— Нічого, навчишся, — муркоче він, описуючи рукою кола по її тілу, — кола, які, розширюючись, захоплюють її соски і низ живота, а потім скорочуються, так що пальці стосуються лише пупка, схожого на дірку в дупі цієї оливковою сучки на шосе 422. — для цього існує спеціальне керівництво, а потім, у нас буде холодильник з автоматичною заморожуванням і вбудована в стіну плита, де духовка — на рівні твого обличчя, щоб не нагинатися, і ще мікрохвильовка, яка для мене є загадкою: я читав десь, що ці печі можуть підсмажити т ВОІ мізки, навіть якщо ти знаходишся в сусідній кімнаті ... — Волога, її промежину така волога, що він навіть лякається, доторкнувшись до неї, точно стосується слимака під листом в саду. Член його так роздувається, що навіть боляче. — І потім, у нас буде втоплена вітальня з освітленням, прихованим в стінах,— ми там зможемо приймати гостей.
— Кого ж ми будемо кликати в гості? — Голос її ледь чутний: подушка поглинає його, як пил з обличчя мумії.
— О-о. — Рука його продовжує ковзати по її тілу колами, колами, переносячи вологу на соски і залишаючи її спочатку на одному, потім на іншому, точно навішуючи мішуру на кінчики гілок різдвяної ялинки. — Так кого завгодно. Доріс Кауфман і всіх інших лесбіянок, які грають в теніс в "Летючий орле", Сінді Меркетт і її вірного супутника Бадді Інглфінгера, всіх цих славних дівчат, які крутять своїми гарними задами в "Золотий вишеньці", щоб Америці веселіше жилося, всіх цих розкішних самців, які працюють у відділі ремонту та запасних частин "Спрингер-моторс" ...
Дженіс хихикає, і в цей момент внизу плескає вхідні двері. Новостав Пру, Нельсон тепер зазвичай відправляється в бар — той, що раніше називався "Фенікс", і бовтається серед цього моторошного наброду, який вбиває там час. Гаррі обурює ця свобода, якою користується хлопець: йому дозволили не працювати вечорами, щоб він міг відвідувати Пру, так нічого хитатися по барах і накачувати. Якщо хлопця так вразило, коли вона впала, він мав би зайнятися чимось більш вартим — із вдячності, чи що, або в якості спокути, або чомусь ще. Внизу чути його п'яні кроки, вони бухають один за іншим — бум, бум — по вітальні, між диваном і вольтерівським кріслом і далі, повз підніжжя сходів, так що задзвеніла посуд в буфеті, — на кухню, за пивом. У Гаррі перехоплює подих, коли він уявляє собі це марне, здивоване обличчя,Прикладайте ще до однієї банку з пивом, — п'є і жере досхочу і при цьому зневажає весь світ. Він відчуває, як поруч з ним застигла мати Нельсона, прислухаючись до кроків сина, і кладе її руку на свій член — її пальці умілими рухами починають накачувати шкірку з боків. Знизу доносяться кроки Нельсона, що повертається в вітальню, в вольтерівське крісло, а Дженіс і Гаррі віддаються любові, і Гаррі, маючи на увазі будинок, який йому так хочеться купити, хрипко запевняє дружину:і Гаррі, маючи на увазі будинок, який йому так хочеться купити, хрипко запевняє дружину:і Гаррі, маючи на увазі будинок, який йому так хочеться купити, хрипко запевняє дружину:
— Тобі він сподобається. Сподобається.
В'їжджаючи в Бруер на величному старому темно-синьому "Крайслері" матусі Спрингер, Нельсон каже Пру:
— В житті не здогадаєшся. Він умовив маму купити будинок. Вона сказала, що вони подивилися вже штук шість. Всі ці будинки здалися їй занадто великими, але тато каже, що вона повинна звикати думати масштабно. По-моєму, він злегка збожеволів.
— Цікаво, наскільки це пов'язано з тим, що ми до них переїхали? — спокійно вимовляє Пру. Вона хотіла, щоб вони знайшли собі квартиру приблизно в тому ж районі, де живуть Худий, Джейсон і Пем, і ніяк не може зрозуміти, навіщо Нельсону потрібно жити з бабусею.
