебрацької торби? За які особливі милості? За яку особливу його ласку? То чому ж, замість бути йому вірними до жебрацької торби, не відібрати в цього ката все награбоване в нашій країні, щоб він сам мусив бути вірний жебрацькій торбі?
І Ламме кивав головою на знак цілковитої згоди.
Бредероде пильно оглянув Уленшпігеля своїм гострим поглядом і усміхнувся, побачивши в його обличчі щирість.
— Якщо ти не шпигун короля Філіппа, — сказав він, — то ти добрий фламандець, і я тебе винагороджу за те і за друге.
Він повів його до буфетної, а дорогою так скубнув за вухо, що аж кров бризнула.
— Це тобі за шпигуна, — сказав він.
Уленшпігель ні пари з уст.
— А принеси-но, — звернувся він до служника, — дзбан глінтвейну.
Служник приніс дзбан із запахущим вином і великий келих.
— Пий, — сказав Бредероде, — це для доброго фламандця.
— Ах, добрий фламандцю, — сказав Уленшпігель, — твоя мова — як це вино запахуща. Святі в раю не говорять такою мовою.
Потім, випивши половину келиха, він передав решту Ламме.
— А це ж що за товстун, — запитав Бредероде, — який ні за що ні про що отримує нагороду?
— Це мій друг Ламме, — відповів Уленшпігель, — який щоразу, коли п'є глінтвейн, гадає, ніби ось-ось знайде свою дружину.
— Атож, — озвався Ламме, з насолодою тягнучи вино з келиха.
— А куди ж ви тепер прямуєте? — запитав Бредероде.
— Ми йдемо, — відповів Уленшпігель, — шукати Сімох, які врятують землю фландрську.
— А хто ж вони такі? — запитав Бредероде.
— Як знайду їх, то тоді й скажу, — відповів Уленшпігель.
Та Ламме, веселенький від випивки, сказав:
— Тілю, ходімо шукати на місяці мою жінку.
— Скажи, щоб поставили драбину, — відповів Уленшпігель.
Був травень, зелений травень, і Уленшпігель сказав до Ламме:
— Ось і прекрасний травень! Синіє чисте небо, радіють ластівки, рожево набубнявіли від соку бруньки на деревах, земля від любові мліє. Саме пора вішати й палити за віру. Вони вже тут, славні, добренькі інквізитори. Які благородні обличчя! Вони мають право карати, ганьбити, віддавати до рук світського суду, виправляти у своїх в'язницях, — прекрасний місяць травень! — кидати в тюрми, провадити процеси, не додержуючись законів, палити, вішати, стинати голови, закопувати живими в землю жінок і дівчат. Зяблики співають на деревах. Славні інквізитори гострять зуби на багатих. Бо король же їхній спадкоємець. Гей, дівчата, танцюйте на луках під звуки скрипок і сопілок. О прекрасний травень!