Заходять дружки, вклоняючись, звертаються до Мазепи:
— Старости, пани підстарости! Благословіть молодих на упокой повести!
— Бог благословить,— відповідає Мазепа, блиснувши на молоду своїми лукавими, бісівськими очима.
— Вдруге і втретє благословіть!
— Тричі разам!— мовить Мазепа.
Молода спалахує і затуляє обличчя руками... її і молодого беруть попід руки і виводять...
А свашки співають, підносячи келихи з вином:
— Ох, бідна!—охає одна товста пані полковникова.
— Авжеж, бідна, пані пулковникова,— посміхається Мазепа.— Знов у кримську неволю повели...
Та ніхто не знав, а найменше молоді, що вони — рідні брат і сестра...