18(5) листопада мороз
22(9) листопада проти сьогодні перед ранком мені почувся голос жіночий гукнуло "Петя" 23(10) листопада всю ніч проти сьогодні не спала
24(11) листопада цілий день дощ 26(13) листопада перший сніжок посипав
27(14) листопада Заговки празник 5(22) грудня Головко письменник 7(24) грудня Катерини 10(27) грудня Кароульщук Павла була свайба 13(30) грудня Андрея Вові два роки 19(6) грудня Николая хмарно з проясненням холодно
1973
4(22) січня Галя Чайка померла восьмого ввечері 6(24) січня Галю хоронили день похмурий Святий Вечір
7(25) січня Різдво 8(26) січня другий день
9(27) січня Володі Лениному день народження 13(31) січня сніг йшов і мороз 15(2) січня вітер і мороз сніжок йшов 16(3) січня ясний день морозний
хазяйкою почали збирати білизну, суху і мокру, і скоріше додоми; вона їх боялася, а її киянка взагалі їх не любила; каже "ходім, дочко, будемо досушувати вдома"; а воно, лихо, причепилося, й ніяк; "ні хаді дамой, посідім"; киянка почала там на його свариться; а він не пускає та й годі; каже "я вийду потім", а він повірив; а вона не знала, що їх обманювати не можна; вона пройшла іншим боком, щоб не показувати слід, де вони живуть; і вона думала, все, а хазяйка каже "тепер сиди і нікуди не виходь"; солдат ждав, ждав, а потім давай ходити і стукати приблизно в ті хвіртки, в які вони сховалися; на річку вони більше так часто не ходили; хазяйка з неї сміялася і вчила, що кому можна говорити; восени вона одержала документа на проїзд на Далекий Схід, станція Лазо; це був той самий рік 1938; на Кавказі ще не помітно було, що осінь; так само гріло сонце і дерева стояли веселі, обвіяні теплими вітрами і рясними, блискучими, мов кришталь, дощами; бо в ту пору, вона знала, вже листя шерхотіло під ногами, жовте й блискуче, мов золото; вони виїхали в літніх платячках, хоч теплу одіж прихопили; доїхали до Москви, яку теж перший раз бачила, в'їхали в Москву рано, саме на околиці міста; тільки-що піднялися димки з коминів; тихо, хмарно, і гарно, хоч листя на деревах не було; дісталися до вокзалу; і що її здивувало, що довго вони не тинялися; в кого були діти, вони навіть не встигли роздивитися, як їх зразу направили в кімнату матері-дитини; для матерів кімната відпочинку, а дітям окремо; там їм і кашки, і молочка, й іграшки; можна й не їхати; потім подавали їм білети на місці; тут і носильники, й вйо на посадку Москва — Владивосток; Господи, і радість на душі, і сум; куди ж вона їде від рідного дому й села; росла в гарному і зарослому зеленню селі, мала тихенька дівчинка; про це ніколи й думки не заносили; й тепер уже минає Москву; вони з вікна не вилазили з свею донькою; приїхали вони до Сибіру; поля рівні, великі, товстими снігами вкриті як кожухом; де-не-де сидить кіпка жита, засипана снігом; соснові ліси стоять, як стіни, поскрипують від морозу; там щось пробіжить, чи лисичка, чи мисливська собака, — у вікно, на ходу, не дуже роздивишся; що її найбільше зачарувало, це Уральський край; їдеш і не віриш, чи ти в сні, чи в казці; гори, гори і Байкал; тунелі один за одним; вскакуєш, мов у безодню, і знов вискакуєш на волю, на сонце; і знов поринаєш у темряву; вона цілими ночами думала, спати не могла; так от який цей край; його не можна описати, як не бачити його; так як зачарована країна; ну як же, хіба ні; там пече спека, тут тобі морози, все скуто; тут рівнина, там непрохідні гори; хіба ж коза
може там задержатися; там у долині посьо-лочок розкинувся; ось перехожі по вокзалу ходять у шубах, шапках; а як же воно літом тут буває; ну, думає, подивилася, буде всім розказувати; тут тобі провідники пробігають; розмови; Яблуневий перелом; що ж воно таке; заглядають у вікна; ну й правда що перелом; два паровози попереду, один ззаду; тягнуть угору; то, дивись, уже ззаду два паровози, спереду один; мабуть, пішов згори; цікава дорога; і знайшлися люди, які зуміли цю дорогу прокласти, продовбати в горах оті більше сорока пічур, якими міг би пройти ешелон з людьми та з усим; або пік Сталіна, який висить на сказі гори, просто над головами, які проїжджають в вагонах; то ж міг тільки бусол там виробляти собі гніздо, а не людина, яка зуміла, не знати як, зробити голову Сталіна; чи є хоч онуки тих людей, які робили диво, яке можна тільки в казці описати; все-таки вони їхали одинадцять діб; можна