Хиновські стрілки — короткі й легкі половецькі (гуннські) стріли були небезпечні тим, що несли в собі рослинну чи тваринну отруту.
Кам’яні гори — пороги, пробиті Дніпром через кам’яну гряду. Великий Дон, малий Донець— у старовину річки часто мали інші назви, ніж тепер. Так, Сіверський Донець колись називався Великим Доном, а теперішня р. Уди називалася Малим Дінцем.
Боричів узвіз — так колись називався в Києві сучасний Андріївський узвіз. Саме по ньому князь Ігор спускався з Гори до церкви Пирогощі.
Синовець — небіж. Насправді Святослав був двоюрідним братом Ігоря та Всеволода, але вдвічі старшим за них, — тому й називає їх синовцями.
Овлур — молодий половець, а швидше напівполовець, що допоміг Ігорю втекти з полону. Пізніше став боярином Ігоря.
Володимир та Кончаківна — був час, коли Ігор з Кончаком, будучи союзниками, домовилися в майбутньому одружити своїх дітей. У полоні Володимир Ігоревич одружився зі своєю нареченою, і Кончак у 1188 році відпустив їх у Путивль. При хрещенні молоду княгиню назвали Свободою, бо вона принесла Володимирові свободу.
Пирогоща — чудотворну ікону Матері Божої Пирогощі на кошти київського князя Мстислава було придбано в Константинополі, в церковці, що містилася в башті на міському валу. Звідси й назва — Пирогоща, тобто Баштова.
Святослав Олегович — небіж Ігоря, князь Рильський, загинув у полоні, через що його ім’я відсутнє в переліку князів, яких прославляє в кінці поеми автор.
Зорясвіт — сонце.
Амінь (гр.) — істинно. А народ переінакшив — кінець, бо вживалося це слово наприкінці молитви чи проповіді.
________________________________________
notes
Примечания
1
Руською землею в ті часи називалися землі на захід від лінії Одеса—Харків, а ще раніше — лише Київська земля.
2
Половці кочували на схід від цієї лінії.
3
Половцями наші предки називали кипчаків, тюркомовні племена, що кочували в полі (степу) між Волгою та Дунаєм. Пізніше мешканців степу стали називати степовиками, степняками.
4
Т а м г а — тавро, клеймо, родовий знак.
5
К о ш м а — повсть, товста ковдра з повсті.
6
О г н и щ а н и н — управитель князівських маєтків.
7
Т р е б а — жертвоприношення.
8
К у р т — вовк, вовками також називалися охоронці хана.
9
Г р и д н и ц я — велике приміщення в князівському палаці або прибудоване до нього для гриднів, тобто молодих князівських дружинників, та прийому гостей.
10
Історичний факт.
11
Т и с я ц ь к и й — начальник "тисячі", боярин, якому належала влада в місті.
12
Т і у н — управитель в маєтку князя або боярина.
13
П о п р и щ е — давня міра довжини. Також денний піший або кінний перехід.
14
С м е р д — селянин.
15
Н о г а т а — дрібна грошова одиниця в Київській Русі.
16
ґ о н т — тонкі дощечки.
17
В у й — дядько, брат матері.
18
Б л а в а т — волошка, а також шовкова тканина блакитного кольору.
19
К о щ і й — раб, смерд, кочовик; походить від половецького "коччі", "кощі" — кочовик.
20
К о р з н о — верхній одяг, схожий на плащ.
21
Б о я н — це міф, помилка перших перекладів "Слова". Насправді був Ян, Ян Вишатич. Див. примітки в кінці книжки.
22
С е с т р и н е ц ь — син сестри, племінник.
23
Т у л — сагайдак, тобто шкіряна сумка для стріл.
24
К м е т и — тут: кінні воїни.
25
К о т о р а — сварка, чвара, міжусобиця.
26
Д у у м в і р а т — спільне правління двох осіб.
27
Т о р к и — тюркське плем’я, що було на службі у руських князів.
28
В е ж а — половецька юрта на возі, кибитка.
29
По фронту.
30
К і ш — військовий табір, обоз, місце розташування кочовиків.
31
П о к л а д н и к — постельничий.
32
С н е м — з’їзд князів.
33
З а к у п — той, хто взяв у феодала позику ("купу") і за це виконує феодальні повинності.
34
П о р у б — тюрма, збудована ("зрубана"), як правило, з дерева і найчастіше — в підземеллі.
35