І ось в один з цих спекотних днів Гаррі бере в магазині уживаний "каприс", оскільки його "корона" ще ремонтується, і відправляється на південний захід в напрямку Гелілі. За петляють путівцях він їде повз будинки з піщанику, кукурудзяних полів, цементного заводу, рекламного щита, що вказує на печеру (хіба природні печери не вийшли з моди давним-давно?), Потім іншого щита, з величезним силуетом бородатого менонітів-Аміша [15 ], Який рекламує "Справжній Пенсільванського-німецький шведський стіл". Гелілі — це, що називається, "містечко ланцюжком": витягнувшись в ряд, будиночки деруться вгору по горі, з продуктової лавкою в одному кінці і агентством, що дає напрокат трактори, — в іншому. Посередині стоїть стара дерев'яна готель з широкою верандою уздовж всього другого поверху і відновлювати рестораном на першому, все вікно якого заклеєно кредитними картками в якості приманки для автобусів з туристами, які приїжджають з Балтімора, набиті головним чином чорними, — одному Богу відомо, що вони розраховують побачити в цій глушині. Група місцевих хлопців стирчить перед універмагом "Рексолла" — раніше в сільській місцевості ніколи б такого не побачити: люди були дуже зайняті справою. Є тут старий кам'яний жолоб для коней; кілька чорних,відполірованих часом стовпів конов'язі; блискучий склом новий банк, острівець серед проїжджої частини з пам'ятником — на честь чого, Гаррі не може зрозуміти, — і маленьке цегляна будівля пошти з блискучими срібними буквами ГЕЛІЛІ, що стоїть на бічній вуличці всього в один квартал довжиною, яка обривається біля краю поля. Жінка на пошті каже Гаррі, де знайти ферму Нунмейкера: по дорозі номер два. Тримаючись вказаних нею орієнтирів — овочевий кіоск, ставок з плакучими вербами, дві силосні башти у дороги, — він пробирається по горбах і перекатах червоної землі, порослим переливається зеленню, напористо покриває своїм килимом навіть спеклися узбіччя на дорозі, де стирчать кущики і килимки вики та жимолості, наповнюючи стоячий жарке повітря легким пахощами. Вікна "каприса" до кінця опущені, і бруерская станція, що транслює музику, то затихає,то знову проривається з гуркотом і тріском — в залежності від ландшафту і близькості електричних проводів. НУНМЕЙКЕР — виведено вицвілими буквами на побитому бляшаному поштовій скриньці. Будинок і сарай стоять досить далеко від дороги, в глибині довгого путівця, колись викладеного піщаником, але тепер покритого червоною пилом.
Серце у Кролика співає. Він повільно їде, уважно вдивляючись в сусідні поштові скриньки, але Рут, коли він одного разу випадково зустрів її в центрі Бруер років десять тому, не назвала свого нового прізвища, а дівчисько, яка була в магазині місяць тому, відмовилася розписатися в його книзі в демонстраційному залі. Єдиним орієнтиром — крім того, що Нунмейкер живе по сусідству з його дочкою, якщо це його дочка, — може служити йому фраза, вимовлена тоді Рут, що у її чоловіка — не тільки ферма, але ще і невеликий парк шкільних автобусів. Чоловік був старший за неї і, за підрахунками Гаррі, вже, напевно, помер. Значить, і автобусів не стало. На поштових скриньках, що стоять уздовж цього відрізка дороги, значиться: БЛЕНКЕНБІЛЛЕР, МУТ і БАЙЕР. Прізвища якось не в'яжуться з будинками, видніється в видолинок, серед дерев, в кінці порослих травою проселков.Гаррі здається, що він привертає до себе загальну увагу, роз'їжджаючи в темно-малиновому "каприс", хоча на цьому просторі не з'явилося жодної душі, яка побачила б його. В цей затягнутий серпанком, занадто жаркий для роботи в полі день люди сидять в своїх будинках з товстими стінами. Гаррі навмання згортає на якийсь путівець, зупиняється і їде задом по утоптаної, покресленої корінням майданчику між будівлями, а тим часом в загорожі для свиней, повз яку він проїхав, піднімається відчайдушний вереск, і в дверях будинку з'являється товста жінка у фартусі. Вона нижче ростом, ніж Рут, і молодше, ніж Рут повинна бути зараз; чорне волосся її гладко зачесане і прибрані під менонітська очіпок. Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.що він привертає до себе загальну увагу, роз'їжджаючи в темно-малиновому "каприс", хоча на цьому просторі не з'явилося жодної душі, яка побачила б його. В цей затягнутий серпанком, занадто жаркий для роботи в полі день люди сидять в своїх будинках з товстими стінами. Гаррі навмання згортає на якийсь путівець, зупиняється і їде задом по утоптаної, покресленої корінням майданчику між будівлями, а тим часом в загорожі для свиней, повз яку він проїхав, піднімається відчайдушний вереск, і в дверях будинку з'являється товста жінка у фартусі. Вона нижче ростом, ніж Рут, і молодше, ніж Рут повинна бути зараз; чорне волосся її гладко зачесане і прибрані під менонітська очіпок. Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.що він привертає до себе загальну увагу, роз'їжджаючи в темно-малиновому "каприс", хоча на цьому просторі не з'явилося жодної душі, яка побачила б його. В цей затягнутий серпанком, занадто жаркий для роботи в полі день люди сидять в своїх будинках з товстими стінами. Гаррі навмання згортає на якийсь путівець, зупиняється і їде задом по утоптаної, покресленої корінням майданчику між будівлями, а тим часом в загорожі для свиней, повз яку він проїхав, піднімається відчайдушний вереск, і в дверях будинку з'являється товста жінка у фартусі. Вона нижче ростом, ніж Рут, і молодше, ніж Рут повинна бути зараз; чорне волосся її гладко зачесане і прибрані під менонітська очіпок. Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.роз'їжджаючи в темно-малиновому "каприс", хоча на цьому просторі не з'явилося жодної душі, яка побачила б його. В цей затягнутий серпанком, занадто жаркий для роботи в полі день люди сидять в своїх будинках з товстими стінами. Гаррі навмання згортає на якийсь путівець, зупиняється і їде задом по утоптаної, покресленої корінням майданчику між будівлями, а тим часом в загорожі для свиней, повз яку він проїхав, піднімається відчайдушний вереск, і в дверях будинку з'являється товста жінка у фартусі. Вона нижче ростом, ніж Рут, і молодше, ніж Рут повинна бути зараз; чорне волосся її гладко зачесане і прибрані під менонітська очіпок. Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.роз'їжджаючи в темно-малиновому "каприс", хоча на цьому просторі не з'явилося жодної душі, яка побачила б його. В цей затягнутий серпанком, занадто жаркий для роботи в полі день люди сидять в своїх будинках з товстими стінами. Гаррі навмання згортає на якийсь путівець, зупиняється і їде задом по утоптаної, покресленої корінням майданчику між будівлями, а тим часом в загорожі для свиней, повз яку він проїхав, піднімається відчайдушний вереск, і в дверях будинку з'являється товста жінка у фартусі. Вона нижче ростом, ніж Рут, і молодше, ніж Рут повинна бути зараз; чорне волосся її гладко зачесане і прибрані під менонітська очіпок. Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.яка побачила б його. В цей затягнутий серпанком, занадто жаркий для роботи в полі день люди сидять в своїх будинках з товстими стінами. Гаррі навмання згортає на якийсь путівець, зупиняється і їде задом по утоптаної, покресленої корінням майданчику між будівлями, а тим часом в загорожі для свиней, повз яку він проїхав, піднімається відчайдушний вереск, і в дверях будинку з'являється товста жінка у фартусі. Вона нижче ростом, ніж Рут, і молодше, ніж Рут повинна бути зараз; чорне волосся її гладко зачесане і прибрані під менонітська очіпок. Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.яка побачила б його. В цей затягнутий серпанком, занадто жаркий для роботи в полі день люди сидять в своїх будинках з товстими стінами. Гаррі навмання згортає на якийсь путівець, зупиняється і їде задом по утоптаної, покресленої корінням майданчику між будівлями, а тим часом в загорожі для свиней, повз яку він проїхав, піднімається відчайдушний вереск, і в дверях будинку з'являється товста жінка у фартусі. Вона нижче ростом, ніж Рут, і молодше, ніж Рут повинна бути зараз; чорне волосся її гладко зачесане і прибрані під менонітська очіпок. Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.зупиняється і їде задом по утоптаної, покресленої корінням майданчику між будівлями, а тим часом в загорожі для свиней, повз яку він проїхав, піднімається відчайдушний вереск, і в дверях будинку з'являється товста жінка у фартусі. Вона нижче ростом, ніж Рут, і молодше, ніж Рут повинна бути зараз; чорне волосся її гладко зачесане і прибрані під менонітська очіпок. Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.зупиняється і їде задом по утоптаної, покресленої корінням майданчику між будівлями, а тим часом в загорожі для свиней, повз яку він проїхав, піднімається відчайдушний вереск, і в дверях будинку з'являється товста жінка у фартусі. Вона нижче ростом, ніж Рут, і молодше, ніж Рут повинна бути зараз; чорне волосся її гладко зачесане і прибрані під менонітська очіпок. Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.Він махає їй і продовжує задкувати. Це Бленкенбіллери — він читає прізвище на поштовій скриньці, коли знову виїжджає на дорогу.