А в ньому, як захисна реакція, закипає злість.
— Не бачу, чому це повинно було так на нього подіяти, так будь-який пристойний батько був би радий, що ми живемо з ними. У будинку безліч місця, і бабулю не можна залишити одну.
— А я думаю, — каже його дружина, — коли люди у віці, цілком природно мати свій будинок.
— І природно — кидати бабусь, щоб вмирали на самоті?
— Але ми ж тепер тут.
— Тільки тимчасово.
— Я теж так спочатку думала, Нельсон, але тепер я бачу, ти не хочеш, щоб у нас був свій будинок. Ти не винесеш такого життя, коли залишимося тільки ти і я.
— Я терпіти не можу тісних квартир і кооперативних будинків.
— Гаразд, я ж не скаржуся. Я тепер вже звикла. І мені подобається твоя бабуся.
— Терпіти не можу цих старих будинків в центрі міста, хоч вони нині і знову ожили завдяки строкатим крамничках, які постачають товари всяким виродкам та очманілий від наркотиків змішаним парам. Все це нагадує мені Кент. Але ж я втік сюди, рятуючись якраз від такого видрючіванія. Взяти хоча б цього худого: він начебто заперечує всю нашу культуру, нюхає кокаїн, балується мескаліном та іншої гидотою, а знаєш, чим він заробляє собі на життя? Виписує рахунки в електрокомпаніі округу Дайамонд і запечатує їх у конверти; якщо він протримається на цьому місці ще років десять, то стане старшим, — так хіба він не працює на систему?
— А він зовсім і не робить з себе революціонера, він любить красиві речі і суспільство інших хлопців.
— Треба бути все-таки послідовним, — каже Нельсон, — якось це непорядно — доїти суспільство і одночасно знущатися над ним. Ти мені як раз і подобалася більше Мелані тому, що начебто не була схиблена на всіх цих радикальних ідеях, як вона.
— Я не знала, — говорить Пру ще спокійніше, — що ми з Мелані були суперницями. І що ж — ви вдосталь насолодилися один одним цього літа?
Нельсон дивиться прямо перед собою, шкодуючи, що своїми зізнаннями довів до цієї розмови. У Бруер вже запалилася різдвяна ілюмінація — червоні і зелені вогники і тріпочуть прикраси з фольги здаються засохлими і скукожілся на позбавлених снігу вулицях, — жалюгідна подоба того свята, який зберігся в його дитячих спогадах, коли було скільки завгодно електрики і майже не було вандалізму. Тоді на кожному ліхтарі висів величезний вінок зі справжніх ялинових гілок, зрізаних в навколишніх горах, а сміється Санта-Клаус в натуральну величину на білих з сріблом санях, запряжених вісімкою оленів зі скляними очима, в цій на вигляд шкурі, висів на канатах, натягнутих між другим поверхом "Кролла" і дахом будинку, в якому була тютюнова лавка і якого вже немає.Всі вітрини в центрі між Четвертої та Сьомої вулицями були заставлені розфарбованими дерев'яними солдатиками, і верблюдами, і волхвами, і золотими органними трубами в хмарах скловолокна, а вечорами тротуари заповнювали покупці, і з перегрітих магазинів мчали різдвяні піснеспіви, розчиняючись в морозному повітрі, колючому , як ялинка, і так вірилося, що десь там, у темряві, навколишнього освітлений місто, народилося немовля Христос. Зараз же Різдво було якесь жалюгідне. Міський бюджет різко скоротили, і в центрі на місці половини магазинів стоять порожні коробки.і так вірилося, що десь там, у темряві, навколишнього освітлений місто, народилося немовля Христос. Зараз же Різдво було якесь жалюгідне. Міський бюджет різко скоротили, і в центрі на місці половини магазинів стоять порожні коробки.і так вірилося, що десь там, у темряві, навколишнього освітлений місто, народилося немовля Христос. Зараз же Різдво було якесь жалюгідне. Міський бюджет різко скоротили, і в центрі на місці половини магазинів стоять порожні коробки.