Олеся вся зашарілась і не знала, що відповідати їм; але в розмову встряв молодий кавалер.
— Ого! Як заступаються за розбійника панєнки,— засміявся він, підслухавши шепіт,— тільки він зовсім не красень, просто чорт чортом...
— Правда, вельможний папе,— заговорив, усміхаючись добродушно, й благочинний,— перебільшують і прибріхують зело... але, мабуть, він не всіх грабує, а до деяких, можливо, ставиться й прихильно, на те, звичайно, щоб хвалили його,— от і вихваляють як доброчинця... Але в усякому разі він негідник: не сповідається й не причащається, служби божої не слухає й блукає по лісах, як овен заблудивши... А чи може хтось, не ходячи до церкви, мати душу?
— Але Кармелюк ставиться з належною пошаною до священиків,— заперечив на це отець Семен Дерлянський,— не токмо я, але й багато хто сіє підтверджує...
— Пусте, попе! — буркнув сердито пан Бойко.— Що тобі коні повернув, то ти вже й ладен за нього заступитися...
— Що цей Кармелюк чаклун і накладає з нечистою силою, то це, проше панство, правда! — заговорив шляхтич у ботфортах.— Ви знаєте, панове, що цими днями вій учинив з нашим шановним, вельможним паном маршалком?
— З ііаном маршалком? — скрикнув Бойко й поблід.
— Що? Що таке? — зацікавилися й інші.
— Що? — перепитав шляхтич.— Та хіба панству невідомо? Про це вже трубить усе місто.
— Та кажи вже, пане! — роздратувався Бойко, переляканий до краю цією звісткою.
— Пограбував усе до нитки... і тік спалив!
— Єзус-Марія! — сплеснув Бойко руками і впустив на підлогу чубук.
— І його не піймали? — чи то спитала, чи то крикнула страшенно стривожена Олеся, й одразу поблідла.
Шляхтич тільки розвів руками, і цей рух знову викликав на щоки Олесі густий рум’янець і запалив її очі радістю.
Всі в товаристві насторожились. Почулися прохання: "Розкажіть, розкажіть, пане! Невже?"
— Як маму кохам,—провадив далі оповідач, якому полестив ефект, що його він справив.— А ви спитайте, шановне панство, яким чином? Адже у вельможного пана маршалка весь двір огороджений частоколом і обкопаний ровом? Адже туди, як у фортецю, тільки через підйомний міст можна пройти? Пан маршалок міг витримати облогу й справдешнього
війська... а невже перед гайдамакою сплохував? В тому-то й річ, що гайдамака з чортом у спілку зайшов. А проти такої спілки, хай перуи його вб’є, будь-хто нічого не вдіє... Поз’їжджалися, бачите, до пана маршалка гості і теж із сторожею; серед гостей прибув і іноземний посол... Звичайно, пан маршалок почастував їх по-старошляхетському... Ну, закортіло панству й улюбленої шляхетської потіхи,— вирушили в найближчі ліси на полювання з гончими псами, хортами... У дворі зоставили добру команду з комендантом... Замкнули браму... подвоїли вартових і ще кінних послали в роз’їзди... Ну, одно слово,— миші не пролізти, мосці панове!.. І все йде дуже добре, як і слід!.. У дворі спокійно, кругом в околі мертво, ні духу. Вельможне панство полює безпечно... Тільки от у полюванні йому не щастить: куди не кинуть гончаків,— пройдуть наскрізь, завиють, повибігають на узлісся і ні з місця, тільки язики повивалюють. Осатанів маршалок, одшмагав лісничого, а щоб не було кривди, то й доїжджачого... і велів ще раз кинути псів у заповітну пущу, де й сам полював раз у три-чотири роки... Зайшли в болото — ні звірини, ні шелесту... неначе все виздихало... А там повинні були бути, звичайно, й лисиці, й вовки,
й дикі кабани... І хоч би вам, панове, заячий хвостик!..
"Видно, крутить нечистий!" — подумав маршалок, і гостям так пояснив та й велів рушати до своєї фортеці... Під’їжджають і нараз...— шляхтич окинув усе товариство таємничим поглядом і замовк.
— Ну, що ж? — розсердився Бойко.
— Ну, слухайте. Несподівано з найблия^чих кущів, що
ростуть тут же за ровом, вискочив куций... один, а за ним другий... "Зайці, зайці!" — крикнули гості. І щоб же ви думали?.. Обидва зайці, замість того щоб кинутись хоч би в поле, круто повернули й подалися просто па панство...
З дива, а то й од страху всі аж шарахнулись, а зайці
стрілою... просто таки поміж ногами проскочили і просто на міст, та в браму... "Ату його!"—уже всі закричали й кинулися за куцими в двір, а зайці,— навіть уся челядь бачила,— зробили кругів два по двору і шасть у сад... "Будьте ви прокляті! — крикнув маршалок і додав привітно: — Гайда, панове, до столів!.. Чи не вдаліше буде полювання за ними... Та й усю команду почастувати... перетомилися ж усі до смерті..." Ну й загомоніли всі за столами. Бенкет у самому розпалі. Господиня встала, щоб поналивати гостям мальвазії в келехи... взяла вже дзбан у руки й чує, що дзигарі одби-вають північну годину... І що б ви думали, панове? Тільки-но продзвенів останній удар, як раптом усі гості поснуди...
Так і попадали на стіл, де хто сидів... Розалія остовпіла... прислухається.,, скрізь усе замовкло... і стало тихо, як у могилі... спробувала крикнути — не одведе голосу... І нараз вона бачить, що два зайці стрибнули в одчинене вікно й, перевернувшись двічі в повітрі, стали нараз двома пишними лицарями. Пані Розалія стоїть закам’яніла й думає, що це все їй, напевно, мариться... Але старший лицар,— то й був Кармелюк,— їй каже: "Вельможна пані, дай мені ключі й покажи, де твої коштовності й чоловікові гроші... А ти,— звернувся він до свого товариша,— піди одчини браму і впусти хлопців... Челядь і команда лежатимуть трупами, поки не зійде зоря". Товариш виконав усе достеменно, що наказав отаман, і почав хазяйнувати з селянами в дворі, а потім вони кинулися на тік, а сам Кармелюк забрав у домі всі гроші, все золото й діаманти. Пані скорилася йому без єдиного слова... І, нарешті, він їй запропонував піти з ним у його лігво і там провести... пшепрашам панство... кілька солодких годин...
— Ловко! — засміявся франт.
— Спокуса! — стріпнув кучмою диякон.
—" Чи ти при своєму розумі, пане? — загарчав Бойко. Олеся при цих словах уся зашарілася. Вона зробила рух, немов хотіла щось заперечити, але відразу зніяковіла й замовкла.
А Бойко сказав далі суворо:
— Глупство! Що хлоп може стати всякою тварюкою— припускаю, але щоб пані маршалкова з підлим бидлом, хамом, із пся крев’ю — ніколи в світі!.. А от, коли правда, що шельма пограбував і пана маршалка, то погано! Треба піймати того бузувіра за всяку ціну... Москалів зараз виписати... закатувати його, та на додачу до тії гадини переві-щати й бидла хоч штук по десять на сотню... бо інакше вийде содом і гоморра!