Лятошинського, безумовно, охорона Президента добре знала й, пропускаючи безборонно, по-військовому віддавала честь. Невдовзі він опинився на алеї президентського саду. Після ночі світло все ще було притемнене. Можна досхочу намилуватися тим рукавом Галактики, якого ніколи не бачили земляни. Це було справді величне видовисько. Тут, як ніде-інде, відчуваєш себе часткою космосу — вузликом на його промінні, живим плодом у його променевих пальцях. Душу заколисує супокій: все може померти, але не помре Всесвіт. Якщо ж він лишається вічно живим, то й смерть може існувати лише в нашій уяві — насправді то не смерть, а невловимий і незрозумілий нам перехід із однієї сфери буття в другу.
Мірекові здавалося, що по траві, яку часто стригли, поміж помаранчевими деревами хтось ходить. Це міг бути або сам Президент, або ж його садівник. Ніхто інший не мав права сходити з алей і заглиблюватись у сад. Саме тому й існувала загадка президентського лабіринту.
За хвилину із-за кущів викотився низенький, огрядний Лі Чунь. Мірек внутрішньо посміхнувся: Лі Чуню, звичайно, закони не писані. Якщо й таких карати за порушення правил, то ці мудрі диваки взагалі переведуться. Навіть Макаров змушений терпіти його дивацтва.
— Пане Міреку! — зрадів китаєць, побачивши Лятошинського. — Сьогодні він мені відкрився! Нарешті скинув своє покривало. Ви не можете уявити, що я пережив! Я завжди вірив, що ми з ним колись побачимось!
Лише зараз Мірек помітив, як недоладно був зодягнений Лі Чунь: він прогулювався у піжамних штанях і парадному мундирі з орденами, якими його нагородив китайський уряд іще на Землі.
— Про кого ви, колего?
— О Боже! Невже це так важко затямити? Я вам стільки про це говорив… Земні астрономи ніколи не бачили центру нашої Галактики. Його, мов покривало, приховувала від нас пилова хмара.
— Я це пам’ятаю.
— Ага, пам’ятаєте! — не без єхидства вигукнув астроном. — Добре, хоч це пам’ятаєте. Про Бога ви також пам’ятаєте?..
— Ну, колего, це вже інша тема розмови, — трохи невдо-волено мовив Лятошинський. — Я не схильний змішувати фізику з метафізикою.
Лі Чунь махнув на нього рукою, як на людину цілком безнадійну:
— Гаразд, не будемо сперечатися. Колись я вам таки доведу, що Галактична Монада перебуває у центрі Галактики. Це неминуче! За космічною ієрархією вища від неї лише Світова Монада… Але ж ви не слухаєте!
— Слухаю. То ви хочете сказати, що вам відкрилася Галактична Монада?
Кругле, з трьома підборіддями обличчя Лі Чуня розпливлося у задоволеній посмішці:
— Саме так, пане Міреку. Саме так. Ходімте до мене, розіп’ємо пляшку шампанського. Я не спав цілу ніч, маю право на спочинок.
— Але я не маю, колего. Повірте, я завжди готовий розділити і ваш смуток, і вашу радість. Хоч я, безумовно, поганенько уявляю, що таке Монада, проте…
— З вами щось недобре скоїлось? — спохопився Лі Чунь, який умів брати до серця чуже лихо, як своє власне.
Мірек це знав, через те й вирішив йому відкритися.
— Не зі мною, — поклавши руку на плече Лі Чуня, тихо сказав Мірек. — Герд переслідує одного талановитого юнака. Я змушений його переховувати у себе.
— Герд — свиня, — співчутливо відгукнувся Лі Чунь. — Макаров розумно робить, що не видає йому спецліжка. Але хто він, цей юнак?..
Вони розмовляли англійською — саме англійська була у колонії мовою спілкування. Колоністи, що жили невеликими етнічними групами, вивчали її змалечку разом з рідною.
Лятошинський докладно розповів, як болісно пережив Прокіп своє сумне відкриття. Лі Чунь слухав, час од часу протираючи очі, мовби вони в нього сльозилися. Дослухавши розповідь пана Мірека, задумливо мовив:
— Яз радістю візьму його учнем. Ваша розповідь мене зворушила. Ви правильно кажете: з нього може вийти справжній вчений. Отак жертовно пробиватися до істини… Гм-м, навіть канал зважився перейти. Гердові це відомо?
— Не знаю. Але його костоломи облягли мій дім.
Лі Чунь опустив брови на припухлі очниці, від чого очі здавалися ледь помітними.
— Ну що ж… Я готовий іти до Президента. Гадаю, удвох ми його вкоськаємо. Мені потрібен учень.
Мірек, окинувши іронічним поглядом незграбну постать Лі Чуня, лагідно запитав:
— Вам не здається, колего, що до парадного мундира ліпше підходять… Е-е-е… Ну, скажімо, чорні штани, у яких я бачив вас позавчора?
Лі Чунь опустив очі на власні коліна й голосно розреготався:
— Чого ж ви не сказали відразу?
Пан Мірек, намагаючись, підшукати якомога делікатніший тон, запитав:
— Ви самі виготовляєте шампанське?
Лі Чунь, зрозумівши натяк, спохмурнів. Після тривалої паузи мовив:
— Набридло.
— Що вам набридло?
Стиснувши руку Мірека вище ліктя, Лі Чунь потягнув колегу за собою:
— Зайдімо до мене. Переодягнусь… Питаєте, що набридло? Жити набридло, пане Мірек.
ПРЕЗИДЕНТА УМОВИЛИ
Макаров прийняв їх у масажному кабінеті. Процедура ще не почалась — юна масажистка сиділа в кріслі, а Президент у довгому брунатному халаті походжав по пухкому китайському килимі, що навіть не приминався від його кроків. Матеріал, з якого він виготовлений, був, мабуть, розрахований на значно більшу вагу. Чимало майна прихоплено з Землі; тут дещо також вироблялося, але отакий килим — це, звичайно, з академічних комор, де речі так законсервовані, що не міняли своєї якості віками.
По тому, як виглядав масажний кабінет, можна зрозуміти, що палац Макарова за багатством і вишуканістю міг би позмагатися з палацами земних можнавладців. Пан Мірек не знав мінералу, який було використано на обличкування стін. Чи не малахіт? У прожилках переважав зелений колір, грані колон і карнизів оздоблені полірованою бронзою. Широкий диван у перському стилі прибраний килимом і подушками.
Господар позірно мав років сорок п’ять, обличчя трохи видовжене, міміка багата, рухи енергійні, постать висока і гнучка. Одразу видно: ця людина народжена, щоб володіти й наказувати.
Гості посідали у крісла за столиком навпроти масажистки, з якою їм випадало бачитися не дуже й рідко. її юність так само оманлива, як і їхня чоловіча зрілість без старості. Цій милій, рухливій істоті з гарненьким личком давно перевалило за сотню років. Серед обслуги Президента був з десяток таких оманливо юних жінок. В майстернях Академії вміли не лише відремонтувати спецліжко, але й виготовити нове. Щоправда, виготовляли мало, — тільки на особисте замовлення Президента.