Вымирает русский народ,
Без волшебного слова:
Империя.
От воно де собацюра заритий! Ось чому всі біди гамузом несусвітнім, якщо вірити піїту, звалилися на бідолашну Росію: сьогодні вона вже не має імперії. Кінець світу! Для все тієї ж Росії, чия територія простяглася із Заходу на Схід на тисячі кілометрів — невже мало? Невже ще й інші території не дають спокійно спати істино рускому патріоту, який так печеться за новітньою імперією? Ще б пак! З часів Петра І, з 1721 року була, була (навіть за комуністичного режиму була), сотні літ була "волшебная" імперія і раптом — ніц! Немає імперії. Казна що таке! Росія є, а Російської імперії катма! Калавур!
Чи не так вигукуючи, згаданий вище поет Віктор С. розпочав заримований діагноз своїй нещасній батьківщині, що донедавна звалася суверенною соціалістичною державою:
ПОЮ И ПЛАЧУ.
ИМПЕРИИ НЕТ.
Уявляєте? Стоїть служитель Євтерпи, музи ліричної поезії і на всю Росію чи не ридма ридає, аж захлинаючись плачем гірким, канючливим: подавайте йому імперію, і край! Справді, — аж плач бере. Ось-ось всій Росії доведеться поета гуртом заспокоювати. (А може, й до бабки-шептухи повести). Потерпи, мовляв, мілок, архіпатріот кондовий і дрімучий, ось-ось у нас знову буде Імперія — над цим такі люди працюють, та-акі... Бо як же Росії без Імперії?
Плач цей заримований надруковано в солідному російському журналі, як кажуть, на повному серйозі. Ще й поділяючи позиції автора. Сам поет (1942 р. н.) мовби ж, даруйте, нормальний і ні в чому... такому замішаний не був. За походженням не з монархічної, ясна річ, династії яких-небудь Романових, а всього лише з селян, служив в армії, працював в райгазеті. Грамотний. Закінчив літературний інститут ім. М. Горького. Автор багатьох поетичних збірок і літературних премій. Вже чи не двадцять років очолює обласну організацію спілки письменників Росії. І раптом... Раптом на всю матінку-Росію здійняв заримований ґвалт: подавай йому імперію!
Імперії немає, і він, за власним свідченням, співає і плаче. Плаче і співає. Воно і є від чого гіркими сльозами заливатися, адже в Росії — за браком імперії, "вымирает русский народ".
Бідний, бідний руський народ!
Лат. imperium — влада, держава. Монархічна держава, главою якої є імператор. Сьогодні лише в Японії (конституційна монархія) вцілів імператор. Як і англійська королева, він теж, даруйте, для блізіру: царствує (щоб, бува, тамтешні поети не ударялися у фольклорні плачі), але не управляє. Себто, позбавлений політичної влади.
Всі ж інші імперії — Римська, Священна Римська імперія, Австро-Угорська, Британська, Французька, Португальська (та ж Російська та інші) давно мекнули, відваливши на звалище історії. От і повзе по шкірі мороз. А раптом плач російського поета за вищою стадією капіталізму (пригадуєте визначення одного вождя?) — це лише початок вселенського плачу, що його не сьогодні-завтра здіймуть ті народи, у яких колись були імперії. Ото плач струсоне бідну земну кульку!
Останньою наказала довго жити червона імперія під абревіатурою СРСР, котра займала 1/6 частину суходолу Землі й соромливо прикривалася фіговим листочком із сакральним написом для наївних: "багатонаціональна держава робітників і селян". Свого часу вона запрягла — відомий факт, але варто ще і ще раз нагадати, — у своє імперське ярмо українців, білорусів, узбеків, казахів, грузинів, азербайджанців, литовців, молдован, киргизів, таджиків, вірменів, туркменів, естонців, латишів і ще багато-багато інших етносів. Загалом понад 100 великих і малих народів. Неросійські народи (інородці) становили в ній 57 відсотків населення. І всі були підданими Російської імперії — як і в СРСР. Одне слово, як їхній вождь влучно загледів: "тюрма народів". (Це чи не одне з небагатьох чесних зізнань геніального продовжувача справ Карла Маркса).
Як до Російської, так і до червоної імперії один до одного підходить друге визначення терміну (і суті) імперії: держава, яка має колоніальні володіння, до складу якої входять території, позбавлені економічної та політичної самостійності і керування якими здійснюється з єдиного центру. В даному випадку здійснювалося з Москви, із "зореносного" Кремля. Ось за такою імперією, яка підім’яла під себе 100 великих і малих народів, і заридав російський поет (та хіба тільки він?). І ледь чи не ногами човгає, вимагаючи, аби негайно утворили в Росії новітню, і щоби знову в її ярмо позапрягали згадувані 100 великих і малих народів. (Україну — в першу чергу, звісно). І лише тоді плачучий заспокоїться. Бо з утворенням імперії бідолашний російський народ нарешті перестане вимирати.
Останні рядки його ритуального сльозопотоку:
Вязнет русская слава в Ичкерии
(Що правда, то правда. — В. Ч.).
Пою и плачу. Империи нет.
А какой я поэт без Империи!
Але ж в російській літературі, пригадується, є й інші рядки:
Пока свободою горим,
Пока сердца для чести живы,
Мой друг, Отчизне посвятим
Души прекрасные порывы.
Все-таки Вітчизні, а не монархічному самодержавству, як у Віктора С. Тож варто було, їй-Богу, не забувати поради генія своєї Вітчизни. А то — "какой я поэт без Империи". Ясно, що "никакой". (Мабуть, і з імперією він буде таким же). Але... Довго-довго, чи не до скону літ доведеться йому здійснювати ритуальні плачі за пропалою імперією. Хоч загалом поет, та ще плачучий, — істота безневинна. Ну, римує щось там... У Росії є плакальники за імперією і посерйозніші. В тім числі й при владі. І вони не тільки плачуть, а й намагаються ту імперію відродити. Не дають їм спокою десятки й десятки народів, великих і малих, і вільних, які вирвалися з російського ярма: чому вони й досі вільні? Як посміли? Чому не в імперії?
А щодо поета-плакальника, то... Згадуваний тут О. Пушкін (сам, між іншим, не вільний від імперських — водився за ним і такий грішок — замашок) застерігав колег-римувальників і, зокрема, невдах
богині пісенностей Каліопи:
Страшная участь бессмысленных певцов,
Нас убивают громадою стихов...
І таких поетів, застерігає Олександр Сергійович, чекають не лаври, а — кропива. Гадаємо, що згадуваного тут плакальника за новітньою імперією — теж. Ситуація, у яку потрапив сей плакальник, (даруйте за тавтологію) плачевна. Адже за його зізнанням хоч в Росії церква і є, "но ведь нету Царя".