— Побачу, які плани будуть у Леслі,— відповів Аллен.
Коли він виходив з машини, Хейзен кинув:
— Я подзвоню вам у середу, і ви мені скажете.
Та мине три тижні, перш ніж вони знов поїдуть до Істхемптона. Хейзен подзвонив і сказав, що йому треба летіти до Вашінгтона, Лос-Анджелеса, Далласа, Талси й Чікаго, але якщо Стренди схочуть на вихідні на узбережжя, то Кетлі, мовляв, будуть готові прийняти їх, а Конрой відвезе туди всіх машиною. Аллен відмовився, нічого не сказавши про це Леслі. Він відповів Хейзенові, що надходить кінець навчального року, в нього багато роботи і краще йому побути в місті.
— Гаразд, тоді поїдемо, коли я вернуся. Домовились? — спитав Хейзен.
— Домовились— пообіцяв Аллен.
— І ще одне,—сказав Хейзен.—— Я мав розмову з помічником районного прокурора. Вони влаштують так, що той хлопець визнає себе винним — у такому разі йому пом'якшать вирок. Отож скажіть Керолайн, хай заспокоїться. їй не треба буде з'являтися в суд.
— Дякую, що подбали про це, — з полегкістю сказав Аллен.
— Вони, мабуть, засудять його умовно, і вже наступного дня він знову крастиме велосипеди. Що ж, за втіху жити у "веселому місті" доводиться платити!
— Від Ромеро нічого не чути? — поцікавився Стренд. Відколи він поговорив з хлопцем, той уникав його, не приходив до нього на уроки. Юдіт теж уникала Аллена, і він не знав, чи йому радіти з цього, чи шкодувати, що вже не буде віскі в її затишній жіночій квартирці з широким вікном, яке виходить на північ,
— Від вашого протеже — жодного слова. Мабуть вирішив, що писати листа — завеликий клопіт,— мовив Хейзен;— Як побачите хлопця, скажіть, що я його жду.
— Скажу,— пообіцяв Стренд.
— Чоловік на прізвище Бернсайд до вас ще не звертався?
— Ні.
— Скоро звернеться. Він учився в Траскоті. Був там зіркою легкої атлетики. Я розмовляв з ним по телефону, і він справив на мене приємне враження. У четвер він зможе зустрітися з Керолайн, якщо це їй зручно. Вона вже готова?
— Та начебто готова. її вчитель фізвиховання дістав стартові колодки, і вони щодня ходять на тренування. Дівчина перестала їсти десерт.
Хейзен засміявся.
— Сподіваюся, вона вже заспокоїлась?
— Здається, заспокоїлась. Вона в захваті від вашого тенісного клубу.
— От і гаразд,—мовив Хейзен.— Я чув, вона там дуже популярна. Аж дивно, скільки можна завести друзів, коли добре володієш ракеткою. Шкода, що Елінор не грає в теніс. У клубі багато впливових людей з ділових кіл. Вона могла б зав'язати там дуже корисні контакти.
— В Елінор свої контакти,— сказав Стренд.
— Я це помітив... О, трохи не забув! У мене є квитки — на концерти, до театру, на балет,— прислали стільки, що я ніяк не зможу всіма скористатися. Пришлю вам з кур'єром.
— Ви надто щедрі,— зауважив Стренд і водночас із радістю подумав про вечори, які чекають на них з Леслі.
— Пусте, Аллене! — відказав Хейзен.— Я почував би за собою провину, якби вони пропали.
— В усякому разі дякую.
— Коли щось станеться, поки мене не буде, дзвоніть у контору Конроєві.
"Цікаво,— подумав Аллен,— чи Конрой коли-небудь діставав від свого боса бодай кілька квитків задарма? А йому ж, мабуть, теж хотілося б розважитись".
— Гадаю, нічого не станеться.
— Це я так, про всяк випадок,— сказав Хейзен.—Що ж, на все добре, і мої найщиріші вітання вашій родині!
"Найщиріші..." — подумав Стренд, поклавши трубку. Це вперше Хейзен згадав про щирість. Формула доброго тону — тільки й того...
Рівно о пів на п'яту Хейзен з Конроєм під'їхали "мерседесом" до будинку. Стренд, Леслі, Керолайн та Джіммі вже чекали машину. Елінор збиралася відлітати наступного тижня до Греції і мала надто багато справ, щоб дозволити собі поїхати з ними на узбережжя.
Джіммі взяв із собою гітару. Коли Аллен запротестував, хлопець сказав, що минулого разу за ленчем Хейзен йому розповів, нібито чув захоплені відгуки про його концерт у барі в Бріджхемптоні. Тому Хейзен, мовляв, захотів почути, як він грає.
— Гаразд. Гітару бери. Тільки, бога ради, не грай, поки тебе не попросять!
Леслі трохи непокоїлась через те, що їй знову доведеться пропустити в суботу уроки. Але Керолайн, наперед радіючи вихідним, так заразила всіх своїм настроєм, що тепер Леслі щиро привіталася до Хейзена, коли той вийшов разом з Конроєм із машини, щоб допомогти їм покласти до багажника речі. День видався теплий, навіть жаркуватий, і
на, наступні дні радіо обіцяло таку саму погоду, Джіммі . висловив те, що відчували всі, коли сказав Хейленові.
— Я зроду не відпочивав краще і не бачив людей приємніших, ніж у вас на узбережжі!
...Коли, вони приїхали, було, ще видно й так само жарко.
До вечері ще досить часу, — сказав Хейзен.— Давайте всі скупаємося в океані. Змиємо з себе місто!
Ця пропозиція сподобалась навіть Алленові — він-бо цілий день пропарився, на роботі. Дружина й діти знали, які в нього ноги, і досі вже й Хейзен, певно, здогадався, що Аллен — не атлет. Коли хвилин за п'ятнадцять усі зібралися на пляжі, Керолайн і Джіммі з дикими вигуками пострибали у воду й почали весело хлюпатись. Хейзен кинувся в океан так, наче хотів приборкати хвилі, Леслі з. Алленом спостерігали, як він рвучко поплив від берега, вдаючи, ніби змагається з Керолайн, яка легко вимахувала руками й розтинала воду досить-таки швидко.
Леслі в своєму темному суцільному купальнику виглядала просто розкішно. її міцні гарні ноги в промінні призахідного сонця відливали бронзою. Вона не була така тілиста, як та жінка на картині Ренуара в їхній спальні, проте Аллен задоволено подумав, що якби Ренуар був живий, він би з радістю використав Леслі як натуру. Вона ввійшла у воду спокійно, але потім упала на хвилю й попливла, ритмічно вимахуючи руками, туди, де за водорізом купався Джіммі. Аллен відходив від берега обережно, йому все здавалося, що плавки теліпають-ся на його худих ногах. Та тільки-но все тіло сховалось у хвилях, він одразу відчув себе легким, бадьорим, шкіра приємно напружилась у прохолодній воді. Він так ляпав руками по. воді, коли плив, що Елінор якось назвала цей його стиль "найповільнішим: у історії плавання, ав.-. стралійським кролем".
.Сонце вже висіло зовсім низько над обрієм, коли вони повилазили з води. Аллен трохи тремтів; він помітив, що Леслі, витираючись, рушником, теж тремтить. Вони всміхнулись одне одному.