свою руку на її.
— Залиштеся, будь ласка. Я почуватиму себе страшенно винною, коли думатиму, що перебила Расселові таку милу вечірку. До того ж я повинна дещо сказати йому, і вам, гадаю, слід також це почути...
— Прошу вас, заберіть руку, — сказала Леслі. — Ми з чоловіком підемо.
Місіс Хейзен руки Леслі не відпускала.
— Попереджаю: якщо хто-небудь устане, я закричу. На все горло.
Леслі смикнула руку, щоб вивільнити її, і місіс Хейзен закричала.
Це був дикий, пронизливий звук, схожий на виття сирени. Коли вона замовкла, в залі запала мертва тиша, і всі, хто там сидів, позаклякали, ніби вмить заморожені якимось новим і надзвичайно ефективним тех-нічним способом. Місіс Хейзен усміхнулась і відпустила руку Леслі.
— Містере Стренд, Расселе, пропоную вам теж сидіти нишком. А вино, Расселе, стоїть он біля тебе.— Вона взяла келих і підставила чоловікові.— Зроби ласку!
— Сідайте, Аллене,— хрипким голосом кинув Хейзен.— Ця жінка божевільна. — Він також сів. Рука в нього тремтіла, коли він брав із відерця з льодом пляшку й наливав у келих місіс Хейзен вина.
Вона зі смаком відпила ковток.
— Одне мушу сказати на твою користь, Расселе: ти завжди вмів добирати вина. Прошу пробачення, дами й панове, за надзвичайні заходи, до яких я вдалася, але поміркованіші ні до чого не призвели б,, як і листи, що цілих три роки лишаються без відповіді, а також незліченні трансатлантичні телефонні дзвінки. Отож це в мене чи —не єдина можливість висловитись при людях, щоб вони почули й могли потім засвідчити, якщо буде треба, правду. Расселе...— Вона зробила паузу, як промовець на трибуні, тоді знову відпила вина. — Расселе, я маю тобі сказати ось що: я ставлю тебе перед вибором. Або я порушу справу про розлучення й одержу велику, дуже велику, величезну частину майна й коштів, або накладу на себе руки. Я твердо вирішила зробити або те, або те.
— Кетрін, — мовила Лінда, — це ж просто божевілля!
— Ліндо, ти завжди любила багато розмовляти. Бачу, й досі не відучилася від цієї звички, — сказала місіс Хейзен. Потім обернулася до Хейзена, який сидів із заплющеними очима, похнюпивши голову, — достоту старий чоловік, що .нишком дрімає собі в кутку. — Расселе, ти знаєш, я можу чудово подбати про себе, тож розмову про це я завела не через жадібність. Сказати щиро, все, чого я хочу, — це дошкулити тобі. За всі роки знущань, байдужості, зневаги до мене, за те, що ти кохався зі мною, мовби виконуючи якусь тяжку повинність..;
— Ти паскуда! — процідив Хейзен, не підводячи голови й не розплющуючи очей. — Паскуда! Паскуда! Паскуда!
— Одне слово, я втратила будь-яку надію і жадаю помсти,— говорила далі місіс Хейзен так само похмуро, монотонно, як і почала, немовби читала заздалегідь написану, добре відрепетирувану промову.— Помсти за розбиту сім'ю, за розігнаних по світу дочок, за те, що ти зламав у них віру в себе і вони стали нерозбірливими шльон-драми, дурепами, які прагнуть тепер у житті тільки одного: втекти якнайдалі одна від одної та від своїх батьків. Помсти, кінець кінцем, за вбитого сина й намагання скласти потім усю вину на мене...
Нарешті Хейзен підвів голову і люто глипнув на неї.
— Це ти розбестила його, зробила з нього виродка, ти розважала. в нашому домі його приятелів-гомиків! Ти знала, що він коловся героїном і хтозна-чим іще, і ти давала йому гроші на наркотики...
— А ти зробив усе, щоб він відчув себе нікчемою! Ти не спромігся прищепити йому свої славні риси промислового магната! — заперечила місіс Хейзен. Тепер слова вилітали з її рота, мов скалки битого скла.— Це ти спустошив його, і через тебе він зрозумів, що нікому немає діла до того, живе він на світі чи ні.
Стренд намагався сховатись у власній шкаралупі, зробитися невидимим, примусити себе нічого не чути й не розуміти. Він подивився на Леслі. Вона плакала, обличчя в неї було спотворене. "Вдруге за один вечір сльози",— мимоволі подумав Аллен. Це все, про що він був здатний подумати.
Раптом місіс Хейзен заговорила діловим тоном:
— Отже, якщо ти чинитимеш перешкоди розлученню, якщо в тебе не вистачить великодушності вдовольнити вимоги своєї дружини, даю тобі слово: я опублікую весь список твоїх коханок, отих дуреп: мадам Аркур, секретарок, пухкеньких дружин наших друзів, яким ти щедро допомагав у справах і в житті, завійних актрис, що втішали тебе й допомагали забути холодні обійми дружини. Гадаю, багатьом буде цікаво побачити їхні прізвища на газетних шпальтах!
— Ти відьма! — прошепотів Хейзен.
— Коли й так, то відьмою мене зробив ти. І я не прощу тобі й цього. Отож повернімося до майнового списку,— майже весело сказала місіс Хейзен.— Будинок у Нью-Йорку можеш залишити собі. То справжній склеп, і я ненавиділа його завжди, з першого дня. Його часто навідував святий дух твого любого татуся. Зате я беру собі будинок у Хємп-тоні з усім, що в ньому.
:— Я в тому будинку виріс,— промовив Хейзен.
— Я докладу всіх зусиль, щоб забути про це, коли переїду туди і спробую знову зробити той. дім оселею для своїх дочок, — сказала місіс Хейзен. — І, сподіваюся, вам, містере і місіс Стренд, та вашому виводкові, до якого мій чоловік, здається, досить по-дивному прив'язався, не завдасть багато клопоту знайти час і забратися звідти разом зі своїми манатками до мого приїзду. Ви відчули смак до розкішного життя. Сподіваюся, це не відбило у вас охоти до життя скромнішого, до якого вам доведеться тепер повернутись. Я люблю сама вибирати собі гостей-паразитів, таких, чиї смаки і звички збігаються з моїми. Я не захоплююся гітаристами, спортсменками, молодими жінками, які відверто живуть з чоловіками, не бувши з ними одруженими, і я не в захваті від художниць-аматорок та нікчемних шкільних учителів, що принаджують своїми юними дочками старого маразматика!
— Годі! — сказав Стренд, подумавши: "Господи, хтось же та надсилає цій відьмі щоденні звіти!" — Ви бридка, огидна жінка, і ми йдемо звідси. Мені байдуже — кричіть, нехай вас чують хоч на Лонг-Айленді! Ходімо, Леслі. І ви, Ліндо, теж, гадаю, досить наслухались;
— Та вже ж, кинула Лінда, підводячись разом з Леслі.
Коли місіс Хейзен заговорила про їхню сім'ю, Леслі перестала плакати, і Аллен побачив, що вона розлютилася. Та для нього було цілковитою несподіванкою, коли дружина обернулась і зненацька щосили вдарила місіс Хейзен по обличчю.