Навесні Соломбалу залила широка повінь, але життя йшло своїм звичаєм. На моторках пливли до школи діти, човнами пливли з магазинів бабусі з кошиками, а біля дверей перукарні погойдувалися на хвилях, ставши в кільватер, катери соломбальських чоловіків, які прибули, щоб поголитися й освіжитися.
Настало літо. Інколи, наскоком, батько відвідував сина.
— Тобі треба поправлятися,— казав він.
Після блокади Савка відчував постійний голод і ладен був їсти з ранку до ночі. Батько віддавав йому свій "сухий" бортпаиок офіцера-: печінку тріски, бруски жовтого вершкового масла, тушонку. Приносив у пляшках хвойний екстракт.
— Пий ось. Та пе кривися. Це рятує від цинги. Якось батько приніс велику рожеву сьомгу,
— По вари її і не смаж,— сказав він Савці,— їж, як їдять помори,— сирою. Відріж шматочок, посоли і з'їж.
— Тату, ти сам упіймав?
— Ні, Коли "мисливці" кидають на ворога глибинні бомби, то після вибухів спливає багато оглушеної риби. Очманіла, догори животами, б'є хвостами... Видовище не вельми приємне.
Літо випало спекотне. Архангельськ як тилове місто що не знав світломаскування, і вечорами його бульвари та набережні освітлювали затишні вогні. Посеред Двіни, майорячи прапорами Штатів, Англії й Канади, стояли товстобокі транспорти типу "ліберті" і "вікторія". Вздовж берега сиділи навпочіпки охайні, як єноти, малайці і прали свою білизну, ще мокру після вчорашнього прання. Біля них примостилися матроси-негри — самі брудні, як чортн, вони сумлінно крохмалили білосніжні комірці в манжети. А поруч купалися білі північні ведмеді з.цирку-шапіто, і це розмаїття настроювало Савку на пригодницький лад...
З'явився батько, скуйовдив Савці волосся.
— Поздоровляю. Тобі сьогодні виповнилося чотирнадцять.
— Невже? А я й забув...
Батько розповів, що німці наближаються до Волга, утворений новий фронт — Сталінградський.
— Сьогодні у нас мітинг. Будемо набирати добровольців у морську піхоту...
У липні буйно відцвітала північна черемха. Вона зовсім ховала будинки соломбальських майстрів. Одного такого дня Савка знічев'я подався на перевіз і ще здалеку помітив, що від річки в напрямку Екіпажу суне нескінченна колона підлітків, майже його однолітків — ледь-ледь старших від нього. В руках у хлопчиків погойдувалися фанерні чемодани, метлялися на спинах домашні торбини. Вся оця ватага, галаслива й розхристана, рухалася нерівними лавами у супроводі спітнілих від старання флотських старшин.
— Гей, хто ви такі? — гукнув Савка.
— Юнги,— почулось у відповідь.
— Які юнги? — обімлів Савка.— Ви ззідки взялися?
З рядів йому нарізно відповідали, що води з Москви, з Караганди, з Іркутська, з Волги.
Старшина відштовхнув Савку геть:
— Не заважай! Розмовляти зі строєм не можна.
'А далі все було як уві сні. Щодуху Савка домчав додому, з чемодана вихопив два томи своїх творів і побіг уздовж річки Кур'ї, не відчуваючи під собою землі, в бік Екіпажу. Юнги вже пройшли через ворота в тісні двори флотської цитаделі, і Савка нахабно збрехав вартовому:
— Я ж з ними! Далебі відстав на перевозі.
Багнет вартового відсунувся, відкриваючи дорогу в новий чарівний світ, що називається, в один мент. Хай будуть благословенні ці короткі хвилини!
Стояв липень — спекотний липень сорок другого року.
ХРОНІКА ТАРС, ЛИПЕНЬ 1942 РОКУ
1 — на Севастопольській дільниці фронту німецькі війська ціною величезних утрат просунулись уперед; зав'язалися рукопашні сутички,
2 — на Курському напрямку жорстокі танкові атаки противника. Радянські війська залишили Севастополь.
8 — радянські війська залишили Старий Оскол. У Баренцовому морі радянським підводним човном торпедований німецький лінкор "Тірпітц".
14 — жорстокі бої радянських військ з угрупованням ворога, який прорвався в район Воронежа, і тяжкі бої з наступаючими силами ворога південніше Богучара.
15 — радянські війська після кровопролитних боїв залишили Богучар.
19 — радянські війська залишили Ворошияовград. 21 — наліт радянської авіації на Кенігсберг.
23 — югославські партизани за останні 12 днів зайняли сім міст.
24 — жорстокі бої в районах Воронежа, Цимлянської, Новочеркаська та Ростова.
Наростає партизанський рух у Польщі; вбивство німецьких поліцаїв стало повсякденним явищем.
27 — британські війська на Єгипетському фронті відійшли па вихідні позиції.
ЗО — окупація японськими військами островів Ару, Кей і Тенімберських поблизу Північної Австралії.
Мітинг у Трафальгар-сквері в Лондоні за участю 70 тис. чол. звернувся до уряду з закликом приштшдшити відкриття другого фронту...
Це був гарячий, виснажливий липень, коли на радянському флоті з'явилося нове військове звання — юнга!
У лункпх коридорах Екіпажу не проштовхнутися, скрізь галас молодих голосів. Молодняк, що прибув, мимохіть губився в новому оточенні, і, щоб відчувати себе впевненіше, земляки трималися один одного. Гуртувалися москвичі, волжани, сибіряки, ярославці.
Савці зовсім не було куди приткнутися.
— А ленінградських немає? — запитував він.
Ні, пітерських не було, давалася взнаки блокада. Савка відчув себе відрізаною скибкою. В коридорі він зустрів якогось мічмана з аршинною відомістю в руці; на ходу приклавши папір до стіни, він наспіх щось виправляв у пьому.
— Де тут в юнги записуються? — запитав його Савка.
ти що, з неба впав? — буркнув мічман, закреслюючи У відомості: "Конч. осел., 300 г" і заново вписуючи: "М'ясо, 75 г". .
_ Екіпаж приймає лише годящих для служби на флоті
й бракує негодящих, а відбір у юнга проходив по місцю проживання. ^
_ Виходить, іншим і не можна:* — образився Савка.
— А інші — геть звідси!
— А якщо я морс люблю? Якщо жити без нього пе
можу? .
_ Як хочеш,— відповів, відходячи, мічман.— Можеш помирати. Тільки не тут, котись на вулицю.
Потрясаючи коридор Екіпажу, повз Савку промчав великий натовп кандидатів у юнги, і кожен захоплено вимахував білим аркушем, ще чистим, без поміток і виправлень. Савку підхопило й понесло за ними.
— Ви куди, хлопці? — запитував він, біжучи.
— На комісію. Для першого опитування.
— А що це воно за опитування таке? •>
— Коли б знати! Кажуть, з усіх наук перевіряють.
— Я також з вами,— не відставав од них Савка.