Я байдужими не цікавлюсь!
Другий шукач
Хто ж ти така? Я — Сергій.
Дівчина
Тоді я буду Мавкою. Ти сам мене так назвав.
Другий шукач
Мавка? Я пожартував. Мавки не такі.
Дівчина
Звідки ти знаєш які? Ти їх бачив?
Другий шукач
"Заграй, заграй, дай голос мому серцю! Воно ж одно лишилося від мене".
Дівчина
Та ну тебе! Ти часом не втік з психлікарні?
Другий шукач
Можливо. Я — Лукаш, котрий лишився без Мавки.
Дівчина
А я не підійду?
Другий шукач
"Я — загублена Доля.
Завела мене в дебрі
нерозумна сваволя.
А тепер я блукаю,
наче морок по гаю,
низько припадаю,
стежечки шукаю
до минулого раю..."
А ти чого шукаєш?
Дівчина
Чоловіка.
Другий шукач
То шукай у місті. Там повно хлопців.
Дівчина
У лісі можна краще розгледіти. І вчасно втекти, якщо комусь захочеться мене згвалтувати.
Другий шукач
Я тебе не згвалтую.
Дівчина
Тоді одружися зі мною.
Другий шукач
Якби ти бодай була схожа на Мавку...
Дівчина
Не хочеш, не треба. А я поїхала!
Другий шукач
Виведи мене з лісу!
Дівчина
Якби ти був моїм нареченим, я б тоді дозволила сісти позаду. А так — не хочу, щоб мене обмовляли в селі. Ну, чао!
І зникла. Другий шукач не був дурний і пішов слідами, залишеними мотоциклом. Вони добре вирізнялися на глиці, бо тут росли переважно самі сосни, грунт був сухий, піщаний. Та невдовзі зрозумів, що нікуди не вийде. Бісове дівча петляло по лісі, як лисиця.
Ліричний відступ автора Кості
Восени літає стільки насіння трав, що повітря стає аж густим. І земля тремтить у солодкому передчутті запліднення... Люди квапляться з весіллями, щоб зачати у цю несамовиту пору дітей, які народяться теплими травневими днями. Осінь — це здійснення бажань, буйство плоті, коли інстинкт переважає розум, а природа приголомшує людину своєю могутністю. Анемічні поети називають її порою в’янення, передчуттям смерті, але навіть узимку земля є лоном, у якому спить сім’я життя, розкидане вітром, розсіяне з лапок птахів, із рук селянина.
Арія Третього шукача
(Здавалося б, усі квіти вже відцвіли, і тільки барви осіннього листя і ягід калини тішать око. Але ж ні! Маленька квіточка конопелька, якій цвісти весною, розкрилася назустріч яскравому холодному сонцю. Хтось зустрічає у лісі людей чи звірів, а Третій шукач зустрів саме її. І він, безперечно, найщасливіший. Тому доречно буде назвати його монолог не арією, а молитвою).
Молитва Третього шукача
Коли я тебе побачив, то зрозумів, що не може бути більшої радості, ніж стати на коліна перед живою самотньою квіточкою у напівсонному лісі. На це здатні не тільки поети. Я згадую стару гуцулку, яка так гарно називала Марію "чічкою". Бабуся насмілилася це сказати вголос, а ми тільки подумки кликали отак нашу Марію.
...Я хотів би зараз чути твій спів і дивитись на тебе. Але навіть сказати про це не маю права, бо мене й моїх товаришів зв’язує страшна таємниця. Ми знаємо, чому ти померла, Маріє. Тому воліємо не бачити одне одного, не зустрічати твоїх батьків, котрі не дорікають нам, не проклинають, але від їхніх очей хочеться провалитися крізь землю.
Дивно, квіточко, що ти не чорнієш від мого дихання. Але ж тільки тобі я можу звіритись: я не покровитель квітів. Я не можу віддати за них життя.
Є лише одна втіха. Я не зірву тебе, не торкнуся губами твоїх пелюсток. Встану і піду не озираючись. Я не знаю тут жодної стежки, навіть тої, якою прийшов до тебе.
Я пам’ятаю, десь у світі білім,
у світі, сивім від шляхів і зим,
летять в тумани яблука доспілі,
й замислено порипують вози.
Це так, немов вертаєшся до хати,
Де вже давно, давно тебе нема.
І хата, звикла німо розмовляти,
тебе враз пізнає, ясна й німа.
І не збагнеш вже, на якім весіллі
гуляв так довго бідний блудний син
у світі чорнім і у світі білім,
у світі, сивім від шляхів і зим.[3]
Ліричний відступ автора Кості:
Найслабші ті, що бояться кохання.
Дія друга. Хата край лісу
Вечір надходить. На подвір’ї пораються жінки. Під брезентовим наметом столи, ще не застелені. Господиня з закасаними рукавами готує капусту на голубці.
Господиня
Чи досить буде, Ганно? Не мало?
Жінка
Аби те з’їли. Буде чим свиню цілий тиждень годувати. Стільки всього позалишається.
Господиня
Та ми ж її позавчора закололи. А порося, певно, купимо на тій неділі. Кажуть, вони тепер дешеві.
Жінка
То мені віддайте, що від весілля залишиться. Я свого кабаняку аж на різдво колоти буду.
Господиня
Віддам, коли хочете.
Жінка
Не забудьте хіба.
Господиня
Вже в голові нічого не тримається. Товчуся день і ніч.
Жінка
Радість маєте. Наймолодшу доньку віддаєте.
Господиня
Та ж воно таке молоде (плаче). Хіба на спаса вісімнадцять минуло.
Жінка
Ох, діти, діти...
На подвір’я несміливо заходить Третій шукач.
Третій шукач
Добрий вечір!
Господиня
Вечір добрий!
Третій шукач
Я той... заблудився. Можна коло вас посиджу? Ноги болять.
Господиня
Сідай осьдечки на лавку. Та побалакаємо.
Третій шукач
Бачу, до весілля готуєтесь?
Господиня
Доньку віддаю. Чоловік оце поїхав за музиками. Ніяк не домовиться. Заламали скажені гроші. Воно й не шкода, але ж ті приїхати можуть тільки на один день. А ти хто будеш?
Третій шукач
Музика по-вашому.
Жінка
Ото маєте вже одного. Ще б двох — і весілля як весілля.
Господиня (недовірливо)
Та воно ж таке худе. Ще й горілки, певно, не п’є.
Жінка
Ага, не п’є! Хто тепер не п’є? Візьмемо хлопця та й оженимо. Будеш мені зятем? Дівка — як ступа. Мішок картоплі піднімає. Чи ти з міста, сільської не хочеш?
Третій шукач
Тепер з міста, а виріс на селі.
Жінка
Воно й видно! Модняга...
Господиня
Ганно, збігайте-но глянути, чи рис зварився.
Жінка
Не дасте й побалакати.
Йде.
Господиня
Нема в неї ніякої дочки. Була, та вмерла у три годочки. Ще до війни. Від голоду.
Третій шукач
Та я нічого. Спасибі, вже піду. Може, доберусь до міста.
Господиня
Рейсовий уже пішов.
Третій шукач
Машину зупиню.
Господиня
Негоже отак іти, не ївши. Повечеряємо. Жіночки, давайте поїмо з хлопцем молодим?
Жінки
— Давно пора!
— Та ще й з хлопцем проти ночі!
— А тебе чоловік бити не буде?
Господиня
Та ось вже їде, чуєте?
Чути, як коло воріт спиняється вантажна машина. На подвір’я входить Господар. За ним Перший і Другий шукачі.
Господар
Приймай гостей, жінко! Та не простих, а музик!