*** та й тепер питай нас, як це, що ми ще живі С. 270
* принести ліщину на помідори, підв'язати ** доробити надвечір крісло для дружини *** вибрати старі кабачки, сусідам віддати **** перекопувати під малину, полуниці ***** зрізати дерева
****** робити ворота
******* мурувати терасу
******** фундамент під два боки
********* ринви робити на ті так само боки
********** здуріти треба! — але щодня по дві-три сторінки
С. 271
* от нитки кусок, платок каже ** чого гиря хоче, — мотузочка С. 272
* натяк на сюжет демонологічної оповідки про парубка й Джуму; от Джума осідлала парубка й каказує нести її до онтого села, а там усі люди вимерли; каже, вези ще до сего села, й там люди повимирали; а тепер неси мене ще й до того села, так йому Джума каже; а в тому селі були парубкові родичі; каже парубок, що не понесе; дурний, сміється з нього Джума, — всі люди вимруть, тільки ти лишишся; і як стали вони над якоюсь водою, — парубок га-a! і сам втопився, і Джуму втопив С. 273
* і де не з'явиться жінка
** показує закопане порося-мутанта *** я всередині порожня
**** не журіться, все одвезуть на вертольоті, я договорився; бо сестра ваша як пішла одколи, то й досі, — такі ті їй мулярі всесвітні і похорони
С. 276
* спогад співанки: "Діду мій, дударику, ти ж, було, селом ідеш, ти ж, було, в дуду граєш, тепер тебе немає, дуда твоя гуляє, і пищики зосталися, казна-кому досталися
** що ми мали, — мамо, дочка каже /як ці гроші пропали/; усе життя їла юшку-блядюшку, аж пара очима пливла /порося коли здохло, корова здохла/
*** Наталко, ти не бачила, де мій півень? тримала на насіння, — бацьила, бацьила, отакі дві сьобаки вхватили за крила й понесли
**** в кошарі гуси були; Наталко, десь гуска ділася, — бацьила, отака лисиця тако пльиг і понесла
С. 278
* і за миті насолоди думатиме про свій закуток на річці, де спогади як живі, де надламана зіллина — познака
С. 279
* бійки між код енськими й вертикиївськими; як їх перестріли з шворнями, — а-а, ви з Кодні; це не ті, цих боялися скрізь
С. 281
* Бр. Петр, вирятувала з полону чоловіка, дочку мала, але він вернувся до свеї сім'ї, приїжджав на весілля доччине; вона лишилась вірна йому; гарна жінка
С. 282
* село як село, та й хутір — мертві душі вписані як живі, і так мали сіліраду, — скіки це тра душ
С. 284
/горою сторінки/ то не так хіба є, що все невидке стає видким, — та їдне бачить, а другому лиш так страх нагонить, аж він думає вдома пересидіти
ще той, що смакує сороміцькими історіями
які сапожки; грузин: одна ночь і сапожкі тваї, только в жопу; чорт з нею, з сракою, зате /... /; а як перепустила через сраку, то тиждень не могла сісти; це тобі така Москва, і все; Ганя: та щоб це тілом торгувати
* відьмою зроблять, ким хочеш; винуватим — що є невинуватий, та й одберуть посліднє, хоча /... / воно тобі й так не тра
ми стоїмо овоїми спинами до вас, мов притрушені попелом наші
одягй, стрижені голови, та облич наших ви не побачите
** смерть яко потреба більшого страждання, аніж може вмістити
душа; коли б умер, не так тяжко було*
*** стало видко, як ми бажаємо одне одному смерті
**** навіть найрідніші люди, сусіди, — сварки, земля
***** тепер у цих сім'ях, — Богинька за сина свого, жив у місті і
пустився берега; пошуки сина; чужа дитина стає рідніша; невпізна-
вання
****** його жінка хтіла хазяйкою стати в хаті; самій краще; собак заводять, котів; тепер добро, подружки щодня, вино
******* щось ця жінва почала знюхуватися більше, як-то й чоловіків не тра
******** але дивляться на цих бабів, що самі ввесь вік, то чом ні; але, — чуже горе і — насолода
С. 285
/горою сторінки/ коментування добра; похвали її за щось, — вона тлумачить, мовби дяки й хвали замало;
десь такі книжки читала, ну, й ходила /... /, шо як хто має на тебе зло, то зроби йому добро; а яке ж зло /.../, межі, сливи, подвір'я; поступаєшся всим, але ж мовчиш; коментування власного добро-чиння, — біля свого так не ходила, як біля вашого, кожну сливочку
* мертві душі в реєстрах, от що добро і гріх; гроші мали з пенсій, влада, але й сіліраду, клуб, лікарню; лиш ти сї лишиш, — уже ж не твоя воля, а за тебе, мертвого, рішать
** problem XX століття — сам сї лишиш
*** парубок вбиває смерть, коли вона пропонує компроміс
* * * * смерть диктує умовини, тобто не приймає компромісу людини ***** яку б ще історію розповісти, — Богинька
****** та знов про щасливі і нещасливі сім'ї С. 286
/горою сторінки/ німець хочай людей вистріляв, та хати лишив, а це вже — змести з лиця землі, а ще далі — непєрспєктівния; їдна ця Марта й вдержалася, — та коли б не ці могилки
німець хочай людей вистріляв, та з котру яку хатину лишив, — а то вже й победа, і слава рукам роботящим, і милостиня з-за крем-льовських стін: а нащо вам ті хутори, а що то вони тамечки по закутках ще намислюють;
та давай, де горбок викший, лісочки вчищати та людей на видке виводити
* ай-бо забула що мала казати
** от шо не хотів, то мушу казати
*** то якими типір лазами та хатами нам переходити та на стінах коржі кров'яні забачувати, — та же ж не скажеш, якими каналізаціями вникав до вод підземних і кості в три поверхи бачив
**** які історії ще вповісти, бо де демони, а де цей світ
***** німці, хата, лоханки, понад-смерть
****** мене послано вчиняти реєстри, що з людьми було, а я не мав права втручатися, їдно на списки класти, — й от вік тут С. 287
/горою сторінки/ але дарма; щоб перемогти, треба собою заплатити; бо жінка в цьому разі держава
* вивідування якоїсь таємниці; і він мовчки одсувається в простір; таємниця, якби вона й була, не мусить бути з'ясована; так він постояв перед останньою хатою на хуторі
** голосіння про неміч свою далі боротися, — Господе, вірую в тебе, бо впав у розпач; прости, Господе, що поступився всім задля віри в тебе
С. 288
* деміфологізація свідомості, — він розвідник у часі, "народний месник", слідчий з історичних перелогів
С. 209
* прикуповування хатів /.../ от цей Юрко, одну взяв, а вже й другу рихтує; сторожування хатів /Богинька/
** й це ще звідтоді — як такі люди ходили, такі ревізії бували /і я по сей день у цім краю/
* * * прикуповує хати, такий орендар, щоб мати втіху для всіх родів наперед; і паски пектиме, й ключі од церков триматиме, — історія "солом'яних" хатів, і що діється з людиною в такій історичній пустці, — хоч що штовхає тебе на розпусту, присутність духів, мовчазних спостерігачів; й ось у протяглості твеї втіхи щось скрипне на горищі або в закутку; історія помисленого злочину-втіхи, — що з тобою далі станеться