Всі потім дивувалися: це ж треба! Скільки роздала і як багато в неї ще й лишилося: добре ім’я. А, може, тому й багато в неї лишилося, що вона багато ближнім роздала?
В галузі свинства
...Хто з нас не чув, наприклад, такого усталеного вислову, як — підсунути свиню? Він означає завдати комусь прикрощів, діяти підступно проти когось, комусь дозолити тощо.
А ось завідуючий свинофермою І. П. Викрутас довів, що це не завжди так, що й народ іноді помиляється, створюючи ті чи ті крилаті свої вислови. Він, наприклад, теж підсунув свиню. І що ж? Ревізор М.Ф. Хапаненко не сприйняв це за образу і тим більше, як підступність проти нього. Підсунутою свинею (власне, кабанюрою) він лишився вельми задоволений і побажав І. П. Викрутасу і далі плідно трудитися "в галузі свинства". (Очевидно, ревізор мав на увазі свинарство).
Сірий в законі
— В чому мене тільки не звинувачували і не звинувачують?! — вилізши одного разу на пень-трибуну, витійствував Сірий. — І в розбої, і... Але давайте нарешті внесемо ясність, бо критиканством займатися легше всього. У своїй діяльності я дотримуюсь букви закону, пам’ятаючи, що тільки закон має найвищу юридичну і, отже, справедливу силу. Бо всі ми — Сірі в законі. І я від свого правила ані на йоту не відступаю. Подобається це демократичним баранам, різним там правдоборцям овечим чи не подобається, а я живу по закону!
І то була чистісінька правда. У Лісі Дрімучому була проголошена демократія, законність і порядок. І Сірий справді жив по закону. З одним, однак, уточненням: по вовчому. Бо й демократія, і законність, і порядок у тих хащах теж були вовчі.
Мітингові пристрасті
— Хіба тепер життя? Хіба тепер порядки? Стагнація! Суцільна стагнація! От, пригадую, раніше було життя — не рівня теперішньому. Всі нектар пили, нектаром закушували і над квітами тільки й пурхали. А ниньки? Кому потрібне таке сьогодення? За що ми боролися??? — під схвальний рев вигукувала на мітингу Одноденка.
Загадки педагогіки
Жук Кравчик працював інструктором з вищого пілотажу. Правда, сам він не міг літати — від природи мав недорозвинені крильця. Але це ажніяк не зважало йому молодих кравчиків вчити як треба покоряти небо. Тим більше, вони теж мали від природи недорозвинені крильця, але Кравчик ще з більшим завзяттям і успіхом вчив їх тому, чого й сам не знав і не вмів.
О, педагогіко, ти — загадка із загадок, єси!
І ми приведемо вас до вимріяного добробуту!
Жила була Одиниця.
Всього лише Одиниця, але вона вперто мріяла... А втім, для здійснення її мрії потрібні були Нулі. Багато Нулів. Ось чому на всіх мітингах Одиниця виступала десь приблизно так:
— Гей, Нулі?!. Хто ви без нас, Одиниць, керманичів своїх і братанів? Га? Навіть у математиці цифра 0 означає відсутність величини. А ось з нами, Одиницями, ви станете справжніми трудящими цифрами, що мають певне значення. І збудуєте щасливе та заможне життя, бо тільки ми, Одиниці, приведемо вас до вимріяного добробуту. Приєднуйтесь до мене і ми переможемо мафію мільйонів, які, захопивши владу, безжалісно експлуатують вас, трудові безіменні Нулі! Шикуйтеся за мною. Як сказав поет: "Ми йдемо походом грізним..." І ми підемо — до щастя, до справедливості, до заможнього життя!
Нулі проголосували за Одиницю і почали за нею вишикуватися в ряд: один нуль, другий, третій... п’ятий... сьомий... дев’ятий...
І Одиниця почала рости, адже за законами математики кожен нуль позад неї збільшував її значимість у десять разів і Одиниця швидко стала десятком, потім сотнею, ще потім тисячею... А Нулі підпирали її, шикувались за нею, готуючись іти в похід за краще життя.
Проте вони так і залишилися Нулями і їхнє життя чомусь не кращало. На відміну від Одиниці, яка стала Мільйоном, потім Мільярдом.
Мораль? А яка мораль, коли навколо стільки круглих...
Що? Правильно, нулів!
Він же їм, врешті-решт, не чужий...
— Допоки ж ти будеш вперто чіплятися за свою... розпрекрасну тайгу? Та це ж... глухомань-глушина несусвітна! Нетрі непроходимі! Комашня! Болото! До найближчої цивілізації, як до краю світу! Та й хіба світ клином зійшовся на тайзі? Чи без неї не можна жити? Невже ти гадаєш, що тобі буде добре на старості в непрохідних хащах? Схаменися! Ми ж тебе в самій столиці хочемо прилаштувати. Що? Та не в богадільні, що ти мелеш? Хіба в нас серця немає? У зоопарку, де навіть наукова робота ведеться. Там і ветеринар, і годувальники, і електричне освітлення, і... За шию не капає, барліг взагалі не потрібний, бо поселять в персональній клітці з биркою-трафареткою, що тут знаходиться такий і такий ведмідь... Інші про такі умови й мріяти не можуть, а ти... Думаєш, нам легко і просто було вибити клітку в зоопарку?.. Віднині твоя старість буде надійно захищена, — вмовляли старого Ведмедя три його сини Ведмеденки. І страшенно дивувалися та дратувалися, що батько на своєму затявся і не хоче йти в міський зоопарк на все готове. А вони ж йому тільки як найкраще, він же їм, врешті-решт, не чужий...
… І навіть перевиконати у справі недовиконання
...А також ми раді повідомити, що в минулому році наш дружній згуртований колектив працював як ніколи плідно, творчо, з вогником завзяття, докладаючи всіх зусиль, використовуючи багатий передовий досвід та досягнення нашої науки, а тому нам вдалося багато чого успішно недовиконати. І навіть перевиконати у справі недовиконання. Але, на жаль (вдамося й до самокритики) траплялися в нас й окремі прорахунки, зриви,
завдяки чому ми змушені були й дещо виконувати.
На помилках, як відомо, вчаться. Вчимося й ми. Тож у біжучому календарному році, мобілізувавши ресурси, внутрішні резерви, докладаючи, так би мовити, всіх зусиль, ми взяли високі соцзобов’язання: успішно недовиконати план аж на 101 відсоток! Запорукою цьому є наші золоті кадри, серед яких кожен другий — справжній майстер своєї справи по недовиконанню. І таких майстрів ми понавиховували чи не найбільше за всі інші країни разом узяті!
А тому заявляємо і запевняємо з усією відповідальністю (слово наше тверде, як криця): план по недовиконанню і цього року нами буде успішно виконаний і перевиконаний!
М’ячик
М’ячик був повненький, кругленький, тугенький і пружний. Підкинули його вгору — високо-високо...