— Днями бачив в газеті забавне вислів. Там говорилося: "Ніхто не здатний побити Крістофера Колумба по дальності. Ви тільки подивіться, скільки він відмахав миль на своїх трьох Галеон ".
Кролик вимовляє головне слово старанно, по складах, але Чарлі робить вигляд, ніби зрозумів, лише посміхається такою собі кривої посмішкою, яка виникає у людей при болю.
— Це все нафтові компанії нас підштовхували, — говорить Чарлі. — Вони говорили: "Давай тисни на всі педалі — он скільки навколо доріг, скільки торгових центрів!" Через сотню років люди просто не повірять, до чого марнотратно ми жили.
— Ось так само було і з лісом, — каже Гаррі, намагаючись продертися крізь нетрі історії, немов подцвеченние туманом; в його уявленні вона розкреслений на століття, як футбольне поле, і з усього цього виступають кілька дат — 1066, 1776 [3] — і кілька осіб, аж ніяк не радують погляд (Джордж Вашингтон, Гітлер), в рамках по краях. — Або, наприклад, з вугіллям. Я пам'ятаю, коли був хлопчиськом, як антрацит з гуркотом летів по старому жолобу і на кожному шматку — червона точка. Я не міг уявити собі, що це роблять люди, думав, це відбувається з ним в землі. Маленькі ельфи мітять вугілля червоними щіточками. А тепер немає більше антрациту. Ця мура, яку нині видобувають, прямо кришиться в руці. — Коли Кролик бачить, як витрачаються багатства світу, і розуміє, що і земля теж смертна, йому приносить задоволення думка, що він багатий.
— Що ж, — зітхає Чарлі, — принаймні ці чорношкірі та жовті вже ніколи не влаштують промислової революції.
Схоже, риска під розмовою підведена, хоча у Гаррі таке відчуття, що вони залишили за бортом щось дуже суттєве, щось жизнетворного, іменоване енергією. Правда, останнім часом він став помічати, що як в приватних бесідах, так навіть і по телебаченню, де людям адже платять за те, що вони говорять, багато тем досить швидко вичерпуються, вичерпуються, немов у цій півкулі все вже сказано. У своєму духовному житті Кролик теж зауважує набагато більше порожнеч, ніж було раніше, — прогалини розтрачених клітин сірої речовини, звідки раніше йшли сигнали жадання, сміливих злетів фантазії і страху з розширеними зіницями; наприклад, він засинає тепер миттєво, так би мовити, не встигнувши донести голову до подушки. Раніше він ніколи не розумів цього виразу. Але ж раніше у нього і голова була інша. Раніше, наприклад, він міг ходити без капелюха, а тепер варто подути прохолодному вітрі, як він її надягає. Дах його продірявився — став проникати світло зірок.
У нас є те, що вам треба! — сповіщає великий паперовий плакат, що висить у вітрині демонстраційного залу в повній відповідності з кампанією, яку веде по телебаченню фірма "Тойота". Плакат перерізає послеполуденное сонце, яке надає демонстраційного залу вид затіненого акваріума або величезного затонулого судна, де дві "корони" і пронизливо-зелена "королла-універсал" чекають, коли їх куплять, переправлять по повітрю на іншу сторону скляної стіни і благополучно опустять на майданчик для машин, а там виведуть на шосе 111 і в асфальтовий світ за ним.
З цього світу вирулює машина — присадкуватий старий "кантрі-сквайр-універсал" 1 971 або 1972 року випуску, весь побитий, із зім'ятим і наполовину виправлення крилом, однак покритий ще не пофарбованим рудим шаром грунтовки проти іржі. З машини виходить юна пара: дівчинка, молочно-біла, з голими ногами, посилено моргає на сонці, а хлопець до сонця звик — шкіра у нього загрубіла, червона, джинси в червоній глині тутешніх країв стоять колом. На хромованому багажнику машини надбудована кліть з неструганих дощок, а з того місця, де стоїть Кролик, видаючи пузом вперед, він бачить, як постраждала обшивка стін і сидінь "універсала" від того, що фермер користувався ним замість вантажівки.
— Селюк, — кидає Чарлі зі свого місця за столиком.
Пара входить в приміщення соромливо — два жалюгідних довгих звіра, принюхуватися до охолодженого кондиціонером повітря.
Відчувши, одному Богу відомо чому, бажання сприяти їм, незважаючи на єхидне зауваження Чарлі, Гаррі направляється до молодих людей і в першу чергу кидає погляд на руку дівчини, перевіряючи, чи є на ній обручку. Кільця немає, але тепер це не має такого значення, як раніше. Молоді люди живуть разом — і все. На його погляд, дівчині років дев'ятнадцять-двадцять, хлопець постарше, того ж віку, що і син Кролика.
— Чим можу служити, молодь?
Хлопець відкидає назад волосся, відкриваючи низький білий лоб. Його задубіли від сонця обличчя таке широке, що здається, ніби він посміхається, навіть коли і не думає посміхатися.
— Ми заглянули так, подивитися.
Вимова видає в ньому мешканця південній частині округу — менше різких звуків, властивих німецької мови, ніж на півночі, де цегляні церкви здіймають в небо гострі шпилі, а будинки і сараї складені з вапняку, не з пісковика. Гаррі передбачає, що вони, видно, збираються кинути ферму і перебратися в місто, де не доведеться більше тягати стовпи для забору, і скирти сіна, і гарбуза, і все те, що ця нещасна колимага змушена перевозити. Знайти собі дах над головою, прилаштуватися на роботу і віддають перевагу катанню в маленькій "Королла". У нас є те, що вам треба. Цілком можливо, що хлопець просто приїхав поразведать ціни для батька і прихопив з собою подружку, або, може, це зовсім і не подружка, а сестра або перша зустрічна, яку він підвіз. Є в ній щось віддає панеллю. Те, як її пишне тіло розпирає тісний одяг — вицвілі полотняні шорти і малиновий, в огірках, бюстгальтер. Блискуча, трохи присипана веснянками шкіра на плечах і руках і рудувато-каштанова, з вицвілими на сонці пасмами буйна грива, недбало стягнута ззаду. Десь всередині дзвякнув давно похований дзвіночок. У неї блакитні, глибоко посаджені очі, і вона мовчить, як і належить сільській дівчині, яка звикла до того, що чоловіки говорять, а вона мовчить, зберігаючи, посмоктуючи, свою гірко-солодку таємницю. Ніяк не пов'язувалася з її виглядом туфлі для дискотеки на високій корковій танкетці, з ремінцями навколо щиколоток. Рожеві пальці, нафарбовані нігті. Ця дівчина з цим хлопцем не затримається. Кролику хочеться, щоб це було так: йому здається, що він вже відчуває, як ток сам собою біжить від неї до нього, хоча вона як і раніше стоїть як укопана. Він відчуває, що їй хочеться сховатися від нього, але занадто вона для цього велика і біла, занадто в ній раптом відчув жінка, майже оголена. Туфлі подовжують їй ноги; вона вище середнього зросту і взагалі не товста, а скоріше повненька, особливо в талії. Верхня губа її нависає над нижньою, злегка припухла, немов її витягли. У неї взагалі таке тіло, що варто вдарити — і воно піде синцями. Кролику хочеться захистити дівчинку; він перестає свердлити її поглядом — і так він занадто довго на неї дивився — і повертається до хлопця.