Капітан Фракасс

Сторінка 157 з 161

Теофіль Готьє

20Геракліт Ефеський (VI—V ст. до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, висловлював наївно діалектичпі погляди на життя, котрі сприймалися як безрадісні, песимістичні; за це його прозвали "ридаючим".

21 Давньогрецький історик (II ст. до н. е.), автор відомого в середньовіччя твору "Воєнні хитрощі".

22 Горацій Флакк Квінт — давньоримський поет (І ст. до н. е.), автор віршованого трактату "Про поетичпе мистецтво", у якому він говорить і про поетичні розміри, згадуючи, між іншим, "довжелезні та пишні слова".

23 Генріх IV —король Франції (1594—1610).

24 Сарацинами (від араб, шаракіїп — східні люди) в середні віки називали арабів і деякі інші народності Близького Сходу; християни-європейці вважали їх за язичників і тривалий час воювали з ними.

25 П л а в т Тіт Макцій (III—II ст. до н. е.) — давньоримський комедіограф, який висміював у своїх творах скнарість, хвальковитість, легковажність тощо. Хвальковитий воїн з однойменної його комедії став згодом персонажем італійських, іспанських і французьких комедій.

26 Давні римляни зображали Юпітера із скіпетром у руці і орлом — символом влади та могутності — біля тропу.

27 Титани — в античній міфології — велетні, які вступили в боротьбу з богами.

28 Йдеться про легендарні подвиги давньогрецьких героїв. Те-сой (Тезей) убив, зокрема, чудовисько Мінотавра, а Геракл, відомий своїми дванадцятьма подвигами, знищив страшного немейського (жив коло міста Немеї) лева, у шкурі якого відтоді завжди ходив.

29 Богиня Венера любила Марса і зневажала свого некрасивого кривого чоловіка Вулкана (давньоримська міфол.).

30 Тобто бути під владою жінки. За біблійною легендою, сила староєврейського героя Самсона була в його волоссі. Коли він спав, красуня Д а л і л а обстригла його і цим позбавила сили. Алкід —одне з імен Геракла (див. прнм. 7 на стор. 411).

31 У давньоримській міфології — богиня неба, дружина Юпітера, втілення вічновідновлюваної природи; миючись у Канафосько-му джерелі, вона щороку відновлювала свою молодість.

32 Кров і полум'я (ісп.).

33 Два великі легендарні потопи — насланий за гріхи людей всесвітній потоп, під час якого бог врятував тільки праведника Ноя та його родину, і потоп, що затопив більшу частину Греції, коли у Фівах (стародавнє грецьке місто-держава) правив легендарний цар Огігес.

34 Змінена форма імені Магомета, точніше — Мухаммеда (VIVÍ І ст.), засновника ісламу.

35 Божество, якому в середньовіччя поклонялися т. зв. сарацини.

був непереможний у бою, бо його мати Гея (земля) додавала йому сил, поки він доторкався до неї.

37 В античпій міфології — бог підземного світу, повелитель царства мертвих, якого зображали звичайно із двозубцем у руках; інші імена — А ї д, Гаде с Прозсрпіпа (Персефона) — його дружина, яку він викрав і силоміць завіз у потойбічний світ.

38 Медуза — у давньогрецькій міфології — одна з трьох горгоп, жінок-страховиськ; на голові унеї замість волосся вилися змії, від погляду її кам'яніло все живе. *

39 Античний міф розповідає, що Зевс (Юпітер), закохавшись у царівну Семелу, являвся до неї як простий смертний, щоб не злякати дівчину. Коли ж Семела все-таки добилася, щоб коханий показався в своєму справжньому вигляді, бог став перед нею у вогні блискавиць, які спалили смертну дівчину.

40 Сегідилья — іспанський (андалузький) народний танець-пісня.

41 Кіт, персонаж байки французького поета Жана Лафонтена (XVII ст.) "Кіт, ласка і кролик".

42 Брейгель Ян (1568—1625) — нідерландський художник, прозваний за любов до ідилічних пейзажів Райським (Оксамитним), на відміну від своїх батька й брата, теж художників, відомих як Брейгель Мужицький та Брейгель Пекельний.

43 Ендимі.он — у давньогрецькій міфології — юнак, якого по

А н т е й — герой у

який

любила Артеміда (Діана). Вона приспала його в печері на горі Латмос і по ночах приходила до нього.

44Цитера (Кифера)— острів у Середземному морі, де, за давньогрецьким міфом, був храм Афродіти (Венери). Переносно—г царство кохання.

45 Молодий римлянин Муцій Сцевола (VI ст. до н. е.), захоплений ворогами в полон, показуючи, що він нічого не боїться, поклав руку на вогонь і, не здригнувшись, дивився, як вона горить.

46 Герой давньогрецького міфу, юнак, який, літаючи на крилах, скріплених воском, піднявся надто високо; сонце розтопило віск, хлопець упав і розбився.

VI. ХУРТОВИНА

1 В одному з епізодів роману "Дон Кіхот" розповідається, як герой, щоб пом'якшити серце коханої, надумав лишитися в нетрях Сьєрра-Морени (гори в Іспанії) і вдатися до різних шалених витівок; серед них — стрибання і перекидання в самій сорочці на скелях.

2 Йдеться про епізод з роману "Амадіс Гальський".

3 Бог сну у давніх греків.

4 "Зуба пам'ятний слід" (лат.). Слова з 13-ї оди Горація.

5 Три зловісні старушенції з давньогрецької міфології, які мали на всіх трьох один зуб та одне око і передавали їх одна одній.

6 Цариця скіфів (VI ст. до н. е.). Коли під час війни з персами в бою загинув її син, вона сама повела скіфів на битву, а потім, захопивши в полон перського царя, веліла відрубати йому Голову.

7 М е д е я — за давньогрецьким міфом — дочка колхідського царя; допомагаючи своєму коханому Ясону, вона умовила дочок Пе-лія (Неонового ворога) "омолодити" батька, розрубавши його на куски і зваривши в казані. Згодом, покинута Ясоном, повбивала дітей від нього і на колісниці, запряженій драконами, втекла з Греції. Цей сюжет часто використовували драматурги.

8 Біблійний патріарх Іов говорить про те, що "від подуву божого виникає лід і поверхня води стискається".

9 Єгипетський фараон (XXVII ст. до н. е.), похований у найбільшій з усіх пірамід (гробниць) фараонів.

10 Церква у Франції не дозволяла ховати акторів на кладовит щах, якщо вони перед смертю не відмовлялися від свого заняття і вмирали без покаяння.

11 Незаперечні свого часу авторитети в медицині. Гіппократ (V—IV ст. до н. е.)—давньогрецький лікар і дослідник природи, один з основоположників античної медицини; Гал єн (І—II ст.) — римський лікар і природознавець; А в і ц е и н а, правильно —

Іб'Н-Сіна (X—XI ст.) — філософ, природознавець, лікар і поет таджицького й ін. народів Середньої Азії та Ірану, автор понад 300 творів, серед яких — "Книга зцілення" і "Канон лікарської науки".