3(21) червня дощ 4(22) червня ясний день Вознесіння 6(24) червня дощ зранку після обіду ясно
7(25) червня у Вутвенко Олі свайба увечері дощ з шостої години
10(28) червня померла
Чередниченко Ліди Олексіївни мати 28(15) червня як померла рік свахи Сані
8(25) липня 25 червня 11(28) липня хоронили Лисогорши Лідки дитину 12(29) липня Петра Павла 17(4) липня Танюші день народження 26(13) липня Дора Шевченко пізно ввечері упала кир... 28(15) липня хоронили Дору Шевченко з дванадцятої години дощ до вечора 19(6) серпня Спаса до обід похмуро а після обід сонце бабі Христі рік 23(10) серпня дощ почав до десятої години вечора 24(11) серпня дощ почав до десятої години вечора 25(12) серпня дощ 26(13) серпня дощ 28(15) серпня Пречиста 1(19) вересня жаркий день 11(29) вересня празник Усікновенія
такий роман зав'язався, що сусідки почали похвалятися і волосся поскубати; ще й люди просили не приймати чужих чоловіків, хату їй вибілили; ну відомо, як одна жінка залишається, то все горе на неї верне; і от одного вечора, тихенько, здумав один гицель спалити Олі хату; підпалив, заліз у бур'ян і жде, з ким Оля буде вибігати і кричати рятуйте; горіла гарненько, тихо, нікуди навіть іскринка не полетіла; все пішло до неба, вогонь і дим; одна Оля залишилася, вчепилася руками за коси, і з нею більш ніхто не вийшов з хати, одна вона вискочила, одна й залишилась; от даремно спалив хату, шкода стало Олі; "але горіла гарно" казав гицель, —
"от і не стало Гендзюрівської хати, тільки маленький горбок, де стояла піч і лежанка; пригадала свого діда Гендзюра; були собі дід та баба, діда звали Аполінар, бабу звали Василина; і було у них семеро дочок і двоє синів; я їх пам'ятаю, та не всіх, — Явдоху, Варку, Марину, Ганю, Ольку, Ліксандру, сини Кость і Яків; Пріська померла у сімнадцять років; хатина була на горбочку край села; коло їх було ще п'ять хат, Закревських, Полінкевичів і Гриневичів; ну іще і Таринські жили на тій вулиці; по воду ходили на яр; там і криниці не було; була там маленька церковка, називалася капличка; там усе було по-церковному вбрано, а посередині криниця з дерев'яних цебрин, огороджена гарно; у великій церкві в центрі села з усим обрядом церковним ходили туди правити; люду завжди; це тільки уявити — великий яр, бережок, з обох боків на горбочках були невеликі вулички, на одній з яких жив і мій дід; з теї крини-чинки була труба спущена нижче на бережок, і завжди літом, зимою бігла вода чиста, холодна; це називалася каплична вода; вважали в той час в нашому селі, що це найкраща вода, і вже як скінчиться відправа, всі брали воду у пляшечки, в чашки, у слоїки, хто в що, і не тільки з нашого села, а з других сіл; близько від нас було село Корчмищі; ну, в той час це були радощі, і тоді ми вже в діда пообриваємо глід, груші; так нам було добре, весело; баба Василина була гладка, гарна, здорова, дарма що вигляділа стільки дітей, та всі ж здорові, тонкі й високі; манила нас завжди гостинцями, а було онуків до немочі; у Явдохи двоє, у Варки троє, в Ольки четверо, у Якова одно, а в меї матері осталась я одна, бо троє старших повмирало; а от мене баба Василина саме більше любила і жаліла, і мені саме більше перепадало; я меж цими братиками й сестричками була сама старша; тільки неділя, усі хочуть в Ходорків на базар; от що пам'ятаю, що тоді зими були не такі, як тепер; куди там, як завіє, то не раз доводилося сусідам відкидати сніг від дверей, бо чорта
вилізеш; от тітка Ліксандра мала прізвище Січинська, а Ганна мала прізвище Віль-чинська; і от дядько Михаїл Січинський приходив до нас і просив у матері, щоб відпустила мене поглядіти дітей, бо вони їдуть на ярмарок у Ходорків; мати і бурчить, сердиться, але що поробиш, пускає; мені то не дуже хочеться, бо я росла сама, і дітей цих не дуже любила, як їх у немочі глядіть; але любила дядька Михаїла, був такий добрий, ще й завжди привезе гостинця з ярмарку, жила далеченько, через два ярі треба було перейти, але ж мушу йти; пам'ятаю, вдавалися мені снігові гучугури, але дядько Михаїл де то й перенесе; але доберемося до хати край села; господи, як подивлюся, то там уже й Вільчинські припруть трьох; що я з ними буду робити; а вони покажуть, де стоїть каша і гайда, раді, що вирвуться від цеї саранчі; а мені залишають Митю, Володю, Женю, Колю, Маню і Яся; почну годувати кашею, кричать "не така ложка", тому залізну, то дерев'яну; як хоч, так і помири; ділю, ділю, ніяк не можу догодити; як те раде, то те кричить; пам'ятаю, я їх раз провчила, вхопила залізну ложку і кожному по лобі врізала, і сіла, і думаю, я вас нагодую; вони, бідні діти, поки роздивилися на цю комедію, почали по черзі кричати, а потім як розійшлися, то не знаю, як і вговорити, бо були ж такі, що могли й розказати все мамі й тату; я вже їх і сяк, і так, та дідько їх знає, як їх заспокоїти, а тоді як зірвуся та по хаті танцювати; якої бачу, такої патачу; бачу, мої діти повитріщають очі, дивляться, дивляться, а потім починають більші сміятися, а меншенькі, бідолахи, й собі починають сміятися напополам з слізьми; а тоді вже починають наминати холодну кашу; але й добре бувало в тій хаті, — як прийде яке свято, то як сядемо в
Глави жаркий день день народження Валі і Ліди
14(1) вересня Семена 21(8) вересня Пречиста... Тамариної Інни день народження 3(20) жовтня дощ 4(21) жовтня дощ 6(23) жовтня дощ перший раз грубу затопила 14(1) жовтня Покрова похмуро зранку після обіду дощ
15(2) жовтня соняшно 21(8) жовтня холодно
22(9) жовтня ходила жаркий день я у платку
29(16) жовтня дощ 3(21) листопада Миколюку Василеві рік як помер 4(22) листопада вночі дощ і хмари вітер годині о третій сонце дощ і ввечері йшов хоронили Казика 11(29) листопада в армію пішов Микола що в Номеровського хаті жив
12(30) листопада Лени Кордонючки сина в армію проводжали захворів Козиренко 16(3) листопада Галині день народження Катерининій 17(4) листопада грім і гроза блискавка біля шостої години ранку і дощ цілий день 18(5) листопада цілий день дощ
сани, зимою як, і до діда Гендзюра та до баби Василини в гості; хатка невеличка, всі посідають, тільки онуків на піч та на лежанку; одна чарка на всіх; і вип'ють по одній, і співають, аж лампа гасне; а дід завжди сидів на покуті, худенький, чепурний, борідка і вуса гарні; співав як гарно, і переспівати не могли", —