Нібито на прохання все тих же невтомних трудящих його скоротили до одного дня, відмовилися від вихідного, але святкувати вирішили. Як заведено.
Навіть з докладом вождя.
Але запитань залишилося більше, як відповідей. У всякому разі зрозумілих.
Урочисте засідання відбулося в метрополітені.
Замість Большого театра — на станції "Маяковська".
І парад на Красній площі.
Вождь на трибуні мавзолею. Вождь, який виголошує промову.
Хтось обережно говорив про двійників. "Тим більше, що один з багаточисленних двійників був шефом театрального гуртка 528-ї школи — артист Театра Ленради Самуїл Борисович Кудашов. В легкому гримі він обманював своїм виглядом навіть товаришів по трупі... І в метро, і на Красній площі народу, врешті решт, було не так уже й багато. Головною залишалася можливість, все, що відбувалося, показати країні в кінохроніці..."
Мовляв, Сталін у Москві, навіть виступає на трибуні мавзолею, все
гаразд. Москва тримається міцно і ворогу її не взяти. Це той Сталін, який писав про себе в своїй офіційній біографії "Иосиф Виссарионович Сталин. Краткая биография", що була в СРСРі у ті часи аналогом гітлерової біблії "Майн кампф".
Так ось він писав про себе, що він, Сталін, є "кращим сином більшовицької партії і спадкоємцем достойним великого продовжувача справи Леніна".
Це він пізніше, програвши в сорок першому війну, у відчаї вигукне: "Ленін залишив нам державу, а ми її перетворили в лайно".
Р. S. Сталін почав користуватися двійниками після убивства Кірова.
Їх було в нього кілька. Найвідоміший — Євсей Лубицький, тихий український бухгалтер з Вінниці. Він і стояв на трибуні мавзолею.
Подальша його доля не зовсім благополучна /а втім, з вогнем грався/: у 1952 році його арештують. Надто захопився "грою в Сталіна". Звільнять вже після смерті Сталіна і вишлють в Середню Азію, в Душанбе, де він і завершить свої земні дні у році 1981-му.
ЯРЛИК НА КНЯЗІВСТВО
Берлін, готель "Бельв’ю"
"Гут, гут!!!" — вигукував зворушений чи не до сліз
новий володар ярлика на княжіння
-Священна тисячолітня німецька імперія зустрічає свого дорогого гостя — Великого князя
Московського Йосипа ІV Джугашвілі, видатного діяча, стратега і тактика, геніального продовжувача справи Йосипа Сталіна, вождя і батька всіх московітів, вірного учня Адольфа Гітлера,— аж захлиналися московські репортери, ведучи прямий репортаж на Москву з урядової платформи берлінського вокзалу.
Під звуки державного гімну Німеччини червоні полотнища наче з неба почали спускатися і серед них з’явився портрет засновника тисячолітнього рейху, вічного фюрера фашистської Німеччини Адольфа Шикельгрубера, світові відомого як Гітлер.
Як тільки полотнище із зображенням фюрера спустилося, Йосип ІV миттєво виструнчився, аж наче в одну мить і зростом побільшав /здається, він непомітно зіп’явся на носки чобіт/, віддав честь полотнищу, вклонився йому по пояс /"За руським звичаєм",— миттєво уточнять репортери/. Випроставшись, великий князь розгублено закліпав віями — здалося, що мишачі вусики під носом у фюрера нервово засмикалися — невдоволено чи
й навіть погрозливо.
"Тю, чорт! Мана якась. Чи Адольфішка й справді чимось незадоволений?— подумав князь і поспішно перехрестився — слава Богу вусики мовби заспокоїлися.— Здалося,— перевів подих князь.— Цур йому пек!"
Ще раз — вже з власної ініціативи,— віддавши фюреру честь, князь з явним полегшенням подався з міністром зарубіжних справ рейху в обхід почесної варти, потім щось пробурмотів, як вони піднялися під балдахін, пробурмотів нерозбірливо, то соваючи собі під вуса люльку, то виймаючи її та картинно затискуючи в кулаці, то знову тикаючи її під вуса... Бурмотів не більше хвилини, але перекладач те коротке шамкотіння перекладав досить довго, використовуючи стандартний набір слів, що відповідав даному моменту: слава, мовляв, великому, незрівнянному, вічно живому фюреру великого німецького народу, надії й опори всього передового людства; слава нації священної німецької імперії; хай живе дружба між народом рейха і народом Великого Московського князівства. Слава творцеві Великого Московського князівства-2 Йосипу Віссаріоновичу Сталіну, який
був і залишився на віки вічні великим другом великого Адольфа Гітлера!!!
Під спалахи магнію, репортери кинулися до гостя рейхсканцлера, але той, затиснувши у руці люльку — наче відгородився од писак. Правда, пробурмотів /він взагалі не вмів виступати, особливо без заздалегідь написаного тексту/, що він неймовірно щасливий, адже прибув на священну землю тисячолітнього рейху, на історичну батьківщину найвидатнішого із найвидатніших вождів світу Адольфа Гітлера /забувши, правда, що історичною батьківщиною останнього є Австрія/, на землю наших великих друзів і соратників…
І без передиху кинув репортерам:
-Решту придумаєте самі, недарма ж вас величають борзописцями!
Зазвичай його супроводжував у низько насунутім на лоба кашкеті з випуклим срібним черепом, що закривав йому чи не половину лиця, протектор, особистий представник і наглядач рейхсканцлера при Московському князівстві-2 в чині обергруппенфюрера СС. Він постійно ходив у картузі, не знімаючи його навіть за обіднім столом, і Йосип ІV, спілкуючись з ним чи не щодня, так і не загледів, а яке ж у нього лице і чи є воно взагалі в обергруппенфюрера СС?
Після Чехії, яка у вересні 1941 року була оголошена протекторатом Богемія і Моравія, настала черга й переможеній Росії, яка в жовтні того ж року після розпаду СРСР, була оголошена протекторатом під йменням Велике Московське князівство-2. Тоді ж у Кремлі на флагштоці було піднято штандарт протектора з рунічними знаками СС, а в Гранатовитій палаті Кремля з’явився його кабінет. Звідтоді впродовж більше як піввіку при московському князеві з величальним епітетом великий, змінюючи один одного, невідлучно знаходяться наглядачі старшого брата — протектори.
Протектор з латини перекладається як охоронець, захисник чи покровитель. Вважалося, що таким він і є при московському князеві. Без його відома чи підпису в Московському князівстві не приймався і не був дійсним жоден папірець — особливо у зовнішніх відносинах і Йосип ІV звик до нього, як до власної тіні і вважав, що так і треба. Зрештою, він мусить бути постійно в курсі, чим займається його холоп. Протектор супроводжував великого князя і в Берліні, не спускаючи з нього похмурого погляду. І Йосип ІV навіть був спокійний — ходить тінню за ним протектор, значить все гаразд.