— Порятуй же мене, а то пропаду...
— Чим же мені тебе рятувати? Рада б я небо до тебе привернути, душу свою до тебе вложити...
— Ні, не те!.. Не те!.. Візьміть мене, винесіть на сані, та везіть до панів...
— Господь з тобою, Антоне! Невідь-чого заманулося тобі... Як се можна!.. Надворі така холоднеча, тобі з хати не можна, в хаті під кожухом дрижиш!.. Вгамуйся, голубе мій, перехрестись та читай: "Ослаби, остави..."
— Не поможе! Ніщо не поможе!.. Везіть мене, чую, що смерть прийшла по мене!.. Он вона в кочергах вже стоїть, я її бачу... Глянь! Як зуби вискалила... Бачиш...
— Та заспокойся!.. Невідь-що тобі ввижається...
— Ні, не ввижається, я виразно бачу її... Порятуйте ж мене, не дайте мені занести гріха на той світ...
— Попа,— питаю,— покликати? — і бачу: якось твар його міниться, не та стає, зблідла і опала...
— Не попа, а пана... Нема пана, хоч недопанка... Рятуйте! Та з сим словом як заридає!.. А потім:
— Тривай! Тривай! Не підходь ще!.. Я зараз, зараз... Везіть мене швидше до панів!.. Жінко! Придерж її, не пускай її до мене...
Зумилася я, не тямлю — про кого він каже придержати, в хаті, опріч мене та сина, нікого... А він все своє:
— Не пускайте її до мене, нехай підожде, доки вернуся від панів...
— Кого не пускати? — питаю.
— Смерті, смерті! Он вона наставляється йти по мою душу...
Отут вже і я стерялася... Не збагну, що й почати, та й кажу синові:
— Бігай швидше по кума Мусія, нехай іде, раду дає... Заким прийшов кум, Антін мій усе одно верзе:
— Везіть мене, я зараз, підожди...
Прийшов Мусій. Антін вже не пізнав його; може, через те вклепався, що кум був в жупані; так він і взяв його за пана. Скинув на нього очима,— такі вони зробилися, наче сонні,— та тоді й почав:
— Ой ви, пани голоколінці! Бодай вам...— і те, і се, і п'яте, і десяте. І чого вже він їм не бажав! Страх і згадати... Бажав, бажав, тоді як заскрегоче зубами, так аж ікавка на нього напала...
— Біжи, сину, за попом,— мовив кум. Антін блиснув очима...
— О тепер,— каже,— йди!.. Іде, іде!.. Ох! Рятуйте!.. Та з сим словом і богові дух віддав... Чудна людина, чудна і смерть її.
Упокой його со святими!..
1895 р.
1 Маковіївська вода — вода, освячена під час церковного обряду в день пам'яті християнських мучеників братів Маккавіїв. У народі цей день має назву Маковія, відзначається 1 серпня за старим стилем.
2 ...с аме на Варвар и...— В день пам'яті християнської святої Варвари, припадає на 4 грудня за старим стилем.
3 Масниця — давньослов'янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов'язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром).
4 ...н а Є в д о к і ї...— в день пам'яті християнської святої Євдокії, що відзначається 1 березня за старим стилем.