КАЛІГУЛА. Але ж треба спати, треба забутися. Це неможливо.
КЕЗОНІЯ. Ми так говоримо, коли геть виснажені. Та настане час, і в руках знову буде сила.
КАЛІГУЛА. Але треба знати, до чого їх прикласти. Навіщо мені міцні руки, навіщо неймовірна влада, якщо я не можу змінити порядок речей, зробити, щоб сонце сідало на сході, щоб зменшилося страждання й щоб люди не помирали? Ні, Кезоніє, байдуже, спати чи не спати, якщо не можеш захитати світового ладу.
КЕЗОНІЯ. Такого хотіти — це рівнятись до богів. Я не знаю більшого безумства. ХІ^І
КАЛІГУЛА. І ти вважаєш мене божевільним. Та що таке бог, щоб я хотів прирівнятися до нього? Те, до чого я прагну сьогодні, вище від божого. Я бажаю створити царство, де владарює неможливе.
КЕЗОНІЯ. Ти не можеш знищити небо, гарне обличчя зробити потворним, а серце людське нечутливим.
КАЛІГУЛА (в дедалі більшому збудженні). Я хочу небо розчинити в морі, змішати красу і потворність, і щоб горе пирхало реготом.
КЕЗОНІЯ (випростана перед ним, благально). Є зло й добро, велике й нице, справедливе й фальшиве. Присягаюся, що все це не зміниться.
КАЛІГУЛА [так само). Але я хочу все це змінити. Я подарую цьому століттю рівність. І коли все буде вигладжено, неможливе нарешті запанує на землі, місяць буде у мене в руках, тоді, можливо, я й сам перетворюсь, а зі мною і світ; тоді нарешті люди не помиратимуть і будуть щасливі.
КЕЗОНІЯ (кричить). Ти не зможеш скасувати кохання!
КАЛІГУЛА (вибухає, голосом, повним люті). Кохання, Кезоніє! (Бере Ті за плечі й струшує.) Я дізнався, що кохання ніщо. Той чолов'яга має рацію: державна скарбниця! Ти це добре затямила, так? Все починається з цього. О, тепер я нарешті житиму. Життя, Кезоніє, життя — це антипод кохання. Я це тобі кажу, і запрошую на найбуч-ніше свято, на всеохопне дійство, на найкращу з вистав. Мені треба людей, глядачів, жертв і винних. (Підбігає до мідної дошки і починає бити лункими ударами. Б'ючи й далі.) Хай зайдуть винні. Мені треба злочинців. Вони всі злочинці. (Б'ючи в дошку^) Я хочу, щоб зайшли засуджені на смерть. Публіки! Я хочу мати свою публіку! Судді, свідки, звинувачені, всі засуджені — наперед! Кезоніє, я їм покажу те, чого вони ніколи не бачили, єдину вільну людину в цій імперії!
На бамкання дошки палац мало-помалу сповнюється гамору, що зростає і наближається. Голоси, брязкіт зброї, крики й тупотіння. Калігула регоче, все б'ючи в дошку. Заходять охорон-ц і, потім виходять. А він усе б'є.
А ти, Кезоніє, коритимешся мені. Завжди мені допомагатимеш. Це буде чудово,; Присягни, що допомагатимеш.
КЕЗОНІЯ (збентежена, між ударами в дошку). Мені нема чого присягати, я люблю тебе.
КАЛІГУЛА (тим самим тоном). Ти зробиш усе, що я скажу.
КЕЗОНІЯ (тим самим тоном). Усе, Калігуло, але спинися.
КАЛІГУЛА (б'ючи й далі). Ти будеш жорстокою.
КЕЗОНІЯ (плачучи). Жорстокою.
КАЛІГУЛА (тим самим тоном). Холодною і безжальною.
КЕЗОНІЯ. Безжальною.
КАЛІГУЛА (тим самим тоном). І ти теж страждатимеш.
КЕЗОНІЯ. Так, Калігуло, але я божеволію.
Заходять пригнічені патриції, з ними палацові служники. Калігула вдаряє востаннє, піднімає молоток, обертається й гукає до них.
КАЛІГУЛА (нестямно). Ідіть сюди. Підходьте. Я вам наказую підійти. (Увесь тремтить.) Це імператор вимагає, щоб ви підійшли.
Повні ляку, всі підступають ближче.
Ідіть швидше, а тепер підійди ти, Кезоніє. (Бере її за руку, підводить до дзеркала і молотком несамовито нівечить відображення на блискучій поверхні. Регоче.) І більше нічого, бачиш. Нема вже спогадів, усі образи повтікали! Нічого, більше нічого. І знай, що залишиться. Підійди ще. Дивися. Підійдіть. Дивіться. (Стає перед дзеркалом, удаючи божевільного.)
КЕЗОНІЯ (дивлячись у дзеркало, з жахом). Калігуло!
Калігула приставляє палець до дзеркала, змінює тон і з раптово застиглим поглядом тріумфально проголошує:
КАЛІГУЛА. Калігула.
Завіса.
ДІЯ ДРУГА Сцена 1
Патриції зібрані в будинку Хереа.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Він ображає нашу гідність.
МУ ЦІЙ. Уже три роки!
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Називає мене жіночкою! Глузує з мене! Смерть йому!
МУЦІЙ. Уже три роки!
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Щовечора, виходячи на прогулянку, змушує нас бігти за своїм паланкіном!
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. І каже, що гуляти корисно для здоров'я.
МУЦІЙ. Уже три роки!
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Це годі пробачити.
ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. Так, дарувати цього не можна.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Патрицію, він позабирав твої маєтки; Сціпіоне, він убив твого батька; Октавію, він відібрав у тебе дружину, а тепер загнав її в дім розпусти; Лепіде, він забив твого сина. І ви це терпите. Я вже зробив свій вибір. Треба зважитись на щось, годі вже цього життя, нестерпного від страху та безпорадності.
СЦІПІОН. Забивши мого тата, він зробив вибір за мене.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. І ви ще вагаєтесь?
ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. Ми з тобою. Він віддав народові наші місця в цирку й спонукає нас битися з плебсом — щоб потім було за що карати.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Він боягуз.
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Цинік.
ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. Блазень.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Просто не сповна розуму.
ЧЕТВЕРТИЙ ПАТРИЦІЙ. Вже три роки!
Всі заметушилися. Хапаються за зброю. Падає смолоскип. Перекидають стіл. Всі біжать до виходу. Але заходить незворушний X е р е а й зупиняє цей порив.
Сцена 2
ХЕРЕА. Куди ви так розігналися?
ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. До палацу.
ХЕРЕА. Та я бачу. Гадаєте, вам дозволять зайти?
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. А ми й не питатимемо дозволу.
ХЕРЕА. Які ви стали сміливі! Можу я принаймні сісти у себе в хаті?
Зачиняють двері. Хереа підходить до перекинутого стола й сідає на край, усі обертаються до нього.
Це не так легко, друзі, як вам здається. Страх, що вас охопив, не може замінити сміливості та витримки. Усе це передчасно.
ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. Якщо ти не з нами, іди геть, але припни язика.
ХЕРЕА. Я все ж таки з вами. Але з інших причин.
ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. Досить балачок!
ХЕРЕА. Так, досить балачок! Я хочу, щоб усе з'ясувалося. Бо якщо я з вами, то не заради вас. Ваш шлях не видається мені добрим. Ви не бачите свого справжнього ворога, чіпляєтеся до дрібниць. А треба думати про велике. Ви котитесь у прірву. Навчіться спершу бачити ворога таким, який він є, щоб краще боротися з ним.
ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. А він таким і є — скажений тиран!