Настав день, коли батько сповістив Карла, що час іти до школи, — адже майбутньому природознавцеві було вже десять років.
Карл чекав цього дня і трохи боявся його. Яким буде вчитель? Про що говорити із хлопчаками у школі?
Про свій садок і квіти? Чи не насміхатимуться з нього школярі? Але навчання оминути було неможливо. І Карл вступив до так званої нижчої граматичної школи в містечку Вексьйо. Він провчився в ній з 1716 до 1724 року. Дні в школі минали одноманітно. Карл уже добре писав і рахував, хоча й не був найкращим учнем. Узимку навчання йшло якось само собою. Карл уважно слухав вчителя і легко засвоював уроки, та як закінчувалася довга і похмура північна зима і, мальовничі пагорби вкривала зелень, висидіти на уроках було дуже важко. Хлопець постійно думав про свій садок, про нові рослини, які він посадить цієї весни... Карл згадував птахів, які поверталися до Швеції із вирію. Раптом він усвідомив, як подібні між собою різні синиці їхнього краю: велика й мала, лазурова й ремез. Мабуть, вони близькі родичі і становлять якусь родину. Так само подібні між собою гайворон, крук, сорока, сойка, ґава... Його думки обірвав голос учителя.
— Карле! Ти що, лічиш ґав? Чому ти мене не слухаєш?
— Я слухаю... — зашарівся хлопчик, а сам подумав: невже він уголос сказав слово "ґава"?!
Одноманітне шкільне життя змінилося, коли батьки вирішили зробити наступний крок у навчанні сина і перевести його до гімназії. Кількість вчителів зросла, уроків побільшало. Та й запам'ятовувати необхідно було силу-силенну всякої всячини, часто й геть нецікавої... Карл нудився над приготуванням шкільних завдань на наступний день. Хоч би швидше закінчити цю гімназію!
Проте батьки мріяли, що Карл стане богословом, священиком і часом навіть давали йому прочухана, коли хлопець поринав у якісь думки та візи.
Отож Карл потроху вчився, за переказами — без особливих успіхів і досягнень. Нільс Лінней почав уже було думати, щоб забрати сина з гімназії... Але директор цього навчального закладу бачив у Карлі видатне обдарування, непересічні здібності до "натуральної історії", тобто до природничих, біологічних наук. Так само, як і добрий друг батьків Карла Ліннея, природознавець Йохан Ротман. Можливо, саме цій людині ми завдячуємо тим, що Карл Лінней твердо ступив на свій шлях, який вивів його до висот науки, слави і безсмертя в людській пам'яті.
Йохан Ротман зумів переконати Нільса Ліннея, щоб той дозволив Карлу вивчати з ним, лікарем і фізиком, медицину. Адже цей фах був близький до Карлових уподобань — науку про рослини, ботаніку, тоді вважали невід'ємним складником медицини.
Батько, трохи вагаючись, дав згоду на такі "додаткові заняття". Все ж таки він вважав, що теологія, богослів'я — то вершина всіх наук і людських знань. Втім, лікувати людей, бути шанованим медиком — теж непогано...
Не забуваймо, що за тої пори почався бурхливий розвиток природничих наук, які немовби почали заперечувати богослів'я, конкурувати із ним. Це уявне протистояння бентежило Нільса Ліннея так само, як і багатьох інших людей. Але слід віддати належне пасторові — той не перешкоджав розвиткові Карла. Ба більше: коли Нільс побачив, що заняття з медицини не тільки не заважають навчанню в гімназії, а навіть поліпшують його, батько повністю підтримав наполегливого хлопця.
Ротман прищепив Карлові й любов до латинської мови — мови біології, медицини, загалом усієї тогочасної науки. То був чудовий, дзвінкий і шляхетний засіб спілкування між усіма вченими Європи. Карл швидко відчув смак мови Давнього Риму й залюбки читав Вергілія та інших античних авторів.
Йохан Ротман був задоволений Карлом Ліннеєм. Вчитель вже бачив у хлопцеві великого вченого. І він не помилявся. Багаті знання, наполегливість, начитаність і вміння мислити відкривали перед Карлом браму до великої науки, до всесвітнього визнання, до слави.
...Після гімназії будуть університети в шведських містах Лунді й Упсалі, навчатиметься Карл і в Голландії. Він отримає ступінь доктора медицини, здійснить знамениту мандрівку Лапландією, стане одним із засновників і першим президентом Шведської академії наук. Його праці з ботаніки вивчатимуть багато поколінь науковців. Йому дадуть шляхетну приставку "фон" до прізвища, його називатимуть "королем ботаніків", "північним Плінієм" — на честь видатного античного природознавця. Його величатимуть "другим Адамом". Адже Карл Лінней услід за першою людиною, яка дала наймення рослинам і тваринам у райському саду, також дав прості й зрозумілі латинські назви живим істотам.
А поки що після уроків Карл знову йде до свого саду, до своїх рослин і квітів. Він уже розгадав деякі їхні таємниці. Але скільки ще потрібно дізнатися! Залишимо його тут. Не заважатимемо. Роботи у вченого дуже багато!
Історія людини в історії людства
Карл Лінней народився 10 січня 1707року в Швеції. Його батько був сільським пастором і хотів, щоб син унаслідував його паству. Але Карл обрав собі інший шлях. Він заснував сучасну біологічну систематику, увів бінарну систему номенклатури (зрозуміліше: при визначенні виду присвоюється його латинська родова і видова назва, наприклад, Homo sapiens). Також вчений описав 1500 видів рослин і тварин. Він вважав, що родини живих організмів були створені Творцем одночасно, а види є варіантами родин — вони незмінні з моменту творіння. За своє життя Карл Лінней був першим президентом Шведської Академії наук, почесним закордонним членом Петербурзької Академії наук. У 1735 році переїхав у м. Хартекамп (Голландія), де завідував ботанічним садом. Його відданість науці була цілковитою. Завдяки працям цієї людини ми дізнались багато цікавого і корисного про себе і про навколишній світ.