— Крихітко... — почав було Херб, але вона урвала його.
— І це мій останній тиждень. Розпочинаючи з суботи мене немає.
— Ти не зробиш цього, Ганно, — сказав Херб. Джон пильно спостерігав за ним, вишукуючи ознаки слабкості, але нічого не виявив. Херб просто випромінював впевненість. — Подивись навкруги, Ганно. Ця кімната, твій одяг, усе... Ти найбагатша жінка в світі. Чого ще очікувати від життя? Ти можеш бувати де завгодно, робити все...
— В той час, як увесь світ буди підглядати...
— Ну, то й що? Адже це тебе ніколи не зупиняло. — Херб взявся міряти кімнату кроками, пересуваючись швидкою смиканою ходою. — Ти знала про це, коли підписувала контракт. Ти рідкісна жінка, Ганно, красива, емоційна, мисляча. Подумай про всіх тих жінок, у котрих немає нічого, окрім тебе. Якщо ти кинеш їх, що їм залишиться робити? Вмерти? Вони можуть, ти ж знаєш. Вперше в житті вони отримали можливість почувати себе так, нібито вони дійсно живуть. Ти даєш їм те, чого не давав раніше ніхто, те, на що книжки й фільми в давні дні лише натякали. А тепер раптом вони зрозуміли, що означає передчуття захвату, кохання, блаженство й втихомирення. Згадай про них, Ганно, спустошених, таких, що не мають у житті нічого, окрім тебе, окрім того, що ти можеш їм дати. Тридцять сім мільйонів нікчем, Ганно, які не відчувають ані чого, окрім нудьги та відчаю, доти, допоки ти не даси їм життя. Що вони мали? Роботу, дітей, рахунки... А ти подарувала їм цілий світ, крихітко! Без тебе вони не захочуть більше жити.
Ганна не слухала. Нібито у півсні, вона сказала:
— Я розмовляла зі своїми адвокатами, Хербе, і вони підтвердили, що контракт не має сили. Ти порушив його не один раз. Я погоджувалась вчитись стільком новим речам! О боже, чого я тільки не робила! Я лазила по горах, полювала на левів, вчилась кататися на гірських та водних лижах, а тепер тобі закортіло, щоб я щотижня потрошку вмирала... Авіакатастрофа — це ще на надто погано, усього лише настільки, аби налякати мене до смерті. Потім акули... Акули, яких ви організували, коли я каталася на водних лижах. Це вже перебір, Хербе. Ви мене так вб'єте. Їй-бо, колись це трапиться, і це буде пік, вище якого ви вже піти не зможете, Хербе. Ніколи!
Опісля її слів настала важка гнітюча мовчанка. "Ні!" — безгучно крикнув Джон, дивлячись на Херба. Той зупинився, коли Ганна почала говорити, і на обличчі його майнула якась невловима гримаса чи то здивування, чи то страху. Потім обличчя його знов стало невиразним, він підняв стакан і, допивши віскі, поставив його в бар. Коли він повернувся до них, на губах його грала здивована посмішка.
— Що тебе, власне, турбує, Ганно? Ми й раніше підстроювали епізоди. Ти знала про це. Леви під час полювання, як ти розумієш, виявились поряд не випадково. Снігову лавину теж довелося підштовхнути. Ти все чудово розумієш. Що тебе турбує?
— Я закохана, Хербе.
Херб нетерпляче відмахнувся від цього зізнання.
— Ти хоч колись дивилася свої передачі?
Вона похитала головою.
— Я так і думав. Через це ти не знаєш про розширення програми з минулого місяця. Ми розпочали з того, що імплантували тобі в голову цей новий передавач. Джонні відмінно попрацював, Ганно! Ти ж знаєш цих науковців: вічно вони чимось незадоволені, вічно щось змінюють, поліпшують! Де камера, Ганно? Ти тепер навіть не знаєш, де вона! Чи бачила ти камеру останніх два тижні? Чи якийсь записуючий пристрій? Не бачила й більше не побачиш. Ти транслюєш навіть зараз, лапочка. — Голос його став нижчим, начебто те, що він казав, бавило його. — Власне кажучи, ти не транслюєш лише тоді, коли спиш. Я знаю, що ти закохана. Я знаю, хто він. Я знаю, які почуття він в тебе викликає. Я навіть знаю, скільки грошей він заробляє за тиждень. Я не може не знати, Ганно, крихітко, тому що плачу йому я.
З кожним словом він підходив усе ближче й ближче до неї і закінчив, коли його обличчя опинилось усього за декілька дюймів від її обличчя. Він просто не встиг ухилитись від блискавичного ляпасу. Голова Херба сіпнулась вбік, і, раніше, ніж хтось усвідомив, що відбувається, він ударив її у відповідь, збивши у крісло.
Мовчанка тягнулась, перетворюючись на щось важке й виродливе, нібито слова народжувалися й вмирали невимовленим, тому що були занадто жорстокими, слова, яких душа людська винести не могла. На губах Херба, в тому місці, де Ганна зачепила його каблучкою з діамантом, червоніла кров. Він доторкнувся до губи і подивився на свій палець.
— Все записується, лапочко, навіть це, — сказав він, повернувшись до неї спиною і пішов до бару.
На щоці Ганни залишився великий червоний відбиток долоні. Сірі очі її потемнішали від люті.
— Заспокойся, любо, — мовив Херб за секунду. — Для тебе немає жодної різниці, робити щось чи ні. Ти же знаєш, більшу частину матеріалу ми використовувати не можемо, але в редакторів є тепер з чого вибирати. Я давно помітив, що найцікавіший матеріал ти даєш опісля закінчення прямої трансляції. Як, наприклад, покупка пістолета. Чудовий матеріал, крихітко. Ти не екранізувала ані краплинки, і все це піде до ефіру як чисте золото. — Він закінчив змішувати свій коктейль, посмакував, потім вгатив півстакана одразу. — Скільком жінкам доводиться купляти зброю, аби захистити себе? Подумай про них про всіх, котрі відчувають вагу пістолета, відчувають те, що відчувала ти, коли взяла його в руку, подивилась на нього...
— Коли ви розпочали записувати мене постійно? — запитала вона.
Джон відчув дрижаки, що пробігли по його спині, дрижаки збудження, змішуваного з очікуванням. Він знав, що йде зараз через мініатюрний передавач на запис: хвиля емоцій, яку відчувала Ганна, і яка набирала силу. Лише частина їхня відображалась на її гладенькому обличчі, але бурхливі внутрішні муки справно записувалися обладнанням. Її спокійний голос та застигле тіло брехали — лише записані на плівку почуття не брешуть.
Херб теж це розумів. Він поставив свій стакан, підійшов до неї, опустився поряд з кріслом на коліна, взявши її руку в свою.
— Ганно, будь ласка, не сердься на мене. Мені відчайдушно був потрібний новий матеріал. Коли Джонні налагодив нарешті увесь комплекс і з'явилась можливість записувати тебе безперервно, ми просто не могли не попробувати, що з цього вийде. А якщо б ти знала заздалегідь, нічого б не вийшло. Так не можна випробувати нове обладнання. І до того ж, ти все ж таки знала про новий передавач...