УРП домагається створення Української незалежності соборної держави як неодмінної умови політичного, економічного і культурного відродження, консолідації та самопоступу народу України, піднесення його добробуту, утвердження демократичного ладу і розвитку громадянського суспільства, виведення України з міжнародної ізоляції на гідне місце серед вільних народів світу […].
Національні процеси в Україні. — Ч. 2. — С. 557–558.
Постанова Верховної Ради Української PCP про проголошення незалежності України
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою
З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки.
1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності.
Голова Верховної Ради
Української PCP
Л. Кравчук
23 серпня 1991 року
Голос України. — 1991. — 25 серпня.
Акт проголошення незалежності України
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
— виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно–правовими документами,
— здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.
Територія Україна є неподільною і недоторканою.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
Верховна Рада України
23 серпня 1991 року
Голос України. — 1991. — 25 серпня.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абегян М. История древнеармянской литературы. — Ереван, 1948. — Т.1. — 524 с.
2. Айналов Д. В. Княгиня св. Ольга в Царьграде // Тр. XII АС. — 1905. — С. 12–20.
3. Апанович О. Збройні сили України першої половини ХVIIIст. — К.: Наук. думка, 1969. — 221 с.
4. Артамонов М. М. История Хазарии. — СПб.: Лань, 2001. — 686 с.
5. Архимандрит Леонид. Откуда родом была св. великая княгиня русская Ольга? / / Русская старина. Ежемесячные исторические издания. — СПб., 1888. — Т. 59. — Июль. — 692 с.
6. Багрянородный Константин. Об управлении империей // Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. — М.: Наука, 1982. — С. 267 — 320.
7. Бадзьо Ю. Національна ідея і національне питання. — К.: Смолоскип, 2000. — 52 с.
8. Багатопартійна українська держава на початку XX ст.: Програмні документи перших українських політичних партій. — К.: Наук. — інформ. підприємство "Пошук", — 94 с.
9. Беляшевский Н. Раскопки на Княжьей горе // Киевская старина, 1893. — Т. 41. — С. 134–141.
10. Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (19179. –1941 рр.). — К.: НАНУ, Ін–т історії України, 1999. — 446 с.
11. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. — 2–ге вид. — К.: Вид. центр "Академія", 2002. — 653 с.
12. Боплан Гійом. Опис України. — К.: Наук. думка, 1990. — 253 с.
13. Борисенко Володимир. Еволюція слов’янських пращурів українців до середини І тис. н. е. // Наукові записки. Історичні науки. Випуск на 10–річчя кафедри історії України. — К.: Нац. пед. ун–т ім. М. П. Драгоманова, — С. 3–8.
14. Борисенко В. Й. Курс української історії: з найдавніших часів до XX ст.: Навч. посіб. — К.: Либідь, 1998. — 616 с.
15. Борисенко В. Й. Утворення праукраїнської держави (До постановки проблеми) // Наукові записки. Історичні науки. — Київ.: Нац. пед. ун–т ім. М. П. Драгоманова, 2001. — С. 38–48.
16. Борщак Ілько, Мартель Рене. Іван Мазепа. — К.: Рад. письменник, 1991. — 315 с.
17. Брайчевський М. Вибрані твори. — Нью–Йорк; К.: Вид. дім "КМ Academia", 1999. — 598 с.
18. Брайчевський М. Ю. Літопис Аскольда. — К.: Укр. центр духовної культури, 2001. — 129 с.
19. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. — К.: Наук. думка, 1988. — 260 с.
20. Бушков Александр, Буровский Андрей. Россия, которой не было. — 2. Русская Атлантида. — Красноярск: Бонус; М.: Олма–Пресс, 2003. — 511 с.
21. Быков Александр. Такой неизвестный Ленин. — Луганск: Шлях, 1999. — 110 с.
22. Василенко Г. Руси. — К.: Знання, 1990. — 45 с.
23. Венелин. Скандинавомания и ея поклонники или столетие изыскания о варягах. — М., 1842. — 114 с.
24. Верстюк В. Ф. Махновщина. Селянський повстанський рух на Україні (1918–1921). — К.: Наук. думка, 1991. — 368 с.
25. Веселова О. М., Марочко В. І., Мовчан О. М. Голодомори в Україні. 1921–1923. 1932–1933. 1946–1947. Злочини проти народу. — 2–ге вид. допов. — К.; Нью–Йорк: Вид–во М. П. Коця, 2000. — 257 с.
26. Вілсон Е. Українці: несподівана нація. — К.: К.І.С., — 352 с.
27. Видатні постаті України: Біограф. довід. — К.: МАУП; Книжкова палата, 2004 — 872 с.
28. Винар Л. Козацька Україна / Вибрані праці. — Київ; Львів; Нью–Йорк; Париж, 2003. — 677 с.
29. Винниченко В. Відродження нації. — К.: Політвидав України, 1990. — 542 с.
30. Винниченко В. Публіцистика. — Нью–Йорк; Київ, 2002. — 391 с.
31. Власовський Іван. Нарис історії Української Православної Церкви. Українська автокефальна православна церква. — 2–ге вид. — Нью–Йорк; Київ; Бавнд Брук, 1990. — Т. 1 (Х–ХVІІ ст.). — 289 с.; Т. 2 (XII ст.). — 392 с.; Т. 3 (ХVІІІ–ХХ ст.). — 382 с.; Т. 4 (XX ст.); Ч. 1. — 382 с.; Ч. 2 — 409 с.
32. Волков С. На углях великого пожара. — М.: Молодая гвардия, 1990. — 238 с.
33. Волконский А. О трех ветвях русского дерева или сепаратизме // Русский рубеж. — М., 1991. — С. 2.
34. Володарі гетьманської булави. — К.: Варта, 1994. — 535 с.
35. Воссоединение Украины с Россией: Док. и материалы: В 3–х т. — М.: Изд–во АН СССР, 1953. — Т. 1. 16201647 гг. — 584 с.; Т. 2. 1648–1651 гг. — 556 с.; Т. 3. 1651–1654. — 644 с.
36. Галицько–Волинська держава ХІІ–ХІV ст.: Зб. наук. праць: У 2 кн. — Львів: Світ, 2002. — Кн. 1. — 128 с.
37. Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских. — СПб., 1870. — 308 с.