Шнурком піп розкрутив гіроскоп ще дужче.
_ Мене,— сказав мічман,— не дивує,. коли діти катаються на велосипедах, прийнявши руки з руля. Во й справді колесо велосипеда є такий самий гіроскоп. Снарядові, що летить на ворога, нарізи в стволі гармати надають обертального руху — ось вам ще один гіроскоп! Торпеда знаменитого луганського підводного човна, що поцілила в гітлерівський флагман "Тірпітц", керувалася в своєму рухові під водою приладом Обрі — ось іще один гіроскоп! Перед війною у нашій країні проводилися досліди по створенню монорейкової залізниці й одноколісного вагона — в основу покладено було принцип гіроскопа! Океанські лайнери не бояться шторму — будь-яку хитавицю заспокоюють гігантські ротори гіроскопів... Як бачимо,— підсумував Сайгін, — ми з вами, самі того не помічаючи, живемо в оточенні гіроскопів. Більше того, наша планета Земля, населена мислячими істотами, також є гіроскопом, замкненим у світовому просторі гіроскопічних галактик... Хіба це не чудово?
Гіроскоп перед мічманом ще крутився.
— Ось ти... Як твоє ім'я?
Савку зірвало з-за парти назустріч учителеві-чародію.
— Підійдц-но сюди... Артюхов уже переконав пас, що в стані спокою вісь гіроскопа покірно підкоряється зовнішній силі. Тепер попросимо юнгу Огурцова поставити дослід иа працюючому гіроскопі. Тисни на вісь у будь-якому напрямку,— сказав мічман.
Кінчиком олівця Савка ледь торкнув вісь, і раптом гіроскоп рвонувся в протилежний бік. Савка спрямував зусилля точно зверху вниз. Але гіроскоп, сердито завиваючи, розвернув свою вісь по горизонту. Савка став тиснути зліва
направо — тоді ротор несподівано поліз віссю кудись догори норовистий і непокірний.
— Сідай! — звелів мічман Савці.— Як бачите, дзига ц0 така вже Й проста. Вона не підкоряється тій силі, яка до неї ззовні прикладається. Ось так і народилося друге правило гіроскопа... Запишіть і підкресліть: "Якщо до осі вільного гіроскопа в працюючому стані прикласти зовнішню силу, то вісь його спрямується не в напрямку прикладеної сили, а в перпендикулярному напрямку". Ці двоє правил треба звати твердо, інакше ніколи не зрозумієте наступного матеріалу...
Зовсім недоречно продзвенів дзвінок на перерву.
— Десять хвилин відпочинку,— сказав Свйгїн,— і ми перейдемо до головного, без чого сучасний флот не здатен воювати.
У коридорі юнги обмінювалися враженнями:
— Ну ось! Про бублик тепер і мови не може бути.
— Розумієш,— хвилювався Поскочін,— тут щось є. Тут ховається таємниця. Я відчуваю, що мічман кудись хилить.
— Я також маю підозру,— погодився Дяжк Баранов.— Ще не знаю, що буде, але впевнений, що щось-таки буде...
Фінікін вставив у загальну розмову й своє вагоме слово:
— Адже сказали: стерновим це можна знати, а можна й не знати. Тільки б якомога менше слів іноземних...
З боцманського класу до них підійшов Синяков:
— Привіт візникам!"— і попросив басом: — Чи нема чого-небудь курнути? Зараз знову двійку схопив з такелажу.
Курива ні в кого не було.
— От голодранці! — розізлився Вітька, явно страждаючи.— Курити хочу — хоч плач. Скільки на флоті прослужив, а половину всієї служби лише те й робив, що збирав недопалки...
Після перерви Сайгін узяв бика за роги:
— Властивість гіроскопа перпендикулярно відхилятися від вектора сили носить у науці назву процесії. Уявіть собі, що ми маємо гіроскоп, що працює постійно. І так само постійно впливатиме на нього зовнішня сила. Гіроскоп може працювати без зупинки, якщо обертати його електрикою, а не шнурком, як це я робив. Постійна зовнішня сила у нас також є в запасі з надлишком. Це — земне тяжіння...
Не всі юнги зрозуміли Сангіна, і мічман пояснив:
— Якщо до гіроскопа підвісити маятник (простіше кажучи, вагу), то маятник, відчуваючи на собі силу земного тяжіння, постійно впливатиме на гіроскоп. Не забувайте про земне тяжіння! Поєднайте цю силу ТЯЯЇІННЯ З двома правилами гіроскопа, які я вас просив записати в зошиті... Ну?
Клас мовчав, мов заворожений. Сайгіп нечутною ходою" рухався між юнгами, даючи їм час подумати.
— Хто зрозумів, що відбувається? — запитав він. Ні! Юнги ще не розуміли, але вони вперто думали.
— Маятник,— сказав Сайгін, допомагаючи їм мислити,— можна зробити з* двох з'єднаних посудип, наповнених якою-небудь ваяїкою рідиною... наприклад, ртуттю! Вона переливається в посудинах, які намагаються зайняти положення в залеишості від земного тяжіння. А при цьому вага ртуті постійно впливає на вісь гіроскопа. Земля обертається, гіроскоп також... Рух вісі гіроскопа перпендикулярний! Невже ще не здогадалися, що відбудеться?
Сайгін намалював на дошці земну кулю. Повісив у просторі ротори гіроскопів. Позначив тяжіння землі, а до гіроскопів умовно прикріпив маятішки-посудини з ртуттю.
Зупинився перед Огурцовим.
— Подумай,— сказав Сайгін, зазираючи Савці в очі,— Ну, уяви собі цю картину... проаналізуй усе спочатку.
Савка примружився. Гіроскоп обертався. Масляниста ртуть нечутно переливалася в посудинах. Не скоряючись цій силі, вісь гіроскопа розверталася в перпендикулярному напрямку і повзла... вище, вище, вище!
У житті кожної людини бувають моменти своєрідного просвітлення, і щось подібне відчув зараз Огурцов. Від несподіванки він навіть скрикнув:
— Я зрозумів... зрозумів від початку й до кінця! Сайгін зупинив гіроскоп, і в класі зробилося тихо-тихо.
— Тепер розкажи нам, що ти зрозумів...
Савка заговорив. Гіроскоп уже перетворився в гірокомпас. Ртуть текла по трубках, Земля впливала на неї, і ось вісь гіроскопа, протидіючи силі тяжіння, стала підніматися... вище, вище, вище — до полюса. Це й був справжній меридіан. Тепер ніщо пе перешкоджало гірокомпасу — адяїе він не підвладний^ магнітним перекручепиям, йому не шкодить ніяке корабельне :іалізо. Встановивши свою вісь у дійсному меридіані, гірокомпас визначив справишій курс для кораблів.
— Без кута схилення! Без кута девіації! Клас ожив. Зарухався. Зашелестів.
— Оце гарно,— промовив Поскочін, хвилюючись.— Як усе це складно. І водночас просто... Невже без девіації?
Усмішка розтала на губах Сайгіна.
— Девіацію гіроскопи теж мають, але вона, виникаючи під час сильної хитавиці, зовсім незначна. Сучасна війна па морі неможлива без гірокомпасів! З лекції капітаи-лейтенан-