Родон пообіцяв, що вона більше не братиме участі в таких розвагах. Та й справді, може, під впливом натяків старшого брата й невістки він зробився уважним, зразковим сім'янином: перестав ходити по клубах і більярдних, тримався дому, возив дружину кататись і заповзятливо їздив з нею на всі вечори. Хоч би коли завітав до них лорд Стайн, він знав, що застане полковника вдома. А як Бекі хотіла поїхати кудись без чоловіка або отримувала запрошення для самої себе, Родон рішуче вимагав, щоб вона відмовлялася від них, і в його поведінці було щось таке, що змушувало її коритися. Маленька Бекі, треба віддати їй належне, була захоплена Родоновою галантністю. Якщо його часом і нападав поганий настрій, то з нею ніколи такого не бувало. Чи вони сиділи з друзями, чи самі, вона завжди знаходила для чоловіка ласкаву усмішку й пильнувала, щоб йому було приємно й зручно. Ніби знов повернулися перші дні їхнього подружнього життя: той самий добрий гумор, prévenances /Послужливість (франц.)/ , привітність, щира довіра й уважність.
Наскільки приємніше,— казала вона,— що поряд зі мною в кареті сидиш ти, а не та стара дурепа Брігс! Живімо й далі так, коханий Родоне. Як би нам було добре, які ми були б щасливі, аби тільки мали гроші!-Після обіду Родон засинав у кріслі й не бачив її обличчя навпроти — похмурого, втомленого й страшного. Воно сяяло свіжою невинною усмішкою, коли чоловік прокидався. Бекі весело цілувала його. І Родон дивувався, як до нього могла закрастися підозра. Ні, "ніяких підозр він не мав,— усі ті глухі сумніви й зловісні передчуття, що накопичилися в його душі, були тільки безпідставним виявом ревнощів. Бекі його любить, завжди любила. А що вона користується успіхом у товаристві, то це не її вина. Вона створена для успіху. Котра ще жінка вміє так розмовляти, співати і взагалі щось робити так, як Бекі? Аби тільки вона любила хлопчика! Так міркував Родон. Але мати й син ніяк не могли поладнати між собою.
Саме коли Родона мучили всі ці сумніви й нерозв'язані питання, сталася пригода, про яку ми розповіли в попередньому
Розділі, і бідолашний полковник опинився в полоні далеко від дому. ,
-
Розділ LUI ПОРЯТУНОК І КАТАСТРОФА-Наш приятель Родон прибув до будинку містера Мосса на Керсітор-стріт і був відповідно впроваджений у той похмурий притулок. Над веселими дахами Чансері-лейн займалася ранкова зоря, коли гуркіт брички збудив на тій вулиці луну. Малий каправий хлопчик-єврей з полум'яною, як ранкова заграва, головою відімкнув двері, і містер Мосс, супутник і господар Родона, провів його в покої нижнього поверху, весело запитавши, чи не хотів би він випити чогось гаряченького після дороги.
Полковник не здавався таким пригніченим, як можна було б сподіватися від смертного, що тільки-но покинув розкішний палац, placens uxor /Милу дружину (лат.)/ і опинився в борговій в'язниці, бо, казати правду, йому вже доводилося разів зо два гостювати в закладі містера Мосса. Ми не вважали за погрібне в попередніх
Розділах цієї повісті згадувати про такі дрібні, буденні неприємності, але запевняємо читача, що їх неможливо уникнути людині, яка живе невідомо на що.
Першого разу з полону містера Мосса Родона, тоді ще не одруженого, визволила тітчина щедрість, а коли йому ця халепа трапилася вдруге, маленька Бекі дуже розважно й люб'язно позичила певну суму грошей у лорда Саутдауна і лестощами вмовила чоловікового кредитора (того, що постачав їй шалі, оксамитові сукні, обшиті мереживом хусточки та різні дрібнички) вдовольнитися частиною жаданої суми, а на решту взяти Родонове письмове зобов'язання сплатити гроші в певний термін. Отже, в обох випадках захоплення в полон і звільнення відбулося з усіх поглядів галантно, тому полковник і Мосс були в дуже добрих стосунках.
Вам приготоване колишнє ваше ліжко, полковнику,— мовив той джентльмен.— Вам буде дуже зручно, чесно кажу. Запевняю вас, що ми його провітрюємо і даємо тільки людям з найкращого товариства. Вчора на ньому зволив спати шановний капітан Феміш з п'ятдесятого драгунського полку. Матуся викупила його через два тижні, це, каже, йому надалі наука. Але хай мене закон скарає, коли брешу, бідне було моє шампанське! Кожен вечір у нього гості, і все не абихто, а вест-ендських клубів: каштан Рег, шановний Дюсейс, який мешкає в Темплі, і ще такі, що розуміються на чарці доброго вина, запевняю вас! Нагорі в мене сидить доктор теології, а ще п'ятеро джентльменів — у спільній їдальні. Місіс Мосо скликав до табльдоту о пів на шосту. А потім карти, музика. Будемо щасливі й вас там бачити.
Я подзвоню, коли мені буде щось потрібне,— мовив Родон і спокійно подався до своєї спальні.
Як ми знаємо, він був солдатом і не журився, коли доля часом підставляла йому ногу. Не такий витривалий чоловік, мабуть, негайно послав би дружині листа. "Та навіщо тривожити її сон?— розважно вирішив Родон.— Вона не знатиме, чи я в своїй кімнаті, чи де. Встигну написати їй, коли вона виспиться, та й сам відпочину. Це ж усього сто сімдесят фунтів, і хай "єні грець, якщо ми не виплутаємося! " Думаючи про малого Родона (він не хотів, щоб хлопчик знав, у якому приємному місці опинився його батько), полковник ліг у ліжко, на якому недавно відпочивав капітан Феміш, і міцно заснув. Була вже десята година, коли він прокинувся; рудий хлопець приніс йому чудове срібне туалетне приладдя, сам пишаючись ним, і він почав голитися. Справді, будинок містера Мосса, хоч трохи й бруднуватий, був чудово опоряджений. На буфеті en permanence / Завжди (франц.)/ стояли брудні таці й відерця, в яких розтала крига, на заґратованих вікнах, що виходили на Керсітор-стріт, з велетенських, брудних позолочених карнизів звисали брудні жовті атласні завіси, на стінах у широких, брудних, позолочених рамах красувалися картини на біблійні сюжети або сцени з мисливського життя — всі вони були творами найбільших майстрів, і їх високо оцінювали під час вексельних операцій, коли вони переходили з рук у руки. Сніданок полковникові теж подали в нечищеному, але чудовому посуді. Міс Мосс, кароока дівчина в папільйотках, принесла полковникові чайник і, всміхаючись, спитала, чи добре він спав.