74] Вже не устигне, боюсь я, до міста назад повернутись.
75] Зважте ж на те, що скажу я, й моєї послухайте ради.
76] Коней візничі нехай притримають нам перед ровом,
77] Ми ж усі пішки при повнім озброєнні рушим навально
78] Гектору вслід, — проти натиску сили такої ахеям
79] Встояти годі, коли вже нависла над ними загибель".
80] Так він сказав, і Гектор те слово вподобав розумне.
81] З повоза він тої ж миті, озброєний, скочив на землю.
82] Не залишались на конях своїх тоді й інші трояни —
83] Скочили всі з колісниць за Гектором вслід богосвітлим.
84] Кожен із них наказав своєму тоді візникові
85] Коней в належнім порядку тримать недалеко від рову.
86] І, розділившись самі на п'ять зброєносних загонів,
87] Лави зімкнули свої і рушили вслід за вождями.
88] Перший очолили Гектор і Полідамант бездоганний,
89] Найсміливіший то був і найбільший загін, найзавзятіш
90] Прагнув він вал зруйнувать і під самими суднами битись.
91] Третій із ними пішов Кебріон, — біля повоза свого
92] Слабшого від Кебріона лишив за візничого Гектор.
93] Другий загін повели Паріс, Алкатой і Агенор.
94] Третій очолив Гелен і з ним Деїфоб боговидий,
95] Двоє Пріама синів, а третій керманич був Асій, —
96] Асій-герой, Гіртакід, що його привезли із Арісби,
97] З-над берегів Селеенту, руді величезнії коні.
98] Воєначальник в загоні четвертому був син Анхіса,
99] Славний Еней, а при ньому ще двоє сЛнів Антенора,
100] Справи воєнної добрі знавці, Архелох з Акамантом.
101] Вів Сарпедон за собою славетних союзників військо,
102] Астеропея відважного й Главка в соратники взявши.
103] Двох-бо оцих уважав сміливішими він серед інших
104] Після самого себе, а сам він з усіх вирізнявся.
105] Щільно зімкнувши щити шкіряні, вони, повні відваги,
106] Прямо пішли на данаїв, певні того, що не встоять
107] Ті проти них і до чорних своїх кораблів повтікають.
108] Отже, загони троян і союзники їхні славетні
109] Вчули пораду, що Полідамант їм подав бездоганний.
110] 'Асій лише, Гіртакід, не схотів, поводатар народу,
111] Коней своїх перед ровом з одним лиш візничим лишити
112] Й до кораблів бистрохідних помчав на своїй колісниці.
113] Муж нерозумний! — прийшлось йому Кер не уникнути згубних
114] І від човнів, пишаючись кіньми і повозом пишним,
115] ' У Іліон, вітрами обвіяний, вже не вернутись.
116] Бо злоіменна раніше уже його доля настигла
117] Списом із рук Девкаліда, славетного Ідоменея.
118] До кораблів він наблизивсь ліворуч, туди, де ахеї
119] На колісницях швидких із рівнини уже утікали.
120] Повоза з кіньми погнав він туди, та в відчиненій брамі
121] Засувів він не знайшов, позамиканих міцно, й запорів:
122] Навстіж відкриту лишили її, щоб на випадок втечі
123] При кораблях міг би кожен з ахейських бійців рятуватись.
124] Прямо до брами він коней погнав, і загін його з криком
125] Рушив услід; були впевнені всі, що не встоять ахеї
126] Проти їх тиску й до чорних своїх кораблів повтікать.
127] О нерозумні! На них у тій брамі вже двоє чекало
128] Духом міцних списоборців із племені дужих лапітів.
129] Був з них один — Поліпет, могутливий син Пірітоя,
130] Другий же був Леонтей, людовбивці Ареєві рівний.
131] Перед високою брамою поруч стояли обидва,
132] Наче ті високоверхі дуби у гірських верховинах,
133] Зливам і вітрові опір вчиняючи цілими днями,
134] Міцно вчепилися в грунт величезним, довженним корінням.
135] Так ці обидва, на руки й свою покладаючись силу,
136] Асія дужого ждали безстрашно у брамі високій.
137] Вої ж троянські, щити із волової шкури піднявши,
138] Рушили з криком гучним до збудованих міцно укріплень,
139] Асія мавши вождем, а також Іамена й Ореста,
140] Був з ними й Асія син Адамант, і Тоон з Ономаєм.
141] Двоє ж лапітів тим часом у мідноголінних ахеїв
142] Запал будили за валом свої кораблі боронити.
143] А як побачили ті, що на вал натискають трояни,
144] Вої ж данайські, волаючи в страху, готові тікати,
145] Кинулись вдвох уперед, щоб почать перед брамою битву,
146] Наче два дикії вепри, що, в горах гарчливу спіткавши
147] Зграю собак і ватагу ловецьку, йдуть сміло назустріч,
148] В різні стрибаючи боки, і валять дерева навколо,
149] Й з коренем їх виривають, і гучно лунає їх іклів
150] Ляскіт страшний, поки духу їм хтось не відніме стрілою.
151] Так же в лапітів на грудях од стріл, що у них попадали,
152] Ляскала мідь блискотлива. Проте вони бились завзято,
153] На вояків угорі й на свою покладаючись силу.
154] Зверху-бо вої камінням із веж, побудованих міцно,
155] Кидали вниз, себе захищаючи, й власні намети,
156] І кораблі бистрохідні. Як в час заметілі сніжини
157] З вітром бурхливим, що гонить над обрієм хмари похмурі,
158] Сиплються густо на землю, усіх годувальницю щедру, —
159] Так же і стріли, й списи із рук і троян, і ахеїв
160] Густо летіли навкруг. Від ударів каміння важкого
161] Глухо шоломи гули і щити брязкотіли горбаті.
162] Голосно скрикнув з досади, по стегнах долоньми ударив
163] Асій тоді, Гіртакід, і, скипівши обуренням, мовив:
164] "Зевсе, наш батьку, чого це так дуже тобі заманулось
165] Нас обдурити? Я й не гадав, що хоробрі ахеї
166] Встоять під натиском нашої сили і рук нездоланних!
167] Наче ті оси станом гнучким чи ті бджоли рухливі,
168] Що при дорозі в скалі кам'яній собі гнізда будують
169] І не бажають осель у щілинах порожніми кинуть,
170] А від мисливих мужів захищають діток своїх сміло, —
171] Так же і ці не бажають, хоч їх всього двоє, від брами
172] Зрушити, поки поб'ють ворогів чи самі там поляжуть!"
173] Мовив він так, але Зевсові серця не зміг зворушити:
174] Волив-бо дух громовладця лиш Гектору славу надати.