Лагідні очі Емілії теж неспокійно стежили за парою, поведінка якої так роздратувала ревнивого генерала. Проте Ребека, зайшовши до її ложі, кинулась до приятельки й почала бурхливо виявляти свою радість, дарма що все це відбувалось прилюдно: бо ж вона обіймала свою найдорожчу товаришку перед усім театром, а надто перед генералом, що тепер спрямував лорнетку на Осборнів. З Джозом місіс Кроулі також привіталася дуже ласкаво, помилувалася великим самоцвітом та чудовими ірландськими діамантами місіс О'Дауд і не хотіла повірити, що вони походять не з самої Голконди. Вона метушилася, щебетала, крутилась і вигиналася, усміхалась одному й кокетувала з іншим, і все на виду в заздрісної лорнетки, спрямованої на неї з другого боку зали. А коли на сцені почався балет (у якому жодна танцюристка не виявила такого мистецтва пантоміми, як вона, і не зуміла перевершити її в кривлянні), Ребека поквапилася до своєї ложі, цього разу опираючись на руку капітана Доббіна. Ні, вона не хотіла брати Джорджа, нехай він залишається і розважає найдорожчу, наймилішу Емілію.
Яка ж облудна та жінка,— невдоволено шепнув чесний Доббін Джорджеві, повернувшись із ложі Ребека, куди він мовчки провів її з таким понурим виразом, наче в грабаря.— Крутиться, вихиляється, мов гадюка. Хіба ти не бачив, Джордже, що вона весь час, поки була тут, розігрувала комедію для того генерала навпроти нас?-Облудна? Розігрувала комедію? Дурниці! Вона найчарівніша жінка в Англії,— заперечив Джордж, показуючи свої білі зуби й підкручуючи напахчені вуса.— Ти, Доббіне, зовсім не світська людина. Он глянь на неї тепер, вона вже встигла забалакати Тафто. Бачиш, як він сміється? Ох, а які ж у неї плечі! Еммі, чому ти без букета? Всі жінки з букетами.
То чому ж ви їй не купили? — сказала місіс О'Дауд, Емілія і Вільям Доббін були вдячні їй за це своєчасне-зауваження. Але після цього обидві дами притихли. Емілія була пригнічена чарами, жвавістю і вмінням вести розмову своєї світської суперниці. Навіть місіс О'Дауд замовкла й похнюпилася після осяйної появи Бекі і за цілий вечір, здається, не згадала вже жодним словом свого Гленмелоні.
Коли ти вже кинеш грати, Джордже? Ти ж сотні разів обіцяв мені кинути! — сказав Доббін своєму приятелеві через кілька днів після вечора в опері.
А коли ти кинеш свої проповіді? — відповів на це Джордж.— Чого ти в біса тривожишся? Ми граємо на малі ставки. Вчора я виграв. Ти ж бо не думаєш, що Кроулі шахрує? При чесній грі кінець кінцем виходить одне на одне.
Але я не думаю, що він може тобі заплатити, якщо програє,— мовив Доббін.
Та його застереження мало такий самий успіх, як, звичайно, всі застереження.
Осборн і Кроулі тепер завжди були разом. Генерал Тафто майже щодня десь обідав.
Джорджа радісно зустрічали в покоях готелю, де розташувався ад'ютант із дружиною (до речі, дуже близько від покоїв генерала).
Коли Емілія пішла з Джорджем у гості до Кроулі та його дружини, вона так повелася, що мало не дійшло до першої сварки між нашим подружжям,— тобто Джордж дуже вилаяв Емілію за те, що вона явно не хотіла йти і що звисока й зарозуміло поставилася до місіс Кроулі, своєї давньої приятельки, а Емілія не сказала у відповідь жодного слова, але під час других відвідин, відчуваючи, що й чоловік, і Ребека пильно стежать за нею, була ще несміливішою і незграбнішою, ніж першого разу.
Ребека, звичайно, стала вдвічі ласкавіша й наче зовсім не помічала стриманості своєї приятельки.
Мені вдається, Еммі запишалася, відколи ім'я її батька попало... відколи містера Седлі спіткало нещастя,— мовила Ребека, співчутливо пом'якшивши фразу задля Джорджа.— В Брайтоні вона робила мені велику честь, ревнуючи вас до мене, а тут, мабуть, вважає непристойним, що Родон, я і генерал мешкаємо разом. Але ж, любий мій, як би ми з нашими статками могли тут жити, коли б приятель не ділив з нами видатків? Чи ви вважаєте, що Родон не здатен захистити мою честь? Але я зобов'язана Еммі, дуже зобов'язана,— додала місіс Кроулі.
Пхе, знов ревнощі! — мовив Джордж.— Усі жінки ревниві.
І всі чоловіки також. Хіба ви не ревнували мене до генерала Тафто, а генерал до вас тоді, в опері? Він ладен був з'їсти мене за те, що я пішла з вами відвідати вашу дурненьку дружину, наче мені не байдуже і до неї, і до вас,— мовила місіс Кроулі і стріпнула головою.— Хочете тут пообідати? Мій драгун обідає в головнокомандувача. Важливі новини. Кажуть, французи перейшли кордон. Ми тут пообідаємо з вами спокійно.
Джордж прийняв запрошення, хоч його дружина трохи занедужала. Ще не минуло й шести тижнів, як вони одружилися, а інша жінка вже глумилася над нею, і він не сердився за це. Він не сердився навіть на самого себе, цей добродушний хлопець.
"Звичайно, це негарно, признався він самому собі.— Але хай йому біс, якщо вродлива жінка кидається вам на шию, то що залишається робити?"-"Я з жінками довго не церемонюсь",— часто казав він, сміючись і значуще киваючи Стаблові, Спуні та іншим своїм приятелям в офіцерському клубі, які навіть поважали його за таку відвагу. Після воєнних перемог перемоги в коханні були з давніх-давен предметом гордощів для чоловіків на Ярмарку Суєти, а то б чого школярі хвалилися своїми амурними справами, а Дон Жуан став такий популярний? Отже, містер Осборн, твердо переконаний, що перед ним не можна встояти і що він створений для того, щоб підкоряти жінок, дуже охоче піддався своїй долі. А оскільки Еммі не дорікала йому і не мучила його ревнощами, лише ночувала себе дуже нещасною і мовчки страждала, Джордж уявив собі, нібито дружина не підозрює того, про що дуже добре знали всі його знайомі, а саме що він відчайдушно залицяється до місіс Кроулі. Він катався з нею верхи, коли вона була вільна.
Емілії він брехав про якісь полкові справи (чому вона нітрохи не вірила), залишаючи її на самоті або в товаристві брата, а сам цілими вечорами сидів у подружжя Кроулі, програвав чоловікові свої гроші і втішав себе думкою, що жінка гине з кохання до нього. Хтозна, може, ця достойна пара ніколи відверто не змовлялася і не вирішувала між собою, що вона буде заманювати молодого джентльмена, а він обігравати його в карти, але вони чудово розуміли одне одного, і Родон добродушно дозволяв Осборнові приходити до них коли завгодно.