– Так, це прекрасно сказано, – відповів Кандід, – але нам треба працювати в нашім саду.
ПРИМІТКИ
170
Перше видання повісті "Кандід" з'явилося у Женеві в лютому 1759 р. як переклад з німецької доктора Ральфа Вольтер спочатку заперечував своє авторство, оскільки повість дістала гострий осуд женевської влади було прийняте рішення про спалення книжки рукою ката.
Відрікаючись од повісті, Вольтер підшукував для неї підставних авторів – активного літератора першої половини XVIII ст.
Шевальє де Муї, певного пана Дешаля, людину ерудовану, схильну до дотепів, і, врешті, особу повністю вигадану, якогось Демада. Своє авторство Вольтер приховував і в листах 1759 р. до братів Крамерів, які видали повість, і до свого приятеля пастора Якова Берна.
Та вже незадовго Вольтер визнав своє авторство, повість дістає низку наслідувань, переробок і продовжень. Імена персонажів стають загальними, а окремі вислови – крилатими.
1761 р. Вольтер зробив деякі незначні зміни в тексті "Кандіда", готуючи повість для нового видання.
171
Кандід – від лат. candidus – щирий, правдивий.
172
Панглос – наймення, утворене від грецького "пан" (усе) і "глосса" (мова). Тут: у розумінні – "всезнайко".
173
Жартівливий перелік елементів далекої від реального життя схоластичної науки, що нею захоплюється Панглос.
174
…немає чину без причини… – натяк на детермінізм Лейбніца.
175
Пародія на апріорний спосіб доказів, характерний для філософського методу Вольфа, послідовника Лейбніца.
176
Вольтер висміяв детермінізм у своїй праці "Основи філософії Ньютона" (1738).
177
Вальдбергофтрарбкдікдорф – назву цього міста Вольтер склав із окремих німецьких слів (Вальд, бер, гоф, дорф) та набору безглуздих звуків.
178
Тобто в однострої прусських вербувальників; під болгарами Вольтер розуміє пруссаків.
179
Прусський король Фрідріх-Вільгельм І (1688–1740) комплектував своє військо солдатами високого зросту. За його наказом високих чоловіків хапали просто на шляхах і навіть викрадали із сусідніх князівств.
180
Діоскорід – відомий старогрецький лікар (II – І ст. до Р. X.), автор багатьох медичних трактатів.
181
Авари – народ, що колись населяв Середньодунайську низовину перед приходом угрів. Тут, як алегорія, – французи.
182
Те Deum (лат.) – "Тебе, Господи, хвалимо", католицька молитва.
183
…промовець прошив його поглядом – протестантський священик.
184
Анабаптисти – християнська секта, що заперечувала хрещення немовлят, уважаючи, що хрестити можна тільки дорослих За часів Вольтера анабаптисти мали право вільного перебування в Голландії.
185
Про походження сифілісу багато дискутували в Європі у XVIII ст… Вольтер цікавився цим питанням і трактував його у низці своїх творів, переважно ґрунтуючись на праці Жана Астрюка "Трактат про венеричні хвороби" (1734).
186
Двадцятичотирьохфунтові гармати – гармати, які стріляли 24-фунтовими ядрами
187
Очевидно, натяк на банкрутство Самуїла Бернара, внаслідок якого Вольтер втратив 8 тисяч ліврів
188
A priori (лат) – на підставі теорії.
189
Землетрус в Лісабоні 1 листопада 1755 р спричинив велике руйнування міста і загибель 30 тисяч його мешканців
190
Батавія – давня назва Голландії.
191
У XVIII ст. Японія підтримувала торговельні стосунки лише з однією європейською країною – Голландією. Японці, які поверталися на батьківщину після відвідин голландських портів в Індонезії, були змушені привселюдно топтати розп'яття як свідчення того, що їх не навернули у християнство. (Християнство в Японії було заборонене 1587 р.) Вольтер переніс цей обряд на голландського матроса, який побував у Японії.
192
Урядовець інквізиції – чиновник інквізиції, який арештовував звинувачених.
193
Прекрасне аутодафе – таке аутодафе справді відбулося в Лісабоні 20 червня 1756 р.
194
Коїмбра – місто в Португалії 1307 р туди перевели з Лісабона університет, який у XVIII ст став оплотом католицизму.
195
Їх підозрювали в тому, що вони притримувалися іудаїзму.
196
Сан-беніто – Плащ із малюнками вогняних язиків та спеціальний головний убір, що їх надягали на засуджених інквізицією до аутодафе.
197
Атоська Божа Матір – зображення Богоматері, яке особливо шанують іспанці
198
Святий Антоній Падуанський та святий Яків Кампостельський – святі, яких найбільше шанують в Іспанії та Португалії
199
Miserere – назва 50-го псалма (покаянного), слов'янське "Помилуй мя, Боже"
200
Йдеться про захоплення і зруйнування 586 р до Р X вавилонським царем Навуходоносором II Єрусалима, сімдесят років євреї були полоненими Вавилона.
201
Свята ґермандада – іспанська жандармерія, яка боролася із злодіями та розбійниками на іспанських дорогах.
202
Кордельєр – чернець ордена злидарів францисканців.
203
Мараведіс – іспанська мідяна монета
204
Пріор-бенедиктинець – настоятель бенедиктинського монастиря
205
Йдеться про воєнну експедицію, організовану 1756 р. Португалією та Іспанією для зміцнення своєї влади в Парагваї, у 1610 р. орден єзуїтів на території Парагваю заснував теократичну державу, намагаючись врешті-решт досягти незалежності від Іспанії.
206
Антична статуя Венери (II ст. до Р. X.) перебувала довгий час у Флоренції в епоху Медічі (звідси її назва).
207
Масса-Карара – невелике герцогство в Тоскані.
208
Опера-буф – італійська комічна опера
209
Вівтар Святого Петра в Римі – собор Святого Петра у Ватикані, побудований у І ст., один із найславетніших і найобширніших католицьких храмів.
210
Сала – місто в Марокко.
211
…попросили передсмертного розгрішення (лат in articulo mortis) – в останню хвилину, перед смертю.
212
Мальтійські рицарі – члени релігійного рицарського ордену, які 1530 р. одержали від іспанського короля Карла V острів Мальту за умови, що він буде захищати Середземне море від турків та африканських піратів.
213
Мулей-Ізмаїл – султан в Марокко (1672–1727).
214
Яке нещастя, що мене кастровано (італ.).
215
Натяк на італійського співака Карло Фарінеллі (1705–1782), який був фаворитом двох іспанських королів – Філіппа V і його сина Фердінанда VI.
216
Під час війни за іспанську спадщину (1700–1713) Португалія уклала союз із Марокко.
217
Сеут – марокканський порт на Середземному морі.