щось та й побачити; приїхали на станцію Лазо о десятій ранку; стрічають їх їхні мужики, солдати, всі, як рідні; вони всі у битих валянках, кожухи до колін, шапки з навушниками; і не взнати, що це за військові, що не в шинелях; якось смішно; а вони, смішно сказати, хто в капелюсі, хто в береті, легенькі пальтечка, в чобітках; а там і носа не можна висунути з вагона; та, на щастя, їхня квартира близько була вокзалу, коло семафора; хазяї теж колишні українці, уже старі; дід був старий, як світ; розказував, що приїхали сюди по вербовці, що був тут такий ліс, що ні неба, ані світа не видно було; перш побудували одну хату, щоб було де жити людям, а тоді будували кожний собі; перезимували вони тут в Лазо, а весною їх перевели в частину, три кілометри від міста; там життя стало самостійне, поселились на
19(6) січня Хрещення похмуро й тихо 24(12) січня Вітуськи день народження 27(14) січня Ніна Козиренко родила дванадцять годин ночі проти неділі 6(24) лютого рік Маляренкові Івану 15(2) лютого Стрітення посмертно родилась дочка у Мелащиної Коліної жінки
16(3) лютого дощ 17(4) лютого дощ 18(5) лютого дощ 28(15) лютого помер Микола Номеровський багато снів снилося і страшних із голови через лице лізло і я насилу крикнула аж прокинулась 2(17) березня хоронили Миколу Номеровського 8(23) березня зранку морозець похмуро а вдень розтало грязюка
14(1) березня день народження мій сімдесят років парко 15(2) березня цілий день сніг мів 17(4) березня хлопчик удався... 22(9) березня Сорок Святих 31(18) березня за радіво заплачено тридцятого березня 7(25) квітня Благовіщення 29(16) квітня Пасха зранку мороз а вдень ясно тепло 30(17) квітня теплий день
гарну квартиру; кухня була спільна; їх хазяйок було четверо; вона між ними була наймолодша; жила мирно, дружно, але їй цього було мало; вона стала ходити з чоловіком у вільний час, хоч у його такого часу було мало; жили то вони за півтора кілометри від кордону; не дуже було спокійно; самураї в сопках пробивалися, і часто були бойові тривоги; та до цього вона почала звикати і почала допомагати солдатам; подумати, то там така вже робота; їй доручили пошити багато білих капчиків; дали їй солдата, росіянин з Геор-гієвська; він трохи вмів кроїти, а вона строчила; і в них капці на перший раз для фізкультурників, на перше травня, вийшли непогані; в її лейтенанта в батареї коні були карі, лискучі, стрункі; як же то кавалерія; їй старшина приніс старі простирадла; вона їх порізала стрічками й обшила усі вуздечка білим; можна собі уявити; як виїхала їхня батарея, а це батарея була її чоловіка; всі коні карі, а вуздечка білі; до чого ж було гарно; та всі дивувалися, а деякі навіть полаювалися; і треба ж таке вчворити; потім виступили бійці, це були фізкультурники; хто на турніках, по-різному виступали; всі були у білих капцях; теж відрізнялися від інших батарей; її за це комісар Лєбєдєв хвалив і дякував; певне, вона була задоволена, і її чоловік, він же з її допомогою виходив завжди на перше місце; влітку там дуже гаряче; коли виїжджали на заняття, вона коням шила на голови такі налобники; робила дві дірочки і червоним обшивала; це одягалось на вуха, і дві дірки для очей; можна собі уявити; коли коні були на спеці, для їх був великий захист від сонця; одне слово, чоловік був радий її працею; її скоро визнали всі в полку, офіцери і солдати, і не раз вигукували "ей, лейтенант-шо, що ти там ще придумаєш"; а придумає; поля навкруг, кінця й краю нема; тільки зарощено низьким горішником і білою півонією; можна сіяти і садити, що хочеш; тоді вони запропонували комісарові, щоб зорати хоча б гектар землі, і можна щось посіяти для їдальні бійцям і офіцерам; так і зробили; було їх жінок четверо, і солдати; і засіяли редискою; і раптом пройшло місяць, як вони навибирали гарба за гарбою редиски; було і в складі, і в їдальню; а що це значило в полку; було в них і допоміжне господарство; були корови і свині; робітники були вільнонаймані; її туди як молочара ще й контролем поставили; одне слово, роботи було; їх називали бойовими подругами; і от як який урочистий вечір, кому подяка, їх також не минали; і духовий оркестр вріже "віват"; та дехто їм заздрив; і вона знає добре, що їй від радості дух перехоплювало; от 1940 їй не пощастило, захворіла; лікар сказав "клімат не підходить";