У скронях Кашбарна застукотіло, губи міцно стислися. Спина ворога не далі як за три метри від дула пістолета… Чудова ціль!
У цю мить пролунав страшенний гуркіт. Він ішов або з машинного відділу, або з трюму, де під натиском води, мабуть, упали важкі перебірки. Здригнувся весь корабель. Захиталась і задзвеніла кришталева люстра. Посипалась із стелі штукатурка, і зигзагом, наче блискавка, по перебірці зверху вниз пробігла тріщина.
Одночасно палуба накренилась так, що інспектор Томпсон втратив рівновагу і впав. Він почув позад себе тріск і скрегіт. В ту ж мить пролунав несамовитий крик, а слідом — удар, мов грім. Томпсон схопився. Те, що інспектор побачив, було таким страшним, що він мимоволі заплющив очі.
Коли судно раптово накренилось, важкий рояль зірвався з місця, звалився зі сцени і, наче по льоду швидко посунувся по дзеркальному, гладенькому паркету. Перш ніж Кашбарн встиг отямитися, він був розчавлений.
Очі його вискочили з орбіт і втупилися в простір. З рота хлинув широкий струмінь темної крові. Пальці судорожно стислись. Потім голова відкинулась набік. Кашбарн був мертвий.
ТАНЕЦЬ СМЕРТІ
— SOS… "Титанік"… 41° норд, 50° вест… ніс швидко йде під воду… можемо протриматися не більше двох годин… SOS… "Титанік"… 41° норд, 50° вест… — невпинно вистукував старший радист.
Чимало суден приймали сигнали про допомогу, однак більшість капітанів недооцінювали небезпеки, що загрожувала "Титаніку" та його пасажирам.
Криклива реклама сера Брюса Ісмея про "найшвидкохідніше, найнадійніше і найсучасніше" в світі судно згубно почала діяти в ці критичні години. Всі вважали просто неможливим, щоб корабель-велетень, навіть якщо він зазнав серйозних пошкоджень, міг потонути за такий короткий час. У всякому разі він повинен був протриматися на воді щонайменше день, так думали всі. Заходи безпеки гарантували це. Очевидно, на "Титаніку" в зв'язку з аварією просто зчинили паніку.
Наслідком такої думки були зустрічні радіовиклики "Титаніка". Кому з капітанів хотілося без потреби витрачати запаси палива? Так було згаяно дорогоцінний час, ті хвилини, від яких залежало життя багатьох сотень людей.
Радист Філліпс терпляче відповідав на всі виклики і продовжував стверджувати, що "Титанік" потопає, незважаючи на міцні перебірки й подвійну стальну обшивку, і потребує якнайшвидшої допомоги. Тільки один раз він втратив самовладання, коли втретє чи вчетверте надійшов виклик від "Франкфурта", одного з найближчих до "Титаніка" суден.
— Вам справді загрожує серйозна небезпека? — допитувався радист "Франкфурта".
— Ми потопаємо! Може цього недосить, осел? — відповів йому Філліпс.
Майже за сто морських миль від "Титаніка" знаходився на шляху в Європу пароплав "Карпатія". Це був не казковий палац з мільйонерами, лордами й леді, що справляли гучний бал на борту. Тут кожен, хто не ніс вахти, опівночі вже спав. Тим помітнішою була тривога, що раптом зчинилася на судні.
Старий пароплав весь здригався, машини працювали на повну потужність, по коридорах пробігали стюарди, матроси, офіцери. З дверей кают визирали заспані обличчя.
— Що трапилось? — питали занепокоєні пасажири, але їм ніхто не відповідав.
Незадовго перед цим радист "Карпатії" підняв з ліжка капітана Рострона.
— Капітане! Капітане! — затарабанив він до нього в каюту.
Накинувши халат і всунувши ноги в пантофлі, Рострон відчинив двері. Він протер очі і незадоволено буркнув:
— Що сталося? Хай йому чорт!
— Капітане! SOS з "Титаніка"! Ось радіограма.
Рострон недовірливо глянув на радиста.
— З "Титаніка"? Ви або п'яні, приятелю, або збожеволіли.
— Читайте, капітане! Читайте!
Рострон не поспішаючи взяв папір і почав читати.
— Ви нічого не наплутали? Радіограма з "Титаніка"? З нового судна-велетня?
— Помилка неможлива, капітане! "Титанік" безперервно посилає SOS.
— Гм… Місцезнаходження 41° норд, 50° вест.
Рострон зірвав кашкета з гака і, як був, у халаті й пантофлях, кинувся на місток.
— "Титанік" радирує SOS! Знаходиться на 41° норд, 50° вест. Змінити курс! Повний вперед, підняти пари! Всіх кочегарів до топок!
Пролунали команди, удари сигнального дзвону; заспані матроси вибігали з кубрика, на ходу застібаючи куртки.
— Попереду айсберги, капітане! — нагадав вахтовий.
— Дідько їх бери! Ми повинні, йдеться про людське життя! — відповів Рострон.
Командор Сміт підійшов до радіорубки. Коли він відчинив двері, розпачливі крики ввірвались і туди. Капітан був без кашкета. Він загубив його десь у метушні. На скронях злиплося волосся.
— Що чути нового? — запитав він втомлено.
Філліпс навіть не поворухнувся. Він передавав.
Відповів Брайд:
— Більшість суден обіцяють допомогу: "Франкфурт", "Вірджінія", "Маунт Темпль", "Балтика", "Принц Фрідріх Вільгельм", навіть "Олімпік". Але всі далеко, занадто далеко!
Молодий радист запитливо глянув на капітана, немов сподівався почути від нього слово втіхи. Але Сміт тільки простогнав.
— "Карпатія" сповістила, що прибуде до нас так скоро, як тільки зможе, — сказав Брайд.
Гірко всміхнувшись, командор похитав головою.
— Добра старенька "Карпатія"! При сприятливих умовах вона робить дванадцять вузлів. Ми не можемо на неї розраховувати. Крім неї, поблизу немає жодного судна?
Брайд знизав плечима.
— Я гадаю, — стиха промовив Сміт, — всі вони просто не уявляють нашого справжнього становища. Передайте: спускаємо на воду останні шлюпки. На борту лишилося понад тисячу чоловік. Паніка збільшується. Потопаємо. Вода загрожує динамомашинам.
Олівець Брайда літав по паперу. Молодий радист вирвав аркушик з блокнота і підсунув його Філліпсу. Сміт повернувся на верхню палубу — в самісіньке пекло.
Що тут діялось! Освітлене прожекторами море людей хвилювалося біля шлюпок; пасажири кричали, билися і топтали під ноги все, що зустрічалося на їхньому шляху. Кволі й несміливі, відходили набік з розбитими головами й розідраним одягом, поступившись місцем сильним.
Скрізь на палубі корчились поранені. Ридаючи від болю, звивався кочегар. Він обварився струменем пари з труби, що несподівано лопнула. Товариші витягли його наверх, і він лежав тут закривавлений, забутий і покинутий всіма, не в змозі ні жити, ні вмерти.