А після уроків, коли вчителька вийшла з класу і всі, галасуючи, збирали портфелі, раптом Боря, перекрикуючи всіх, верескливо вигукнув:
— Ой! А де моя енциклопедія?!
Всі заціпеніли. У класі запанувала мертва тиша.
— От чорт! Хтось поцупив! — закричав Юхимчук.
— Спокуха! — кинувся до дверей Макарець. — Ніхто не вийде з класу, поки не перевіримо всі портфелі!
— Однозначно! — вигукнув Цюцюрський.
Ніхто не наважився заперечувати. Всі покірно почали витрушувати портфелі. Витрусив свого портфеля й Вовочка. Витрусив і… зблід. З-під щоденника визирали дві кумедні мавпочки з акордеоном!
— Ну-у!.. — роззявив рота Юхимчук.
— Президент — злодій! — вигукнув Макарець.
— Однозначно! — підхопив Цюцюрський.
І, не даючи класові опам'ятатися, всі три "партайгеноссе" затарабанили пеналами по партах і загукали дружно:
— Ім-піч-мент!.. Ім-піч-мент!.. Ім-піч-мент!.. Президент — злодій!.. Геть!.. Гань-ба!.. Ганьба!.. Гань-ба!..
Клас розгублено мовчав. Тоді Вовочка Таратута підійшов упритул до Борі й, дивлячись йому просто у вічі, тихо сказав:
— Це ж ти підклав? Правда?
І лідер опозиції не витримав щирого погляду Вовочки, густо-густо почервонів і відвернувся. Не так легко у дванадцять років позичати в Сірка очей! Ніяка ерудиція тут не допоможе.
Клас глянув на Борю, глянув на Вовочку все зрозумів і полегшено зітхнув. Навіть вірні "партайгеноссе" затнулися на півслові "Гань…" і замовкли.
Ех, Макіавеллі, Макіавеллі!..
Ех, Аркаша, Аркаша!..
Такі голови! Такі голови!.. А дурницю впороли. Не для шестикласників ваші методи!
Наступного дня була класна година. Вовочка Таратута підвівся і сказав:
— Не хочу я більше бути президентом! Виберіть когось іншого!.. Будь ласка!
І як його не вмовляли — і дівчатка, і хлопці, і класна керівничка Оксана Яківна, він був, мов скеля, непорушний. Не станеш же силою змушувати людину бути президентом.
І знову були вибори. І президентом класу вибрали Ніночку Тимченко, тиху, скромну, неговірку Ніночку Тимченко, яка не знала, хто такий Макіавеллі та що в нього за методи.
А ерудит Боря Бородавко плакав у шкільному туалеті, раз у раз зливаючи воду, щоб ніхто не чув, як він плаче.
1999 р.