458] Мовила так. Не перечив їй батько людей і безсмертних.
459] Росяні краплі криваві почав проливать він на землю,
460] В честь свого любого сина, що мав полягти від Патрокла
461] В Трої тій буйнородючій, від рідного краю далеко.
462] От як зійшлись вони й стали один проти одного близько,
463] Перший упав од Патрокла руки Фрасідем знаменитий,
464] Серцем одважний візничий, соратник вождя Сарпедона.
465] Той в підчеревину вцілив йому і все тіло розслабив.
466] Кинув блискучого списа тоді Сарпедон на Патрокла,
467] Схибив, проте, і коневі Ахілла Педасові втрапив
468] Списом у праву лопатку. Спускаючи дух, захропів він
469] І повалився зі стогоном в порох, зітхнувши востаннє.
470] Інші обидва сполохались коні, ярмо затріщало,
471] Сплутались віжки, коли підпряжний у порох звалився.
472] Автомедонт тоді, списом уславлений, лиху зарадив:
473] З піхов при боці м'язистому вихопив меч тонколезий
474] І, ні хвилини не гаючи, віжки відсік підпряжного.
475] Інші тоді порівнялися коні й до запрягу стали.
476] Кинулись знов супротивники до душезгубного бою.
477] Списа блискучого кинув ізнов Сарпедон на Патрокла
478] Й схибив удруге, — над лівим плечем пролетів мідногострий
479] Спис, та його не торкнув. Але тут же рукою Патрокла
480] Кинутий спис був не марно — утрапило мідяне вістря
481] Там, де під трепетне серце підходить грудна перепона.
482] Впав Сарпедон, як падає дуб, чи тополя срібляста,
483] Або висока сосна, коли в горах мужі-лісоруби
484] Для кораблів рубають сокирами гострими брусся.
485] Так перед повозом з кіньми лежав тоді він розпростертий,
486] Стогнучи важко й за землю хапаючись, кров'ю облиту.
487] Наче, напавши на стадо повільних корів, роздирає
488] Лев роз'ярілий бика гордовитого, й він з одчайдушним
489] Ревом конає під нападом хижим левиної пащі, —
490] Так же й Патроклом подоланий вождь щитоносних лікіян,
491] Лютим охоплений шалом, товариша любого кликав:
492] "Главку ти мій, найзавзятіший з воїв, повинен ти нині
493] Виявить шал списоборця й завзяття своє войовниче!
494] Радий будь згубній війні, якщо справді ти бистрий до бою.
495] Спершу ти всіх обійди полководців лікійського війська
496] І заохоть їх навкруг Сарпедона завзято змагатись.
497] Потім і сам позмагайся за мене ти гострою міддю,
498] Сором назавжди й докір тебе вічний за мене окриє
499] Перед людьми усіма, якщо нині ворожі ахеї
500] Знімуть озброєння з мене, убитого під кораблями.
501] Отже, тримайся міцніше та інших на бій підбадьорюй".
502] Тільки-но мовив він це, як окрив йому очі і ніздрі
503] Смертний кінець. І, на груди ногою йому наступивши,
504] Ратище витяг Патрокл, а з ним разомТрудну перепону,
505] Вирвавши й душу із тіла, і вістря безжального списа.
506] А мірмідоняни коней тримали хропучих, що рвались
507] Бігти, лишивши порожніми без вожаїв колісниці.
508] Главк засмутився страшенно, товариша голос почувши:
509] Біль йому серце пройняв, що не міг він до помочі стати.
510] Стис він рукою рамено, воно-бо від тої боліло
511] Рани, що Тевкр заподіяв стрілою під муром високим,
512] Товаришів від ударів його захищаючи мужньо.
513] До дальнострільного він Аполлона, благаючи, мовив:
514] "Зглянься, владарю, чи ти у багатій країні Лікійській
515] Перебуваєш, чи в Трої, бо всюди ти вислухать можеш
516] Скорбного мужа, що нині зазнав гіркої скорботи.
517] Рана у мене важка, і навколо усю мені руку
518] Гострим болем проймає, і досі не можу я крові
519] Затамувати на ній, і плече аж зомліло від болю.
520] Списа не можу я втримати міцно, ні битися вийти
521] На ворогів. Тим часом найкращий із воїв загинув —
522] Зевсів син Сарпедон: не схотів захистить він і сина!
523] Нині ж, владарю, важку загой наболілу цю рану.
524] Болі вгамуй, дай силу, щоб скликати міг я лікійських
525] Товаришів і підняти їм дух для завзятої битви,
526] Щоб спромігся я й сам за загиблого битися мужа".
527] Так він молився, і Феб-Аполлон тоді зглянувсь на нього,
528] Болі йому вгамував, кров чорну на зяючій рані
529] Затамував і силу велику вдихнув йому в душу.
530] Главк тоді радістю сповнився в серці своєму, збагнувши,
531] Що молитви його зразу ж могутній почув дальносяжець.
532] Спершу він всіх обійшов полководців лікійського війська
533] І заохотив навкруг Сарпедона завзято змагатись.
534] Потім кроком сягнистим пішов до троянських героїв —
535] Полідаманта, сина Пантоя, з ясним Агенором
536] Та до Енея хороброго з Ректором мідянозбройним,
537] Близько до них підійшов і слово промовив крилате:
538] "Гекторе, зовсім ти нині забув про союзників ваших!
539] Тож задля тебе вони, од вітчизни і друзів далеко,
540] Душі свої покладають, а ти захищать їх не хочеш.
541] Вбитий лежить Сарпедон, вожай щитоносних лікіян,
542] Той, що стеріг правосуддям і силою землю Лікійську.
543] Списом Патрокла здолав його нині Арей міднозбройний.
544] Встаньте ж, друзі, обуренням гнівним серця свої сповніть,
545] Щоб не зняли мірмідони озброєння з нього і трупа
546] Не поганьбили, у гніві на нас за забитих данаїв,
547] Що біля їх кораблів ми стільки списами убили!"
548] Так він сказав, і троян аж до дна їх сердець невимовний
549] Смуток обняв нездоланний, тому що, хоча й іноземець,
550] Міста оплотом він був; із собою привів він багато
551] Воїв одважних і сам поміж ними в боях визначався.
552] Ринули грізно вони на данаїв. їх вів за собою
553] Гектор, лихий за смерть Сарпедона. А воям ахейським
554] Дух бойовий бадьорило відважне Патроклове серце.
555] Спершу Еантам він мовив, що й так уже в бій поривались:
556] "Нині, Еанти, хай з ворогом битися любо вам буде,
557] Так же, як досі ви бились, а то б іще й навіть завзятіш.
558] Вбитий лежить Сарпедон, який через мури ахейські
559] Перший прорвався. От би його захопити й зганьбити!
560] З пліч обладунок зірвать і приборкать безжальною міддю
561] Товаришів бойових, що його боронитимуть тіло!"